Василь ДЖАРТИ: «Ми по-варварськи користуємося природою»

Традиційно 100 днів роботи уряду — термін перших оцінок і підсумків. Звичайно ж — корегування планів. Часом — активний піар уряду та його реальних кроків. Як правило, — можливість звернути увагу суспільства на певні проблеми. Попередні уряди стоденку роботи «відзначали» чи то бензиновою, м’ясною, чи то газовою кризами. По-різному оцінює громадськість і перший етап діяльності уряду Януковича. Противники — критикують, прихильники — ставлять «добре». Самі ж урядовці стоденною роботою задоволені, записуючи в актив чітке дотримання обіцянок орієнтуватися на соціальні інтереси людей, досить успішні газові домовленості з Росією, підготовку проекту бюджету на 2007 р. Про те, якими були перші 100 днів, які проблеми галузі окреслилися і що «пішло в роботу», розповідає «Дню» член уряду, міністр охорони навколишнього природного середовища України Василь ДЖАРТИ.

— Василю Георгійовичу, що для вас є 100 днів роботи в уряді? Адже традиційно вважається, що перша стоденка — це вже перші підсумки роботи.

— Насправді, я не сприймаю 100 днів як рубіж. Це, швидше, політичний символ, ніж дійсно показовий період. Адже всі розуміють, що рано говорити про ґрунтовні зрушення. Просто тривали дні, тижні, місяці конструктивної та напруженої роботи. У спадок нашому уряду перейшли аж ніяк не позитивні показники майже в усіх сферах економіки. Ми мусили докласти максимальних зусиль, аби їх виправити. Віктор Янукович зорієнтував міністерства та відомства на чітку ціль, жорстко вимагаючи — РЕЗУЛЬТАТ. На досягнення його були й будуть спрямовані усі зусилля. А ще — на зростання авторитету антикризової коаліції і сформованих нею виконавчих органів влади. Нам довіряють мільйони громадян, ще мільйони прискіпливо оцінюють кожний крок, це нормально. Вважаю, що Кабінет Міністрів може без сорому звітувати про результати роботи, тому що вони, безумовно, є. Ці сто днів ми бачили уряд, який мало займався політикою, а більше займався економікою, соціальною сферою.

— Особисто ви які результати діяльності уряду назвали би найбільш успішними?

— Новому коаліційному уряду потрібно було повернути довіру народу до керівників виконавської влади. І це нашому Кабінету вдалося зробити. Цей результат я поставив би на перше місце. Ми, члени уряду, не займалися демагогією, не складали гасла, а — ПРАЦЮВАЛИ. Відповідально і напружено працювали. І тому домоглися ще одного надзвичайно важливого результату — ми не відійшли від орієнтування на соціальні проблеми, хоча чимало рішень далися непросто. Стабілізувалася соціально-економічна ситуація, подешевшали нафтопродукти, ліквідовані заборгованості із зарплати, та й сама платня в деяких галузях відчутно підвищилася. Об’єктивно зросли показники росту доходів населення, а отже трохи збільшилися пенсії. Показав свою здатність розвиватися й ринок праці. Наскільки мені відомо, саме за останні три місяці значно зросла кількість працевлаштованих громадян. А чому б і ні, коли лише в м’ясо-молочній галузі, завдяки покращанню партнерських відносин з тією ж Росією, відновлюють поставки продукції майже 20 підприємств.

До активу не можна не зарахувати підготовлений і поданий до Верховної Ради проект бюджету-2007. На його розробку часу було обмаль, але уряд впорався. І цей документ, як ви знаєте, «не удешевив» жодної статті соціальних витрат.

Далі: коаліційний уряд нормалізував стосунки з Російською Федерацією, підписав вигідні та стабільні газові домовленості, що дасть нашій економіці можливість нормально функціонувати, розвивати її галузі. Це визнають більшість експертів, політиків, навіть опоненти. Тепер ми гарантовані на щорічні поставки 55 млрд. кубометрів природного газу до 2010 р. за найнижчою в Європі ціною. І від банкрутства врятовані десятки українських підприємств. Врешті, ми всі в теплі переживемо зиму.

— Ви задоволені результатами власної роботи на посту міністра охорони природи протягом «символічних» 100 днів?

— Три місяці для мене були надзвичайно напруженими, адже перед міністерством стоять серйозні й відповідальні задачі. Але ці місяці принесли мені й задоволення, оскільки дещо у ставленні до природоохоронних проблем вдалося зрушити з місця. От давайте міркувати: до точки «неповернення», тобто такого стану природних ресурсів, коли вони не зможуть відновлюватися, а людина не зуміє впоратися з численними екологічними катастрофами, залишилося не так уже й багато. У багатьох країнах екологічна безпека стоїть на перших позиціях економічних планів. Моя задача як міністра — домогтися подібного ставлення і в Україні. Мінприроди має стати гарантом екологічної безпеки держави. Для цього вже здійснено перші кроки, а саме — сформовано стратегічні завдання в природоохоронній політиці та розробляється Національний план дій, де буде виписано принципи, механізми їх здійснення. Адже першооснова всіх реформ — відповідне законодавство, у яке необхідно імпліментувати вимоги європейських природоохоронних законів. Це ціла низка нових документів, поправки до існуючих законів. Розробка нових, у тому числі Екологічного кодексу. Проте навіть чималих коштів для здійснення такого плану буде недостатньо, якщо не змінити екологічну свідомість людей. Ви ж погляньте: кожний, від простої людини до високопосадовця, звик бездумно і безкарно, по-варварськи користуватися природою. Щоб зламати цю традицію, міністерство почало принципову атаку на екологічну неосвiченiсть наших співгромадян. Перші кроки вже приносять користь — природоохоронні питання піднімаються під час вирішення різних економічних задач на місцевому та найвищих державних рівнях.

— Прийшовши у міністерство, ви ініціювали деякі реформи в його структурі. Які саме й чому? І чи задоволені їхнiм ходом?

— Справді, деякі структурні зміни тривають. Їхня мета — підвищення ефективності та оптимізація роботи відомства. Давно назріла необхідність удосконалити екологічне управління, налагодити чітку роботу Мінприроди і його підрозділів. Наприклад, ми створюємо єдину екологічну службу країни, що вимагає реорганізувати Державну екологічну інспекцію — урядовий орган у складі Мінприроди. Відтак створимо ефективну, сильну систему контролю за дотриманням природоохоронного законодавства. Уже всі втомилися фіксувати порушення законів у природоохоронній сфері, що стало мало не нормою.

У структурі міністерства з’явилися два нових управління — юридичне та комунікацій. Зрозуміло, чому. Сьогодні очевидна потреба створювати юридично грамотні, правильно оформлені документи різного змісту та рівня, які б не спричиняли до подвійного їхнього тлумачення. Недопустимо гаяти час на недосконало прописані норми, які згодом доводиться змінювати або уточнювати. Управління комунікацій допомагатиме Мінприроди реалізовувати державну інформаційну політику. А населенню України давно слід постійно і нав’язливо втовкмачувати, що охорона довкілля і бережне природокористування є не менш важливим, ніж повага до батьків чи турбота про дітей. Новий підрозділ забезпечує оперативне та чесне висвітлення нашої роботи. Я постійно вимагаю відкритості та доступності інформації до широких кіл громадськості.

— За останні три місяці до уваги ЗМІ неодноразово потрапляла інформація про проблеми розробки надр в Україні.

— Я часто останнім часом користуюся тезою, почутою від українських геологів: «В Україні багаті надра, вони містять чи не всю таблицю Менделєєва». Не довіряти науковцям не маю підстав. Просто ми багато не знаємо самі про свої багатства. Візьмімо улюблену пресою тему вуглеводнів. В Україні запаси їх цілком пристойні. Нафти — 155 млн. т. Це — четверте місце в Європі, і 34 е в світі з числа 92 країн,що мають нафту. І газ маємо — третє місце в Європі і 22 е у світі з-поміж 98 країн. От тільки видобуток цих корисних копалин у нас можна сміливо ставити на останні місця. Причин тут кілька. Українська геологорозвідка — заручниця радянського періоду розвитку. Обсяги геологорозвідувальних робіт скоротилися у три-чотири рази. Наприклад, великий потенціал у континентального шельфу Чорного моря. Близько 30% сумарних ресурсів вуглеводнів України належить саме цьому регіону. Проте його низька розвідка пояснюється тим, що освоєння початкових ресурсів не перевищує 4%. Тож сьогодні ми зробили ставку саме на геологорозвідку.

— Якщо можна, докладніше про останні рішення щодо ситуації з «Венко»?

— Вона залишається такою, якою була на кінець жовтня. Тоді Кабінет Міністрів здійснив відповідальний і чесний крок. Знову ж таки — виключно в інтересах нашої країни. Він погодився з пропозицією Міжвідомчої комісії, що опікується укладанням договору з інвестором про розподіл продукції розпочати підготовку нового документу. Але тепер його має представити у тримісячний термін уже українська сторона. Проект угоди американських спеціалістів викликав чимало зауважень і заперечень, адже не враховував у повному обсязі особливості інвестиційного, податкового, митного, природоохоронного законодавства України. Не забезпечував рівних умов для ефективного співробітництва, а відтак — посягав на наші національні інтереси. Особисто моє ставлення таке: я ніякою мірою не є противником приходу зарубіжних інвесткомпаній до України. Однак усе має бути цивілізовано, ми повинні бути партнерами, що поважають один одного. Наша держава має обачливо ставитися до свого потенціалу. Особливо, коли йдеться про національне багатство природи і надр.

— Ви вірите, що стан довкілля нашої країни вдасться покращити? І що для цього ви збираєтеся робити?

— Тут можна годинами розповідати. Проте скажу коротко. На сьогодні ми маємо парадоксальну ситуацію: вже розуміючи, що довкілля наше знаходиться мало не в катастрофічному стані, вже склавши непогані норми законів про охорону і збереження природи, ми все одно продовжуємо господарювати, мало зважаючи на поглиблення екологічних проблем. Тому, прийшовши у міністерство і знайомлячись зі станом справ у галузі, я відразу зрозумів: вітчизняна економіка мало уваги приділяє екології, і цю практику потрібно змінювати. Не перебільшу, коли скажу, що робота в цьому напрямку почалася, і це є важливим нашим здобутком. Адже першооснова всього — перевести економіку на екологічні рейки. На порядку денному стоїть питання інтеграції екологічних природоохоронних завдань у весь економічний комплекс країни. Саме за таких умов Мінприроди зуміє стати гарантом успішного захисту навколишнього природного середовища, інтересів держави, а отже й зростання добробуту людей.