Віктор САПОЖНIКОВ: Я не можу займатися політикою, бо тоді каналізація потече в інший бік...
Місто Нововолинськ для Волині завжди було чимось на зразок Ватикану для Рима, бо завжди почувалося не таким, як інші населені пункти. Адже й містом ця територія стала 60 років тому, коли геологи відшукали тут чималі запаси вугілля, і корінними мешканцями тут вважаються часто заїжджі люди зі Сходу України, які приїхали будувати і освоювати молоді шахти. Нововолинськ має свою специфіку, якщо можна так сказати — пролетарську. Коли 12 років тому міським головою став Віктор Борисович Сапожніков, уродженець Донеччини, Нововолинськ називали «мертвим містом». В одному з тодішніх інтерв’ю він сказав, що «у той час розумний у владу не пішов би, а немудрому там не було що робити».
Як успішний міський голова оцінює виборчу кампанію та бачить шляхи вирішення місцевих проблем, говоримо в інтерв’ю з Віктором Сапожніковим.
— Неодноразово доводилося чути, що на діючих голів міських рад, які й надалі планують переобиратися на свою посаду, але не від партії влади, чинився тиск. Ви, на подив багатьох ваших соратників і колег, які, балотуючись в органи влади, вибрали більш, так би мовити, зручні партії, на вибори ідете від «Батьківщини». Чому?
— Я не хотів би зачіпати це питання, бо все можна інтерпретувати і пояснити залежно від позиції людини. Я є позапартійний, я не можу займатися політикою, бо тоді каналізація потече в інший бік... При жодній владі я не був в опозиції. А сьогодні — це повинні розуміти усі й це так є — будується жорстка вертикаль влади, приймаються відповідні законодавчі акти. І бути в опозиції до влади нинішньої я просто не можу, бо краще тоді піти зі свого місця й нікому не морочити голови. Інакше я просто не зможу вирішити у Києві ніякого питання, що стосується проблем міста. Це реальність. Тому я однаково співпрацюю і з Партією регіонів, і з «Батьківщиною», і з усіма іншими, якщо це на користь міській громаді. З досвіду знаю, що треба працювати при будь-якій владі, і те, що обіцяв, ідучи на посаду міського голови, виконувати. Після виборів, якщо громада знову довірить мені цю посаду, хотів би об’єднати у міській раді всі партії і всі рухи, створити групу під умовною назвою «Рідний Нововолинськ», члени якої працювали би не на свої партії, а на місто, в якому живуть.
— Але все ж балотуєтеся не від Партії регіонів, а від «Батьківщини», котра до неї в опозиції...
— Свою підтримку на виборах мені пропонували партії різного, так би мовити, ѓатунку і спрямування. І «Сильна Україна», і «Фронт змін», і багато інших.
— Але Партія регіонів не пропонувала?
— Ні, не пропонувала. «Батьківщину» обрав тому, що, за даними соціологічних опитувань, вона нині має найбільшу, понад 30 відсотків від кількості населення, підтримку в місті.
— Наскільки, на вашу думку, правильним було рішення перенести вибори з 30 травня на 31 жовтня?
— Я взагалі є прихильником того, аби вони відбувалися у березні 2011 року, бо вибори і депутатів, і міського голови мають відбуватися одночасно. А то депутатів обираємо на п’ять років, а міського голову — на чотири. Але я не законодавець, які правила гри спускають зверху, так ми і граємо... Принаймні мені вже є що сказати людям, і не лише за цю останню каденцію, а й за попередні, адже я обирався тричі підряд. Місто нині має утричі більший, ніж середньо обласний, показник по інвестиціях, а це значить, що Нововолинськ розвивається, незважаючи на кризу. Місто має найбільший на Волині виробіток промислової продукції на одного мешканця, удвічі більший, ніж навіть в обласному центрі. Ми маємо і найбільші в області зарплати та пенсії, адже у нас живуть колишні шахтарі та робітники потужних промислових підприємств. Ось недавно побував у нас Борис Петрович Клімчук, голова Волинської облдержадміністрації. Він не був у нашому місті багато років. Пройшовся центром, від одного фонтана до другого, порозпитував людей, чи вони мене знають (посміхається. — Авт.), я його провіз на підприємства, де теж поспілкувався з людьми. А потім сказав, що отримав у Нововолинську енергетичне підживлення, адже, сказав, свого часу міста обласного підпорядкування мали однакові умови для старту. Проте якщо Ковель так і не втілив проект про інтерпорт, то в Нововолинську територія пріоритетного розвитку стала реальністю. І не вина місцевої влади, що змінилося законодавство, ті ж умови гри, бо інвестори до нас таки пішли і йдуть.
— Виходячи з вашої фрази: «Розумний у владу не пішов би, а немудрому в ній не було що робити», — до якої категорії ви б себе зарахували тоді, 1998-го?
— Я тривалий час, аж при п’яти міських головах, був першим заступником. Не мав особливих претензій на подальшу кар’єру, нікого ніколи не підсиджував. Наприкінці 1990-х у місті справді настали важкі часи, люди збиралися на мітинги, підприємства закривалися... На одній із сесій міської ради навіть було прийнято рішення просити, аби Нововолинськ приєднати до... Львівської області, в якій на той час становище у вугільній промисловості було кращим. У нас же удесятеро впало виробництво. Не на десять відсотків, а у десять разів! Було закрито шість із дев’яти шахт. І я пропонував апарату міської ради та депутатам: якщо така ситуація, люди незадоволені, то давайте всі напишемо заяви й підемо у відставку. Для себе я вже мав нове місце роботи, захотів лише відбути відпустку. Але тут відбулася сесія міської ради, яка висловила недовіру діючому тоді міському голові, і його й мене запросив тодішній голова облдержадміністрації Борис Клімчук. Мій попередник вирішив переїхати до Луцька, а мене попросили хоча б рік виконувати обов’язки міського голови. Обіцяли підтримку, тому я погодився.
— Найголовніша, на вашу думку, справа, яку ви зробили для міста на посаді міського голови?
— Це місто інтернаціональне, пролетарське, а всі революції, як відомо, починав пролетаріат. Наші мешканці переважно суто міські жителі, мало прив’язані до села. Типова ситуація, коли створюємо робочі місця, а на них місцеві ідуть неохоче. Наших або зарплата не влаштовує, або ще щось. Ось, наприклад, у нас двірники мають досить високу, порівняно з володимир-волинськими, заробітну плату. Тобто є своя специфіка в усьому.
Найголовнішою справою за всі свої каденції вважаю створення об’єднання «Волиньвугілля», що дало змогу припинити закриття шахт. А в кінцевому результаті це зупинило процес занепаду міста. Статус території пріоритетного розвитку, якого ми добилися і який діяв кілька років, дав змогу привабити солідних інвесторів. Місто з депресивного стало одним із лідерів не лише на Волині. Адже, наприклад, лише у завод «Кроноспан» вкладено вже 175 мільйонів євро, це одна з найбільших в Україні інвестицій. Але головне для мене те, що 1998-го я прийшов не як «временщик», тому, напевне, люди мені й довіряли стільки років.
— Як ви ставитеся до ідеї вирівняти строки повноважень голови держави, парламенту, місцевої влади, надавши усім можливість працювати п’ять років? Можливо, вам вистачило б і чотирьох?
— Навіть п’яти років, повірте, мало. Є таке містечко Льойне поблизу Лейпціга, куди мене возили колеги з польського міста-побратима Нововолинська. Там міський голова незмінний з 1984 року! І обирають його на сім років. Це, власне, вже старшого віку жінка, котра до того ж має проблеми зі здоров’ям. Проте люди її обирають знову, адже вважають, що вона робить все для добробуту громади. Я її запитував, чи не висувають їй претензій, що працювала ще за комуністів? А як, відповідає, можуть таке казати, якщо ми всі за них жили?.. У передмісті неподалік її будинку споруджено величезний супермаркет, це, власне, культурно-розважальний комплекс, який своїми послугами охоплює навколишню територію у радіусі щонайменше ста кілометрів. Тільки цей проект, втілений міським головою, дав містечку багато робочих місць. Тому я за німецький, як кажуть, порядок, коли місцеву владу обирають на сім років, коли за чотири чи п’ять років там змінився, і то незначним чином, лише один податок. А в нас як? Ось вам дотація — керуйте. Не вистачає? Скорочуй робочі місця, шукай вихід сам.
Міського голову можна міняти навіть щороку...
— Аби всі ваші заступники та інші бажаючі спробували себе в цій ролі...
— ...А чому б і ні? Хай кожен бажаючий спробує, аби зрозуміти, що він ставить експеримент не лише на власній долі, а й на долі цілого міста.
— Яку подальшу перспективу, на вашу думку, має Нововолинськ?
— Має перспективу у створенні робочих місць, бо є щонайменше п’ять проектів, а ще завершиться-таки спорудження десятої шахти, яка будується уже 21 рік... А будуть робочі місця — розвиватиметься і соціальна сфера. Крім того, я бачу перспективу і в майбутній адміністративній реформі. Вважаю, що вона має відбутися. Адже сьогодні три наші шахти є за міською межею, на території сільських рад Іваничівського району. І, відповідно, усі податки сплачують у їхній бюджет! А працюють там переважно мешканці міста. Тому податки — селу, проблеми — місту. Та жоден сільський голова не знає дороги у міністерства, в столицю, не знає, як ми переконували міністрів, аби не закривалася та чи інша шахта. Якщо ж відбудеться адмінреформа, то частину сіл варто було б приєднати до Нововолинська, який і так служить для них адміністративним, культурним центром. Впритул до міста села Будятичі, Низкиничі, Литовеж. А люди мусять минати нашу лікарню і їхати у районну, в Іваничі. Бувають ситуації, коли наші медики не можуть відмовити іногороднім у допомозі: ті ж пологи, травми... А грошей за це їм ніхто не повертає. Трапляються й анекдотичні випадки на зразок, коли обмороженого чоловіка спочатку завезли в Іваничівську лікарню, а потім швидка звідти привезла його у Нововолинськ, де могли надати кваліфіковану допомогу.
Крім того, наше місто будувалося як шахтарське, для обслуговування шахт, й має дуже малу територію. Ми маємо на 20 тисяч населення більше, ніж у Володимирі-Волинському, а територія наша удвічі менша. Ковель має на вісім тисяч більше населення, проте в чотири рази більшу територію. Ми не хочемо сперечатися за межі, але місто має розвиватися вшир, бо це виправдано. Вже давно немало нововолинців, оскільки у місті тісно, будуються на межі міста й сіл. І хочуть, аби з міста тягли до них дорогу, водогін, газопровід... Хочуть, аби їхні діти ходили у міські дитсадки та школи. І вирішують ці питання приватно. То чому не відвести землю законно, аби людям було менше проблем?
