«Український фронт»: реакція Донецька
Учора «День» опублікував думки харківських експертів про створення Всеукраїнської громадської спілки «Український фронт», що відбулося в Харкові на позачерговому Всеукраїнському зльоті керівників первинних організацій Партії регіонів (див. матеріал Олени Соколинської «Замість з’їзду партії — піонерський зліт»). Донецьк — один із головних осередків партії влади, тому «День» поцікавився у місцевих експертів щодо перспектив «Українського фронту» та його впливу на життя регіонів.
Голова правління Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України» Сергій ТКАЧЕНКО вважає: «Для керівництва ПР і нинішньої влади подібні рухи дають певні тактичні переваги. По-перше, це публічна демонстрація всім, хто управляє соціальними процесами і контролює ситуацію на Сході України. По-друге, така ініціатива допомагає місцевій владі легалізувати «спортивно-кримінальні» елементи і дає «мандат» на застосування сили у тих випадках, коли участь міліції небажана. Тепер не треба буде пояснювати, звідки на мітингах люди спортивної статури з битами в руках і на якій підставі вони проломили комусь голову. Втім, головне призначення таких ініціатив, як «Український фронт», у іншому. Зараз у свідомості людей Партія регіонів нерозривно пов’язана з нинішньою владою, і будь-яка організація протестів з боку ПР робить владу учасницею існуючого конфлікту. «Український фронт» — спроба змінити суб’єктність протиріччя і продемонструвати, що в Україні відбувається світоглядний конфлікт між жителями різних регіонів.
Голова Донецького інституту соціальних досліджень і політичного аналізу Володимир КІПЕНЬ дещо іншої думки: «Певною мірою «Український фронт» відображає внутрішні процеси у правлячій партії. Члени ПР у Західній і Центральній Україні часто мають різне бачення поточних подій, порівняно з регіоналами на Сході та Півдні країни. Існує непорозуміння між тими, хто орієнтується на силовий варіант розв’язання конфліктів, і тими, хто бачить у цьому величезну загрозу для суспільства й для себе. «Український фронт» — засіб викиду енергії зсередини партії, мобілізація найбільш агресивних сил. Але така реакція запізніла, бо масовість народних протестів дає підставу характеризувати їх як органічне явище, тоді як «Український фронт» — явище штучне. Втім, ця ініціатива намагатиметься позиціонувати себе як фігура, що стоїть на рівних з Майданом, і її можуть використовувати для різних форм силової зачистки протестів на півдні та сході країни. Перспектива «Українського фронту» видається сумною, від нього не можна очікувати чогось вагомого. Хоча рівень впливу цього фактору залежатиме від розвитку подій у Києві, перемовин між владою і протестувальниками. Щодо якоїсь активності на Донеччині — поки що такої інформації немає, у цьому регіоні вже є потужний потенціал неприйняття Євромайдану, який активно формує місцева преса, це підтверджує наш моніторинг ЗМІ. На Донеччині давно створено «штаб по стабілізації політичної ситуації» на базі регіоналів обласної організації ПР, а найбільш войовничі представники влади і раніше не обмежували себе у закликах задавити протести».
Губернатор Донеччини та голова Донецької обласної організації Партії регіонів Андрій ШИШАЦЬКИЙ нещодавно зауважив на прес-конференції: «Щодо дій губернатора Харківщини — не хотів би коментувати третіх осіб. Можливо, «Український фронт» — відповідь тим же народним радам. Агресія завжди породжує агресію, дія викликає протидію. Представники партійних організацій півночі Донецької області (близько 30 осіб) брали участь у Всеукраїнському зльоті у Харкові. Філії «Українського фронту» на Донеччині немає, скоріше це неформальне утворення, воно ще ніде не зареєстроване. Робота з дестабілізації ситуації на Донеччині ведеться. Так, у Маріуполі на мітингу, влаштованому опозиційними партіями, був Василь Любарець, американський громадянин, який організовував Врадіївську ходу. Втім, у Донецькій області готові діяти на попередження, щоб не допустити безладу. У нас все спокійно, ми демонструємо стабільність».
