Трагічна вісімка

35-річний Тарас — співробітник агентства «Рейтер» перебував у офісі компанії у готелі «Палестина». О 12 годині за місцевим часом американський танк «Абрамс» обстріляв будівлю, в якій живе й працює більшість іноземних журналістів. До 8 квітня 2003 року цей готель вважався відносно спокійним місцем. Щоправда, якщо говорити про безпеку журналістів у гарячих точках взагалі доречно...

Снаряд влучив у офіс британського агентства «Рейтер» — він розташований на 16-му поверсі будівлі. Командир третьої механізованої дивізії генерал Бафорд Блаунт заявив, що його підлеглі були змушені відповісти на мінометний вогонь з будівлі готелю. Однак звуку пострілів ніхто з журналістів не чув. У представника Центрального командування бригадного генерала Вінсента Брукса було інше пояснення — нібито хтось намагався обстріляти танк із гранатомета з холу готелю. Проте в такому випадку незрозуміло, чому у відповідь відкрили вогонь не по холу, а по 16-му поверху? Трохи пізніше з’явилася й третя версія — хтось із операторів залишив відеокамеру на балконі готелю і танкіст вирішив, що бачить відблиски від оптичного прицілу снайперської гвинтівки...

Уряд Греції, що на той момент головувала в ЄС, назвав обстріл готелю «мерзенним актом». Європейський Союз зажадав від американців вжити термінових заходів із забезпечення безпеки представників преси.

Разом із Тарасом Процюком у Багдаді загинув його іспанський колега Хосе Коусо.

2006 року іспанський Верховний суд ухвалив рішення притягнути до відповідальності трьох американських військових, які обстріляли готель, і передав Інтерполу ордер на їхній арешт. Щоправда, процедура екстрадиції затяглася на невизначений термін. Але сім’я загиблого Хосе Коусо, щонайменше, отримала моральну сатисфакцію — вбивць оператора визнали винними.

Вдова Тараса Процюка — Лідія Литвинчук за шість років, що минули з дня загибелі чоловіка, жодного разу не давала інтерв’ю — категорично не хоче говорити й сьогодні. Перед сім’єю Процюка досі ніхто навіть не вибачився, не кажучи про покарання винних. Єдину компенсацію виплатила не американська сторона, а служба «Рейтер».

Тарас Процюк співпрацював з агентством десять років. За цей час він побував практично у всіх гарячих точках — знімав московські безладдя 1993 року, військові конфлікти в Карабаху і Придністров’ї, у Чечні та на Балканах. Тарас був справжнім професіоналом і часто знімав унікальні кадри. Саме завдяки йому, до речі, весь світ побачив акції протесту «Україна без Кучми». Тарас був із камерою і в день свого вбивства — стояв на балконі готелю, виконуючи професійні обов’язки журналіста — знімаючи багдадські події. Він посмертно нагороджений Орденом за мужність III ступеня.

У Книзі пам’яті в центральному офісі Рейтер у Лондоні — імена всіх загиблих кореспондентів починаючи з 1885 року. Шість років тому на одній з її сторінок з’явилася фотографія Тараса Процюка. Колеги-журналісти, як і раніше, називають його смерть не нещасним випадком, а вбивством.

На Байковому кладовищі, де похований Тарас, щорічно 8 квітня збираються друзі та колеги. Мами Тараса вже немає в живих, батько важко хворий. Вдова з сином-підлітком Денисом живуть у Варшаві.

В Іраку з березня 2003 року загинули 295 журналістів, у тому числі — 16 жінок. Такі дані днями навів голова Профспілки іракських журналістів Муейєд ель-Ламі в поширеному комюніке. Останніми жертвами пануючого в Іраку насильства стали двоє співробітників телеканалу «Аль-Багдадія» Хайдар Хашем і Сухейб Аднан, які висвітлювали 10 березня збори старійшин місцевих племен і офіцерів іракських силових структур в околицях Багдада. Ще один журналіст — кореспондент супутникової телестанції «Аль-Іракія» Ібрагім аль-Катиб — отримав важкі поранення.

Голова профспілки іракських журналістів зауважив, що співробітники ЗМІ позбавлені в Іраку всіх соціальних прав. Він зажадав найшвидшого прийняття парламентом республіки закону про захист репортерів, що нині розробляється. На першому місці за кількістю загиблих у світі журналістів, зазначив профлідер, посилаючись на дані ООН, стоїть Багдад, на другому — північноіракське місто Мосул.

Українські суди відмовилися розглядати справу загибелі Тараса Процюка. Підстава — трагічний інцидент стався за межами нашої країни. До Феміди європейської не дійшли — дуже складна процедура. Пам’ятається, після помаранчевої революції новообраний Президент Віктор Ющенко обіцяв не забути Тараса Процюка. Проте як і Георгія Гонгадзе...