Церковно-пролетарський інтернаціоналізм
Звертатися до Московського патріарха (як і до пана Путіна) з проханням надати автономію Українській церкві — це те ж саме, що просити вовка розціпити щелепи і випустити на волю ягня. Адже «геополітика» Московської патріархії полягає якраз у тому, щоб на базі єдиного православ’я зберегти могутній вплив на «канонічні території». А також у тому, щоб користуватися впливом у міжнародних релігійних організаціях, диктувати свою волю, що можливо тільки для сильної і дуже великої церкви. Тому йдеться, як пише один iз російських православних публіцистів Кирило Фролов, про «місіонерський контрнаступ» Російської Православної Церкви, а не про її подальше дроблення. А ми, українці, виступаємо тут зі своїми «містечковими» проблемами!
Як повідомляє офіційний сайт Російської православної церкви 6 грудня 2001 року відбулася зустріч Московського патріарха Олексія ще з одним українським політиком — з лідером Комуністичної партії України Петром Симоненком. Тут, на відміну від зустрічі з Президентом, спостерігалася повна єдність поглядів. Пан Симоненко проінформував Московського патріарха про позицію депутатського корпусу Верховної Ради України щодо участі Константинопольського Патріархату в розв’язанні українського церковного питання. Депутати Верховної Ради надіслали листа на ім’я Патріарха Варфоломея з проханням не підтримувати односторонніх контактів з українськими неканонічними утвореннями поза програмою спільних дій з Московським Патріархатом. (Зазначимо, що цей лист підписали далеко не всі депутати ВР. — Авт. )
Симоненко заявив також про повну і беззастережну підтримку УПЦ МП у її протистоянні неканонічним групам. «На відміну від інших, ми справді захищаємо канонічне Православ’я на Україні, виступали і виступаємо проти свавілля, що твориться по відношенню до УПЦ МП як центральною владою, так і місцевим чиновництвом».
Патріарх Олексій схвалив позицію української компартії по відношенню до незаконних репресій проти священнослужителів і віруючих у радянський період. Як відомо, 18 вересня 2001 року Симоненко заявив від імені партії: «Ми просимо вибачення у православних християн і віруючих інших конфесій за страждання і знегоди, що випали на їхню долю у лихоліття. Ми не допустимо повторення подібної політики і зробимо все, щоб віруючі не сумнівалися у щирості нашої позиції за визнанням трагічних сторінок історії».
Люди давно чекають, між іншим, щоб за минулі справи КПРС українські комуністи вибачилися не тільки перед віруючими людьми і не тільки перед виборами. Цікаво також знати, на підставі якого вчення комуністи так шанобливо ставляться до церковних канонів, що заради них жертвують ідеєю незалежності Української православної церкви?
