Влада — категорія безперервна
Після підписання Президентом України В. Ющенком відповідних указів про припинення повноважень Верховної Ради України і призначення позачергових виборів з високих трибун звучать слова про те, що Верховна Рада України стала неправомочною приймати будь-які нормативні акти. До того ж Президент своєю волею легітимізував її на два дні, на один день, на дві години тощо.
Все це викликає тривогу. Виявляється, в державі немає сили, яка б аргументовано довела, що «відсутність» Верховної Ради суперечить ключовим нормам Конституції України, не відповідає правовій логіці й просто здоровому глузду.
Справа ось у чому.
Влада — категорія безперервна. Всім відомо, що при відсутності законної влади формується влада незаконна — вакууму тут не буває. Будь-яка затримка у правовому регулюванні життя держави спричиняє негативні наслідки. Саме у зв’язку з цим французи у свій час казали: «Король помер. Хай живе король!». Тобто навіть у період середньовіччя в монархічних країнах усвідомлювали, що перехід влади від одного монарха до іншого має відбуватися без будь-якого проміжку в часі, бо безвладдя будь-якій владі дорого коштує.
Згідно з Конституцією, в Україні влада розділена між Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Міністрів і судовою гілкою. Водночас кожний із цих інститутів виконує лише належні йому функції й не має права перебирати на себе повноваження іншого або передавати йому свої. Владні повноваження всіх чотирьох інститутів збалансовані та врівноважені між собою, і тому не можна допустити, щоб два чи три центри влади функціонували, а один чи два — ні.
Саме тому, що відправлення владних повноважень не може перериватися в часі й, тим паче, передаватися іншій владній структурі, Конституцією України передбачено, що Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед Верховною Радою України або відставку якого прийнято парламентом, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новоствореного Кабінету. Те саме правильно й щодо до судової системи — у Перехідних положеннях Конституції України, а також у Перехідних положеннях нового закону про судоустрій регулюється питання про порядок переходу правосуддя від однієї системи судів до іншої. Президент України також виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного президента. Незважаючи на те, що президентська каденція триває п’ять років, глава держави зобов’язаний виконувати свої повноваження і понад цей час, тобто доти, доки новий президент не складе присягу.
Отже, у відповідності до цієї логіки не може припинятися й діяльність законодавчої гілки влади — згідно зі статтями 83 та 90 Конституції України парламент складає свої повноваження у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання. Більш того, законодавча функція не може перериватися у часі у зв’язку зі специфічними, особливо важливими для держави обов’язками Верховної Ради. Зокрема, лише на парламент покладено обов’язок оголошувати війну та укладати мир, схвалювати рішення Президента про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України (п. 9 ст. 85 Конституції). Верховна Рада затверджує укази Президента про введення воєнного чи надзвичайного стану, про загальну чи часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації (п. 31 ст. 85 Конституції). Причому перелічені функції Верховна Рада зобов’язана виконати протягом двох днів, що явно не узгоджується з припиненням її існування на місяці чи роки. А гарантій, що завтра чи післязавтра, коли Президент «заборонив діяльність Верховної Ради», не відбудуться землетруси чи повені, не виникнуть екологічні катастрофи, дати не може ніхто.
Також явно хибними є думки з приводу того, що Верховна Рада працює сесійно і тому між сесіями не має владних повноважень. В разі гострої необхідності (наприклад, при надзвичайній екологічній катастрофі, зовнішній агресії, тощо) Верховна Рада — працює вона сесійно чи в комітетах або депутати перебувають у відпустці — зобов’язана негайно зібратись протягом двох днів і прийняти відповідні рішення.
На Верховну Раду Конституцією покладено і багато інших функцій, покликаних забезпечити нормальну життєдіяльність держави. Їхнє невиконання або зволікання у виконанні можуть спричинити непоправні негативні наслідки, рівнозначні знищенню держави. Так, лише Верховна Рада України зобов’язана контролювати діяльність Кабінету Міністрів України. У той же час безконтрольність діяльності Кабінету Міністрів України може призвести до узурпації влади. Далі, саме на голову Верховної Ради покладений обов’язок виконувати найбільш значущі повноваження Президента України у разі його смерті чи неможливості виконання ним обов’язків з інших передбачених статтею 108 Конституції причин.
Верховна Рада зобов’язана прийняти Державний бюджет України у визначений Бюджетним кодексом термін — бюджетний процес починається не пізніше 15 вересня і повинен завершитися до 1 грудня. Несвоєчасне прийняття закону про Державний бюджет України істотно обмежить витрати з бюджету, що позначиться на всіх соціально-економічних аспектах державного життя.
Невиконання Верховною Радою своїх повноважень також може паралізувати інші гілки влади, зокрема, — судову систему, оскільки лише парламент безстроково обирає суддів, Конституційний Суд, Центральну виборчу комісію, Раду Національного банку України, Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення тощо.
Виходячи з аналізу наведених обставин, укази Президента України про припинення повноважень Верховної Ради України передбачають лише проведення позачергових виборів, але аж ніяк не негайну втрату легітимності парламентом. Він зобов’язаний працювати і виконувати свої функції до передбачених Конституцією строків, тобто до першої сесії новообраної Верховної Ради.
У відповідності зі ст. 81 Конституції України повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі складання ним повноважень за його особистою заявою. Цю особисту заяву народного депутата має розглянути Верховна Рада. Але вона не зобов’язана задовольняти заяву, якщо вона суперечить інтересам Української держави та її народу. Масове, тим більше — під відвертим тиском написання таких заяв з метою заблокувати діяльність Верховної Ради важко назвати таким, що відповідає вимогам демократії, законам, що воно принесе користь державі та народу.
Повноваження народного депутата також можуть бути припинені у разі виходу народного депутата зі складу фракції. У цьому разі рішення про припинення повноважень приймає вище керівництво органу політичної партії (виборчого блоку політичних партій). Згідно з Конституцією, таке рішення може прийматися лише у відповідності із законом. Між тим такого закону ще не прийнято. У зв’язку з цим вихід народного депутата за цією підставою зі складу парламенту просто неможливий.
Також слід зауважити, що Конституцією передбачена можливість виходу з фракції окремих депутатів, а не її повної ліквідації. Тобто якщо у фракції залишається хоча б один народний депутат, «зберігається» і фракція.
Водночас блокування парламенту шляхом масового виходу народних депутатів з фракцій певні сили намагаються обґрунтувати вимогами статті 82 Конституції, згідно з якою Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. При цьому ніхто не хоче бачити, що в цій статті мова йде про момент обрання, а не про вихід. Проблема виходу більш ніж однієї третини народних депутатів з парламенту Конституцією взагалі не врегульована. І не тому, що про це забули, — просто на зміну вибулим мають увійти люди з резерву в списках кандидатів у народні депутати. Таким чином, ситуація, коли із фракції виходять всі народні депутати плюс резервісти, є суто віртуальною. Практично ж це неможливо.
Прецедент припинення повноважень Верховної Ради у зв’язку з вибуттям із її складу третини депутатів, який хочуть сьогодні створити, може мати вельми негативні наслідки й щодо майбутнього складу законодавчого органу. Незадоволена результатами виборів меншість у кількості не менш ніж третина народних депутатів під загрозою розпуску парламенту шляхом складання своїх депутатських повноважень може диктувати свою волю більшості.
Що стосується обрання менш ніж двох третин від конституційного складу, то чисто теоретично це може статися як за мажоритарного способу комплектування Верховної Ради, так і за пропорційного. Зокрема, при пропорційних виборах одна з партій чи блоків може висунути менше ніж триста кандидатів. Припустiмо, що виборці віддадуть всі свої голоси тільки цій партії чи блоку, а решта не отримає нічого. Тоді обрана Верховна Рада не буде повноважною — мають відбутися повторні вибори. Проте Верховна Рада попереднього скликання продовжить роботу до обрання нової Верховної Ради і приведення народних депутатів до присяги, зберігаючи безперервність законодавчої влади.
Таким чином, Конституційні норми, логіка самої Конституції дають підстави стверджувати, що законодавча влада не може бути нелегітимною, що штучна ситуація, за якої Верховна Рада стає неправомочною, неможлива.
Дії народних депутатів та інших представників влади повинні відповідати одній логіці — не нашкодь власному народові. Припинити незаконну практику, ввести політичний процес у правове поле — єдиний можливий шлях врегулювання політичної кризи, стабілізації ситуації у суспільстві.
