«Угода про асоціацію з ЄС — одна зі знакових геополітичних подій на пострадянських теренах»

Напередодні листопадового саміту у Вільнюсі важливо розуміти, що відбувається з умами та настроями не лише в Брюсселі, а й у Москві. Можливо, друге — навіть важливіше. Не тільки тому, що саме в Москві не раз вирішувалася доля «європеїзації» України в тих чи інших варіаціях (і щоразу — не на нашу користь). А й тому, що Володимир Путін у буквальному сенсі втрачає під своїми ногами ґрунт — концепція «Русского міра» розсипається на очах. І як бачить своє майбутнє Росія та її нинішня еліта — дуже важливе питання в тому числі й для України.

Посол України в Москві мав би ці думи та настрої відчувати дуже тонко та дуже гостро. Саме тому «День» уже давно намагався взяти інтерв’ю в Надзвичайного і Повноважного Посла України в Російській Федерації Володимира Єльченка. І коли один зі спецкорів газети опинився в Москві, було вирішено здійснити чергову спробу. Забігаючи наперед, скажемо, що вона виявилася тільки частково вдалою.

Аби бути чесними із самими собою та з читачами, коротко наведемо передісторію опублікованого нижче тексту. Протягом майже тижня ми вели з амбасадою переговори. Зрештою, минулої п’ятниці, коли інтерв’ю з паном Послом і мало відбутися, спецкору «Дня» зателефонували з прес-служби посольства і приголомшили: «інтерв’ю вже готове». Виявляється, у прес-службі підготували коментарі щодо надісланих редакцією попередніх тем до розмови.

Складно оцінити, з чим пов’язаний такий жест — можливо, це справді зайнятість пана Посла. А може, небажання відповідати на гострі запитання, яких до нього, звісно, багато. За звичайних обставин подібний текст редакція не публікувала б. Але гострота моменту підштовхнула до поступки. І після нетривалих роздумів було вирішено зробити виняток та опублікувати цей текст. Так, значною мірою він, як і будь-який продукт прес-служби, «беззубий», але, попри все, в ньому є два важливі сигнали.

По-перше, можливе підписання Угоди про Асоціацію в цьому матеріалі, по суті, названо найбільш значущою подією на пострадянських теренах після розпаду СРСР. І звучить ця фраза як противага відомим словам Володимира Путіна про «найбільшу геополітичну катастрофу ХХ століття».

По-друге, звертає на себе увагу доволі різкий тон тексту в частині щодо дій Росії відносно українських громадян у двох гучних історіях  із затриманням «грінпісівців» та з інцидентом в Азовському морі.

Подаємо надісланий диппредставництвом матеріал з деякими купюрами.

Марія ТОМАК

***

Російсько-українські відносини в контексті європейської інтеграції України. Чи можна вважати так звану митну війну завершеною? Які її підсумки та втрати з обох сторін? Як мають вибудовуватися українсько-російські відносини в разі підписання Угоди про асоціацію Україна — ЄС у Вільнюсі в листопаді цього року?

«Я би хотів відійти від використання такого жорсткого терміну, як «митна війна», оскільки це передбачає все-таки дії в обох напрямах. Насправді ми стикнулися з реакцією, дещо емоційною та не зовсім виправданою, одного важливого та історично традиційного торговельного партнера на дії іншого, коли, скажімо, слова та усні переконання вже не діяли.

Україна зробила свій вибір і тривалий час цілеспрямовано йшла по шляху виконання всіх досягнутих домовленостей з Європейським Союзом, не приховуючи своїх намірів від інших партнерів.

Ми з розумінням ставимося до побоювань російської сторони у світлі майбутнього підписання нашою державою Угоди про асоціацію з ЄС, оскільки це є одна зі знакових геополітичних подій на пострадянських теренах після розпаду Радянського Союзу.

Однак ми сподіваємося, що події, які відбувалися на українсько-російському митному кордоні у серпні цього року, не матимуть свого продовження після укладання Україною Угоди з ЄС, оскільки втрати понесли, безперечно, як українська, так і російська сторони. Існують різні експертні оцінки щодо збитків від дій контролюючих органів Російської Федерації, але, на мій погляд, найбільшої шкоди було завдано тим стабільним та прогнозованим комерційним, на безпосередньо людському рівні, зв’язкам, які роками напрацьовувалися між нашими країнами.

Для України Росія й надалі залишатиметься стратегічними та надійним партнером, і будь-які розбіжності в поглядах між двома державами мають вирішуватися у спокійний та прагматичний спосіб за столом переговорів. Я переконаний, що в такому разі рішення, навіть із найбільш гострих аспектів двостороннього співробітництва, будуть обов’язково знайдені».

***

Як пан посол бачить стратегію розвитку відносин України з Митним союзом?

«Перш за все хотів би відзначити важливість співпраці України з Митним союзом як основним зовнішньоторговельним партнером України, товарообіг з яким 2012 року перевищив 60 млрд дол. США. Тому знайти взаємоприйнятну модель співпраці між нашою державою та євразійським інтеграційним об’єднанням є пріоритетним завданням для української влади. Особливої ваги та нагальності така робота набирає у зв’язку з тими корінними змінами, перш за все у торговельній сфері, які відбудуться в нашій державі після підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС.

Беручи до уваги високий рівень партнерських відносин нашої держави з країнами Митного союзу, Україна здійснює всі необхідні кроки для того, щоб віднайти найбільш взаємоприйнятний формат співробітництва з інтеграційним утворенням та його наднаціональним керуючим органом — Євразійською економічною комісією.

Як відомо, Кабінет Міністрів України у липні цього року призначив своїм представником при Євразійській економічній комісії В. Суслова, який уже брав участь у засіданнях цієї міжнародної організації. Зараз проводиться робота щодо розширення можливостей нашого представника при взаємодії з ЄЕК, зокрема шляхом створення відповідного представництва у Москві.

В першу чергу, активізація діалогу українського уряду з наднаціональним органом Митного союзу має забезпечувати врахування інтересів, зокрема економічних, усіх його учасників, а також не суперечити міжнародним зобов’язанням та нормам національного законодавства України.

Окрім цього, головною рисою майбутньої співпраці між Україною та Митним союзом має стати посилення прагматичності її економічної складової, а також прагнення до зближення позицій і знайдення взаємоприйнятних рішень.

***

Хід розслідування та позиція України у справі  щодо загибелі чотирьох громадян України в Азовському морі. Позиція Посольства України у справі щодо суду над «грінпісівцями» в Мурманську, серед яких є й український громадянин Руслан Якушев.

«Хід розслідування російською стороною інциденту в Азовському морі, що стався 17 липня 2013 року, кримінальної справи, порушеної проти громадянина України Олександра Федоровича та справи щодо громадянина України — члена екіпажу судна «Арктик Санрайз», затриманого російськими слідчими органами 24 вересня 2013 у Мурманську, перебувають на постійному контролі Посольства та Генеральних консульств України в Ростові-на-Дону та Санкт-Петербурзі, до консульських округів яких відповідно входять Краснодарський край та Мурманська область.

Українська сторона вважає непропорційними і неадекватними дії російських прикордонників у Азовському морі, які призвели до загибелі чотирьох і травмування одного громадянина України.

Наразі щодо громадянина України О.Федоровича порушено кримінальну справу за ч.3. ст.256 Кримінального кодексу РФ (незаконне видобування біологічних ресурсів). Він знаходиться в найманій квартирі в м. Єйськ, щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Консульські співробітники надають українському рибалці необхідну консульсько-правову та матеріальну допомогу, він потребує подальшого медичного лікування.

Ми вимагаємо від російської сторони всебічного і об’єктивного  розслідування згаданого інциденту. На рівні МЗС, Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури України вживають дипломатичних та правових заходів щодо заміни постраждалому в інциденті громадянину України Олександру Федоровичу запобіжного заходу, не пов’язаного з обмеженням його свободи й пересування, та повернення його на Батьківщину.

Сподіваюся, що ближчим часом це питання буде позитивно вирішено російською стороною у дусі стратегічного партнерства і на основі відповідних міжнародно-правових документів.

Крім того, українська сторона на постійній основі вживає політико-дипломатичних заходів щодо захисту прав та інтересів затриманого у Мурманську громадянина України Руслана Якушева, проти якого російськими слідчими органами порушено кримінальну справу за ч.3. ст.227 Кримінального кодексу РФ (піратство). Одразу після його затримання до Мурманська прибув т.в.о. Генерального консула України в Санкт-Петербурзі, який зустрівся з нашим громадянином і надав йому необхідну правову допомогу.

Р. Якушев не є активістом організації «Грінпіс», працював на судні кухарем, відповідно до стану здоров’я  потребує надання медичної допомоги.

Генеральним консульством у Санкт-Петербурзі до компетентних органів РФ офіційно внесено відповідне  клопотання про заміну нашому громадянинові запобіжного заходу, не пов’язаного з обмеженням волі. Посольство на основі зазначеного клопотання надіслало на розгляд російської сторони ноту з проханням посприяти у вирішенні питання про заміну, відповідно до російського законодавства, обраного щодо Р. Якушева запобіжного заходу — взяття під варту, на не пов’язаний з обмеженням волі запобіжний захід — особисте поручительство.

Затриманим громадянам України надається всебічна консульсько-правова допомога, вони також мають адвокатів.»

***

Причина «заморозків» у відносинах між Україною та Росією, які можна спостерігати останнім часом? Чи відчуває на собі ці «зміни клімату» Посольство?

«На мій погляд, у вашому запитанні міститься суттєва емоційна складова. Так, протягом останнього часу в засобах масової інформації активно дискутується тема щодо стану та перспектив українсько-російських відносин, зокрема в контексті планованого підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Зі свого боку хотів би відзначити, що окремі коментарі в ЗМІ не відображають реального стану двосторонніх відносин. У цьому зв’язку слід зазначити, що графік українсько-російського міждержавного діалогу є насиченим і триває на всіх рівнях.

Безумовно, пріоритетом двосторонніх відносин є економічна складова. Одним із найважливіших питань для української сторони на сьогодні є досягнення взаємоприйнятних рішень щодо врегулювання низки питань у торговельно-економічній сфері, у тому числі пов’язаних із доступом української продукції на ринок Росії. Наразі триває активний двосторонній діалог щодо пошуку взаємоприйнятних рішень [...]

Зараз опрацьовується питання щодо зустрічі президентів України та Росії в рамках засідання Ради глав держав СНД, яке відбудеться 25 жовтня цього року в Мінську.

У зв’язку з цим хотів би також відзначити, що 25 вересня було проведено двосторонню зустріч міністрів закордонних справ України та РФ під час 68-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Триває також підготовка до проведення на рівні керівників зовнішньополітичних відомств України та Росії восьмого засідання Підкомітету з міжнародного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії, що заплановано на 28—29 жовтня цього року в Ростові-на-Дону.

Як бачите, графік міждержавного діалогу досить насичений. І це я  навів лише окремі двосторонні заходи за нетривалий проміжок часу.

Отже, жодної «зміни клімату» Посольство не відчуло — хіба що погода в Москві цієї осені холодніша, ніж завжди.»

***

80-ті роковини Голодомору 1932—1933 років відзначатимуть дипломатичні представництва України в усьому світі. А як щодо Посольства України в Москві?

«Посольство щорічно організовує заходи із вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні. Цього року в Україні до 80-х роковин Голодомору 1932—1933 років у День пам’яті жертв голодоморів, 23 листопада, на території дипустанови відбудеться церемонія приспущення Державного Прапора України, покладання квітів та житніх колосків до Пам’ятного знаку жертв Голодомору, встановленому на будівлі Посольства, хвилина мовчання та запалення свічок.

Крім цього, опрацьовується питання щодо проведення в одному з московських храмів панахиди за жертвами голодоморів в Україні. Низка  жалобних заходів пройде також у Національному культурному центрі України в Москві».