У гонитві за малим утратили парламент

Для багатьох громадян нашої країни Указ Ющенка від 2 квітня 2007 року №264 став несподіванкою. У засобах масової інформації висловлюються різні думки: від схвалення до повного невизнання указу Президента.

Не стоїть осторонь від цих животрепетних проблем і газета «День». Дуже добре, що ви — видання незаангажоване й висловлюєте ці думки, причому інколи вони просто протилежні. У такому випадку з’являється можливість не лише їх протиставити, але ці мiркування наводять на певні власні думки.

12 квітня цього року ви розмістили на своїх сторінках дві статті: кандидата наук «Конституція надій» і академіка «За межами повноважень». Перша з них — людини, яка гадає, що намагається сказати щось нове, друга — людина, яка намагається своїм «титулом» проштампувати те, що вже було сказано в інших виданнях.

На мій погляд, у статті «Конституція надій» бракує однієї дуже важливої думки зі словом «виключно» (до речі, у тексті статті його було вжито двічі).

Коли багато хто стверджує, що умови для дострокового припинення повноважень Верховної Ради містяться лише в частині другій статті 90 Конституції, то з ними не можна погодитися через ряд причин.

Одну з них можна пов’язати з таким: Конституція України також містить слово «виключно» у статтях 5, 14, 36, 42, 73, 84, 92, 95 і 124. Стаття ж 90, як бачимо, в цьому переліку відсутня. А це вже свідчить про те, що перераховані три позиції для дострокового припинення повноважень Верховної Ради за статтею 90 Конституції не є винятковими.

Було б слово «виключно» після слова «Україна» в першому абзаці частини другої статті 90 або в іншому місці цієї ж статті та вписувалося б у контекст — так, тоді мали б рацію ті, хто стверджує, що повноваження Президента щодо дострокового припинення повноважень є лише у статті 90.

На кого нам нарікати? Очевидно, на авторів знаменитої політичної реформи від 8 грудня 2004 року, оскільки нині ми маємо саме такий текст Конституції. Можна нарікати й на нинішню владу, але вона щось відчує лише у тому випадку, коли наступить на «граблі».

Одночасно хотів би тут указати на цікаву думку з іншим словом: «достроково», яке нарівні з частиною 2 статті 90 є також у частині 6 статті 81 Конституції.

Як ми знаємо, наша Конституція у статті 81 містить норму імперативного мандата, проти введення якої виступали представники Венеціанської комісії. Ми не прислухалися та ухвалили цю норму. Верховній Раді залишалося лише застосовувати право імперативного мандата як норму прямої дії до депутатів у разі виходу зі складу тієї фракції, від політичної партії або блоку яких були обрані, й тоді зберігся б парламент. У гонитві за малим (депутатами для конституційної більшості) втратили більше — парламент. Це ж треба було бути народним обранцям такими егоїстами!

Іноді у ЗМІ звучить, що антикризова коаліція (нині — коаліція національної єдності) переходи з фракції до фракції запозичила в «помаранчевої» коаліції, яка не відбулася. Але, дозвольте, — то був лише проект угоди про коаліції, й ще невідомо, чи залишилася ця норма в остаточному тексті, чи ні, а якби й ухвалили, то застосовували б її чи ні. Але цим виявляється інше: у Верховній Раді без жодних вагань займаються плагіатом, і за це їм нічого не буває!

Не претендуючи на щось, хочеться одного — не лише найшвидшого розгляду справи у Конституційному Суді України, а й щоб не було потім соромно — як із розглядом справи щодо третього терміну попереднього президента.