Перейти до основного вмісту

Український «Медведь»: проект завершено

Володимир РИБАК: «Ситуативні альянси можливі з будь-якими фракціями»
08 червня, 00:00
«Скільки ще можна байдикувати?» Саме так, за словами народного депутата Володимира Рибака, який є неформальним лідером «донецької групи» в парламенті, більшість його найближчих колег сприймають тривалий процес розподілу портфелів у Верховній Раді. Воно й не дивно — депутати з шахтарського краю, об’єднані партквитками Партії регіонів — люди ділові. Майже за кожним — неабиякий бізнес, що потребує витрат часу, надлюдських зусиль, а також, що особливо важливо в нашій країні, хоча б нейтралітету (а краще — підтримки) з коридорів влади. У надії на це, очевидно, і боролися, «не щадя живота», на минулих виборах «регіони». Саме в них «на плечах» в’їхало до парламенту багато представників партії влади, яких умовно можна назвати «київськими».

Однак, як писав Маккіавелі, влада не буває вдячною. Силу й потенціал групи Партії регіонів було сповна використано в інтересах спікеріади, а також у ході торгів щодо комітетів. Чим далі, тим більше депутатів від «регіонів» (як, проте, і від інших партійних груп у складі «Єдиної України») стали подумувати про те, що інтереси держави — добре, але власні інтереси — все-таки краще. Ще до завершення розподілу комітетських портфелів «регіони» в числі перших заявили про наміри створити окрему фракцію. Більше того, деякі аналітики схильні вважати тих депутатів з Донбасу, які прагнуть самостійності, основним локомотивом розпаду «Єдиної України». Причому, чим більше було заяв Володимира Рибака та Валерія Коновалюка (найбільш публічних представників «регіонів» у парламенті) про «єдність єдиної», тим більш ймовірним уявляється розпад «ЄУ». Вчора вранці в парламенті, до речі, був цікавий епізод: нараду щодо комітетів «регіони» проводили окремо від інших частин «ЄУ». Схоже, що питання про подрібнення блоку влади вирішене, обговорюється лише міра та формат цього процесу. Про те, наскільки такі припущення відповідають дійсності, кореспондент «Дня» з’ясовував у розмові з потенційним керівником парламентської фракції Партії регіонів Володимиром Рибаком. З його відповідей випливає, що «процес іде». Загалом передвиборні розмови про створення на базі блоку «За Єдину Україну!» могутньої центристської партії, яку міг би очолити навіть Президент, закінчилися тим, що буде, у найкращому разi, «конфедерація фракцій» (як дипломатично висловився донецький губернатор Віктор Янукович). Такий поки що український аналог росiйського «Медведя».

— Володимире Васильовичу, які ж головні аргументи за роз’їзд «Єдиної України» по партійних квартирах?

— Аргументи прості — фракцією чисельністю у 180 із гаком осіб керувати неможливо. Уявіть собі — зібралися вони в одному приміщенні. Голова питає: підтримаємо таку- от ухвалу? Всі дружно: «Підтримаємо, звичайно!» І розійшлися. Обговорення — ніякого. Чи можуть подібні ухвали бути достатньо опрацьованими? Звичайно, ні. Зовсім інша річ, коли у фракції осіб 25. Тоді кожен може висловити свою думку, в тому числі й таку, яка відрізняється від думки керівництва.

— Говорять, що ваша партійна група не зовсім задоволена тією політикою, яку проводить керівництво «Єдиної України»?

— Я б не хотів бути таким категоричним. Звичайно, у нас є своя думка з дуже багатьох питань. Природно, вона не завжди збігається з думкою керівництва «Єдиної України». Наприклад, хтось хоче надмірної централізації в розв’язанні адміністративних чи господарчих питань. Ми з таким підходом не згодні, оскільки є прихильниками децентралізації, надання більшої свободи на місцях. І йдеться тут не лише про інтереси Донецького регіону, як дехто схильний думати, а про всі регіони без винятку.

— А ви прихильник створення повністю самостійних фракцій на базі «Єдиної України?»

— До Верховної Ради ми прийшли блоком, тому координувати роботу окремих фракцій необхідно. Однак це повинна робити рада, яка складається з лідерів фракцій. Природно, що координація не повинна заважати тому, щоб фракція була самостійним суб’єктом, мала власну позицію з найрізноманітніших питань і вступала в переговори з будь-якими іншими групами та фракціями.

— Чи можливий альянс з кимось із фракцій, що не входять сьогодні до «Єдиної України»?

— Якщо говорити про ситуативні альянси, вони можливі з будь-якими фракціями.

— Як депутати з вашої фракції дивляться на співпрацю з «Нашою Україною?»

— Цілком нормально дивляться. Є стосунки на рівні керівників, а є — на рівні депутатів. Якщо між лідерами фракцій «Єдина Україна» та «Наша Україна» існують розходження, це не означає, що не може бути співпраці між окремими депутатами.

— Чи можна вважати обрання першим віце-спікером Геннадія Васильєва відображенням впливу донецького регіону?

— Наша група зробила все можливе для підтримки його кандидатури. Однак Геннадій Васильєв — фігура, відома не лише в Донецьку. Тим більше, що депутатом Верховної Ради він став уже втретє.

— Чи не обговорювалося питання про призначення Геннадія Васильєва Генпрокурором (Г. Васильєв раніше був прокурором Донецької області. — Авт.) з тим, щоб віддати його нинішню посаду «Нашій Україні» і таким чином досягнути кадрового компромісу?

— Ні, такий варіант не обговорюється.

— Скільки осіб готові стати під прапори фракції Партії регіонів?

— Близько 60 осіб. Не виключено, що з них буде створено не одну, а дві фракції.

— У деяких комітетах, згідно з учорашнім рішенням Верховної Ради, передбачається посади керівників віддати «четвірці», а перших заступників — «двійці» чи навпаки. Чи не паралізують суперечності між начальниками та їх першими заступниками роботу цих комітетів?

— Скажу з власного досвіду — коли депутати збираються в комітетах, політичний пил змітається й починається нормальна робота. Так що суперечностей не буде.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати