Турбулентність...

Курсування літаків — це не лише комфорт та зручність. Це показник розвитку економіки, а отже, і платоспроможності громадян. Колись інша частина нашої земної кулі уявлялась у образі трьох китів — уявною і недосяжною. Зараз йдеться про лічені години, щоб перетнути Європу і десяток годин для того, щоб потрапити на іншу частину земної кулі. Без авіації це було б неможливо. За авіацією ж стоять пілоти, диспетчери, інструктори, техніки, конструктори тощо.

Усі вони зараз можуть опинитись без роботи. Чому? Відповідь в української влади одна — криза, яку спричинила пандемія коронавірусу. Насправді ж, вірус почав марш світом уже після появи зіяючих дірок в українському бюджеті. В такій ситуації, коли українці порівняно нещодавно почали більш-менш активно використовувати авіацію, зрозумілим стає те, що питання обмеження авіаперевезень пов’язані не лише з коронавірусом, а й узагалі економічною кризою в країні. Вірус лише пришвидчив пагубні процеси, які вдарили по ключових галузях. І радше це лише початок.

«Почнемо з того, що всі українські аеропорти закриті саме для пасажирських рейсів, — коментує «Дню» експерт з цивільної авіації Василь ПОКИНЬБОРОДА, — Ми керуємось постановою, яка діє з 12.00 24 березня щодо перевезень пасажирів «Борисполя». Буває таке, що за певних умов аеропорт Борисполя не може прийняти відповідний борт. Тоді він може сісти у Львові. Львів використовується, як резервний аеродром. Усе це офіційно зазначено. Так ми і керуємось у роботі. Наприклад, на вантажні рейси ця заборона не поширюється. Слід усвідомлювати, що сьогодні дуже багато рейсів стосуються саме перевезень вантажів, медичного обладнання, захисту людей. На Заході також обмежили рухи авіаперевезень, але не забороняли повністю. Єдиного підходу до цієї проблеми в світі немає. Кожна країна випрацьовує власні алгоритми щодо обмежень. У одних більш жорсткі обмеження, в інших менші обмеження. Наприклад, Латвія взагалі вирішила, що слід припинити всі авіасполучення. Її літаки перебувають на землі. Так саме є приклад Грузії. Тобто кожна країна відпрацьовує свої правила поведінки в цій ситуації. Слід усвідомлювати, що в основі цих обмежень лежать усі можливі засоби боротьби з коронавірусом. Чим грозить обмеження рухів у небі для громадян? Це, звичайно, вимушені обмеження, але авіагалузь зараз переживає не найкращі часи. Зараз навіть декларується падіння до 50% усіх авіаперевезень. До того, останні три роки, ми щорічно демонстрували близько 20% приріст пасажиропотоків. Тобто галузь стрімко розвивалась і рухалась уперед, а тепер стрімко знизила обороти.

Нині триває діалог на рівні міністерств та перевізників. Що ми будемо робити після того, як закінчаться згадані обмеження? Все це треба вирішити зараз. Що до держави, то, безумовно, мають бути напрацьовані механізми і потрібна державна підтримка. В нас є старт для цього. Форс-мажорні обставини, які пов’язані з коронавірусом, стали лише приводом для того, щоб рухатись уперед. На мою думку, це має бути спільна позиція бізнесу і держави. Тобто спільна єдина концепція: що може зробити в нинішній ситуації наша держава і що може зробити наша авіація.

Сьогодні в умовах умовного турборежиму перебуває більшість країн. Фактично весь авіаційний світ. Світові держави перекривають свої кордони, зокрема, в небі. А це значить, що авіаційна галузь втрачає своїх потенційних клієнтів. Якщо бути відвертими, то не варто забувати, що вірус розвивався до пандемії і людство просто не звертало на це увагу. Поява вірусу не була таємницею до того, як біда набула катастрофічних масштабів. На мою думку, як експерта, галузь можна буде відновити, а ось повернути людям втрачені життя неможливо».

«Я переконаний в тому, що слід застосовувати жорсткі заходи, — продовжує Василь Покиньборода. — Однозначно на цю ситуацію вплинула пандемія. Для авіагалузі — це серйозний екзамен. Але в авіаторів є свій алгоритм захисту. А саме — відповідна дисципліна. Зрозумійте, що й у військових, і в авіаторів дуже велика вартість помилки. Ми можемо відповідально заявляти, що авіація — це найбільш небезпечна галузь транспорту. Варто також звернути увагу на те, що раніше світ здавався іншим і лише завдяки авіації він став мобільним. Якщо ми прагнемо запобігти біді, то маємо усвідомити, що треба піти на певні обмеження. Звичайно, що ці обмеження впливатимуть на економіку, на бізнес та інші сфери життя, але це вторинне. Адже насамперед ми маємо зберегти життя людей. Якщо ми впораємось із цією бідою, то підемо далі. До того ж обмеження торкаються не лише авіасполучення, а й інших видів транспорту. Слід бути до цього готовими. Пильність — перш за все».