«У ТБ є не лише бізнес-функція, але й суспільна»
— З чим вас можна привітати, а у зв’язку з чим — висловити співчуття?
— Швидше, можна привітати, тому що за два роки нам вдалося створити інформаційну службу, як мені здається, найбільш збалансовану (за цих умов). І люди з наших новин дізнаються про життя України, як мені уявляється, у найбільш осмислених пропорціях. І, загалом, ми нічого не приховуємо. Показуємо все як є. Єдине — у нас є свій погляд. Ми більше приділяємо уваги життю суспільства, життю окремої людини. І намагаємося показувати новини — кожен факт громадського і політичного життя — через долі окремих людей. Тому що, зрештою, ви можете, як мовиться, не займатися політикою, але політика все одно займається вами. Ті рішення, які приймаються урядом, президентом, парламентом (рішення, які приймаються або не приймаються), відбиваються на житті кожної людини. Я глибоко не згоден з тим, що політика — брудна справа. Якщо ми приймемо це твердження, то тоді бруд — все, що нас оточує. Як кажуть, як корабель назвете, так він і попливе. Тому бруд у політиці — це те, що ми не приймаємо. Утім, бруд — це широке поняття. Ми вважаємо неприпустимими брехню, якої достатньо, й обман, який, на жаль, поки ще вважається прийнятним інструментом у політиці. І це те, що ми намагаємося показувати. Ось і все. Так що з цим нас можна і привітати.
У нас мережа кореспондентів по всій країні. У нас чудові кореспонденти у Львові, в Одесі, у Дніпропетровську або, наприклад, у Рівному. І ви пам’ятаєте той випадок, коли ми першими показали генерала Француза, який зупинив тих хлопців, котрі привезли сюди з Німеччини через Польщу зі швидкістю 200 кілометрів на годину 250 тисяч євро, — генерала, який став потім губернатором. Ми першими показали те, що сталося у Львові: про скнилівську трагедію наші телеглядачі дізналися вже через чотири хвилини у прямому ефірі. Так що, я вважаю, що ми — лідери інформаційного мовлення у країні. Ми отримали важливі призи за наші новини («Телетріумф» і «Людина року»). Ось iз цим нас можна привітати.
У нас дуже чудова команда, у нас дуже хороша атмосфера у компанії, у нас є зростання, ми досить амбіційні. Усе це — не моя особиста заслуга, хоч якась частка у цьому є. Це заслуга кожної людини, яка у нас працює. У нашій компанії приємно працювати, і люди роблять це з натхненням: розумієш свою відповідальність перед суспільством, ось і все.
Є, звичайно, люди, які називають себе демократами і демонструють повну нездатність діяти у рамках демократичних інститутів: замість того, щоб сидіти у парламенті, вважають за краще сидіти у наметах. Вони, напевно, мають інші цінності, ніж ми (ну, ми цього й не приховуємо). Ми навіть не вважаємо це політикою, це, можна сказати, маргінальні зони суспільного життя. І, загалом, звичайно, ми це показуємо, але переносити дискусію кудись у ці маргінальні зони ми абсолютно не збираємося.
— І все-таки: скорочення інформаційного мовлення спостерігається не тільки на ICTV, але й на деяких інших каналах. Чи можна говорити тут про якусь тенденцію, і якщо це тенденція, то як ви її оцінюєте?
— З одного боку це тенденція. Узяти, наприклад, те, що відбувається на «Новому каналі». Мені здається, що просто люди визнали недоцільним робити новини. Оскільки спочатку рейтинг новин «Нового каналу» був вище, ніж у нас. Потім вони почепили на київські машини наліпку «Нас не догонишь!» і зробили це своїм слоганом. Ми наздогнали і перегнали. Ось. І, напевно, вони вважали новини не своїм бізнесом. Що стосується СТБ — вважаю, що це також свідчить про якусь іншу бізнес-орієнтацію каналу, що цілком природно. Тобто новини на одному каналі ніби пожирали аудиторію на іншому каналі. І нас ситуація, що склалася, цілком влаштовує. Оскільки, з погляду медіа-бізнесу, чим менше новин на інших каналах, тим краще ситуація для інформаційної служби ICTV, тим вище у нас частка.
Ну а те, що у нас єдина аналітична програма закрита... Мені здається, що це все ж — вихід із суспільства. Можна маніпулювати тут поняттями рейтингу, але рейтинг, по-перше, — це інтегральний показник між технічним охопленням та інтересом публіки. По-друге, існує поняття «цільова аудиторія», тобто тих, хто цікавиться реально якимись глибокими речами набагато менше ніж тих, хто не цікавиться. Але ті, хто цікавиться, повинні мати право, вважаю, задовольнити свою цікавість. І ось відносно таких іміджевих програм, мені здається, аргументацію навколо рейтингу не можна застосовувати, оскільки наперед відомо, що у розважальних програм рейтинг завжди буде вище, ніж у програм серйозних. Ось і все. Вищу освіту здобуває менша частина суспільства, середню освіту — більша. Але це не означає, що треба відмінити вищу освіту взагалі як інститут, хоч вона, звичайно, дорожче коштує і більш трудомістка. Те ж саме — і на ТБ. У ТБ все-таки існує не тільки бізнес-функція, але й суспільна функція та іміджева. Тобто іміджеві категорії є складовими частинами бізнесу. Без іміджу, як говорить Борис Йордан (американець, який очолює зараз НТВ і медіа-холдинг НТВ та Газпрому в Росії), не буває бізнесу. Він знає, про що говорить. Напевно, слід би врахувати ці аргументи.
Та ніщо у цьому світі не є остаточним. Ми знаємо: телебачення — це живий організм. І суспільство, держава розвивається далі, з’являються нові аргументи, старі відпадають. Будемо вважати, що це просто хвилеподібний такий, маятниковий процес.
Зараз, припустимо, якщо це тенденція і канали скоротять інформаційне мовлення, виграє той канал, який за цих умов інформаційного голоду зробить кращу аналітичну програму і втамує цей голод. Такі закони ринку.
