У Криму почесні звання присвоюються зі швидкістю 40 одиниць на місяць!
У неділю, 27 серпня, о 9 годині 30 хвилин ранку президія Кримської Верховної Ради була терміново скликана на позапланове засідання. Над причиною такого екстреного збору довго розмірковувати не доводилося: належало, як було пізніше сказано в повідомленні прес-секретаря, «за ініціативи Леоніда Грача», присвоїти звання «Заслужений діяч мистецтв Автономної Республіки Крим»… Філіппу Кіркорову. Прес-секретар спікера кримського парламенту описувала ситуацію таким чином: «Л. Грач розповів, що позавчора, 25 серпня, він був присутній на концерті Ф. Кіркорова в Ялті, який пройшов за аншлагу та захопленого ставлення глядачів від 5 до 80 років. «Я взяв на себе сміливість і попросив директора концертного залу «Ювілейний» Миколу Рудника повідомити зі сцени, що Філіппу Кіркорову буде присвоєно почесне звання. Це справило на співака та на його шанувальників величезне враження, зал новину зустрів оваціями. Як з’ясувалося, у Ф. Кіркорова це перше звання, якщо не рахувати лауреатських. І буквально через добу, під час виступів у далекому Казахстані в Караганді, як мені (тобто Леоніду Грачу. — Авт. ) розповіли, Ф. Кіркорова вже представляли як Заслуженого діяча мистецтв Автономної Республіки Крим». Л. Грач підкреслив, що разом iз визнанням заслуг співака перед Кримом це, що також важливо, все йде в «скарбничку іміджу Криму». Він повідомив, що вручати Ф. Кіркорову диплом і лауреатський знак на майбутній урочистій церемонії буде знаменитий співак радянської естради Юрій Богатиков, який сам попросив про це. 10 років тому Юрій Богатиков був головою журі на фестивалі «Кримські зорі», коли Ф. Кіркорову так і не було присуджено лаврів переможця. Як розповів Л. Грач, Ю. Богатиков висловив свій превеликий жаль і сказав, що хоче «вибачитися перед Ф. Кіркоровим».
От така творча ідилія.
На порядок денний екстреного засідання Президії було винесено ще 5 питань: ще три про нагородження кримськими грамотами та присвоєння звань, один — про відрядження Леоніда Грача до Москви на день міста (згодом скасоване через те, що в Росії розважальні заходи в ці дні не проводяться, але тоді про це ще не знали!) і про перенесення термінів республіканського конкурсу на найкращий текст гімну Автономної Республіки Крим з 30 квітня, що вже минуло, на 1 листопада 2000 року. Всі «термінові» питання.
Взагалі, про це можна було б і не писати, якби не та епідемія нагороджень і присвоєння звань, яка останнім часом, як незмінно повідомляє прес-секретар, «за ініціативи Леоніда Грача», охопила Крим. Президія ВР Криму зараз часто збирається саме для того, щоб, як і цього разу, терміново розглянути питання про нагороди.
Практично в кожному номері парламентської газети 10—20 відсотків площі відводиться під публікацію рішень про нагородження. Причому більшість iз них приурочені до ювілеїв, дат, свят. Не хочеться кривдити нагороджених людей, усі вони, можливо, сумлінно трудяться на своїх місцях, але іноді важко зрозуміти — за що ж вони нагороджені? Взяти того ж «Несамовитого Філіппа» — немає сумнівів, хороший і популярний співак, але до чого тут Крим? Чим є його «внесок у розвиток багатонаціональної культури АРК»? Філіпп керував у Криму декількома національними хорами чи написав для Криму кілька пісень різними національними мовами? Зрозуміло, що спікер, приїхавши в Ялту на концерт (на державній машині?), хотів бути поміченим російською знаменитістю, зрозуміло, що співак Юрій Богатиков, який нині пішов у тінь і є одним iз особистих друзів Леоніда Грача, можливо, прагне потрапити в поле зору таких знаменитостей, як Філіпп Кіркоров і Алла Пугачова, але чи досить цього, щоб присвоювати почесне звання автономії, до якої Філіпп не має ніякого стосунку?
Викликає здивування й сама структура нагород. Ну, зрозуміле там нагородження почесною грамотою, але яка різниця між званнями Заслужений працівник освіти і Заслужений вчитель, Заслужений артист і Заслужений діяч мистецтв? А за яким правом звання присвоюються громадянам іноземних держав, тоді як Крим не є суб’єктом міжнародного права? Загалом у Криму запроваджено 21 (!) звання в галузях плюс зовсім окреме звання «Почесний кримчанин» — найпочесніша нагорода. Філіппу Кіркорову, як сказали мені у відділі нагород Верховної Ради Криму, виписано посвідчення вже за номером 727 — це з квітня 1999 року. Виходить, присвоюється понад 40 звань на місяць! Тобто в середньому щодня в Криму з’являється майже 1,5 нових лауреатiв! Та ще нагороджено почесними грамотами понад 1000 (!) осіб, рахунок, щоправда, розпочався раніше, ще за Супрунюка.
Зрозуміло також, що звання присвоюються, як підкреслюється, за ініціативи Леоніда Грача, й це має політичні комуністичні цілі. Біля входу в будинок Верховної Ради Криму встановлено на граніті дві почесні дошки. Одна з них — перелік нагород Криму за радянських часів — ордена Леніна, Трудового Червоного Прапора, список Героїв Радянського Союзу і Героїв Соціалістичної Праці. Інша — список людей, яким присвоєно звання «Почесний кримчанин». Це найвище у Кримській автономії звання, аналог Героя Криму. Третім у цьому списку стоїть прізвище «із золота» Президента України Леоніда Кучми. Як ставитися до факту присвоєння звання Президенту країни тільки в одному її регіоні? Як бути, наприклад, одеситам, дніпропетровцям, які ще не здогадалися запровадити в себе таких почесних звань? Воно й зрозуміло, ну чим би Леонід Грач віддячив Президенту за нагородження орденом або за присвоєння звання «Заслужений юрист України», якби в Криму не було своїх нагород, не ударною ж працею (юридичною?) на благо України? Далі в списку колишні секретарі Кримського обкому Іван Лутак, Микола Кириченко. В одному списку з Президентом України директор заводу й особистий друг Леоніда Грача комуніст Анатолій Лазарєв. Золотом по червоному граніту вибито прізвище «Толстой Л. М.» — і всі думають, що це класик російської літератури, тоді як насправді це нікому не відомий, тому що засекречений, його повний тезка й родич, який був свого часу керівником однієї з спецслужб Криму. В цьому ж списку завойовник Півночі І.Д. Папанін, кримськотатарський льотчик двічі герой Радянського Союзу Амет-хан Султан, кримські ветерани.
Тепер про головне. Є три істотних моменти в нагородній справі. Перший iз них полягає в тому, що якщо звання або нагороди роздають направо й наліво без розбору, просто до ювілею, то їхня цінність втрачається. А особливо, якщо нагорода дається просто з тієї нагоди, що спікеру довелося побувати на концерті. Яка її ціна? Між собою Кіркоров і Пугачова, мабуть, дуже потішалися зі звання, що раптом звалилося на Філіппа?
Другий — нагородження, в принципі, не така уже дешева справа: утримання штату нагородних відділів, виготовлення лауреатських медалей, значків, дипломів, грамот, підготовка цілої серії документів, марнування часу на засідання, поїздки на вручення, подарунки до нагород, квіти. Кожне звання в середньому обходиться бюджету не в одну сотню гривень! Чи згодні платники податків, яким бюджет заборгував навіть зарплати, нести ще й цей тягар?
Третій — чи згодні члени президії Верховної Ради Криму, що нагороди присвоюються в Криму практично особистим рішенням Леоніда Грача, адже якби було не так, він не міг би за два дні до прийняття рішення (спонтанно, навіть без представлення до нагородження, що мають робити відповідні інстанції?!) оголосити в Ялті, що Кіркорову буде присвоєно звання? А того у Казахстані вже представили Заслуженим від Криму, хоча насправді фактично на той момент звання йому ще присвоєно не було! Роль Президії звелася до того, щоб, як за колишніх часів, «проштампувати» прийняте й уже оголошене Леонідом Грачом особисте рішення? До того ж у всьому нагородному процесі явно відчуваються особисті Леоніда Івановича смакові пріоритети — нагороджуються переважно ті, хто йому особисто імпонує. Кримські почесні звання перетворені, по суті, на кишенькові нагороди Леоніда Грача, які він за власним бажанням виймає й вручає. Чи правильно це? До того ж знову питання — яке право вручати нагороди від імені автономії має Юрій Богатиков, рядовий її житель? Тим більше, чи має Леонід Грач, без особливого на те рішення нагороджуючого органу, право передоручати вручення нагород іншим особам?
Четверте — а взагалі чи час зараз, коли всі живуть так важко, нагороджувати в такій кількості? Ну, один-два рази на місяць за справжні заслуги — це зрозуміло, але 40 звань щомісяця? Бажання Леоніда Грача здаватися нагороджуваним виборцям добродійником і добряком — це одне, але зовсім інша річ — а за що, власне, зараз, коли скрізь в автономії сам безлад, нагороджувати?
Отже, на прикладі Криму маємо знову впроваджений в наше життя Леонідом Грачом явний рецидив минулих комуністичних часів, коли нагороди присвоюються не за дійсні заслуги, а часто навіть всупереч їм, за відсутності самих заслуг, до ювілеїв або за особистим бажанням начальства, часто з порушенням законного порядку представлення та присвоєння нагород, як у випадку з Філіппом Кіркоровим. І в багатьох інших відомих нам випадках, просто не хочеться кривдити згадкою прізвища хороших взагалі-то людей, яких і так вже образили, — нагородили за комуністичною методикою. І за що їм таке покарання?
