Влада відкриває двері молодим... у кримінальний світ!

Сьогодні на ринку праці для молоді склалася доволі драматична ситуація. Безробіття - це нове явище для нашої країни, оскільки з 30-х років цієї проблеми як такої не існувало. Із тої пори в колишньому радянському Союзі був дефіцит чого завгодно, але не було дефіциту робочих місць.

Вважається, що безробіття пов'язане з переконструюванням народного господарства, насправді ж усе інакше - зменшення обсягів виробництва та робочих місць призвело до того, що молодь на ринку праці виявилася зайвою. Саме тому переважну кількість працюючих у "тіні" на сьогодні становить молодь.

Прокоментувати це явище ми попросили спеціаліста з досліджень безробіття Українського НДІ проблем молоді Комарову Надію Миколаївну:

- За нашими даними, десь майже 40% молоді займається зараз підприємницькою діяльністю, а простіше, "крутиться". На сучасному ринку праці молодь може запропонувати три форми робочої сили - інтелектуальну, професіональну й фізичну. Можна сказати, що в нас розвинувся такий собі багаторівневий маркетинг перепродажу, забезпечивши таким чином Туреччину, Грецію, Китай робочими місцями. Щоправда, більшість молодих людей вважає це заняття тимчасовим, очікуючи на якісь радикальні економічні зміни, які б могли їх спонукати повернутися до початкової професії.

- Чи має така підприємницька діяльність негативні наслідки? Якщо так, то які?

- Так, має. По-перше, втрачається кваліфікація, певні професійні навички; по-друге, немає трудових книжок; по-третє, підвищення по службі теж мінімальне, а найголовніше, відсутній будь-який соціальний захист робітників по найму. Я маю на увазі лікарняні, декретні відпустки тощо.

- Скільки ж у нас зараз налічується безробітних?

- Як не дивно, офіційно в нас зареєстровано 2% безробітних від загальної кількості працездатного населення. Оскільки статусу безробітного за законом набуває лише та людина, котра має хоча б один робочий день, зафіксований у трудовій книжці, поза увагою залишаються випускники шкіл, профтехучилищ і якась частина випускників вузів. Отже, у нас формальна ситуація не збігається з реальністю. Ми штучно занижуємо рівень безробіття.

- А від чого залежить цей рівень?

- Існує пряма залежність рівня безробіття від рівня інфляції. Адже зараз найбільш соціально незахищеною є саме робоча молодь. Вона не має вільного часу, аби займатися якоюсь додатковою підприємницькою діяльністю, і не має коштів для існування. Чи піде молода людина, що має сім'ю, на роботу, яка не зможе забезпечити прожитковий мінімум? Я думаю, ні. От вона і звільняється, поповнюючи таким чином армію безробітних.

- Яка залежність між безробіттям і злочинністю?

- За даними нашого інституту, 22-24% молоді на сьогодні нічим не займаються (тобто не працюють і не вчаться), що робить із кожного четвертого або п'ятого потенційного правопорушника. Ще західні спеціалісти підрахували, що на 4% безробітних припадає 1% злочинців. Таким чином ми штучно затягуємо молодь у кримінальні стосунки. Втім, у безробіття є й позитивна сторона - як ніколи, порівняно з іншими роками, зміцніла родина, єдиним бажанням якої стало вижити. 12% опитаної молоді утримує своїх батьків, вважаючи це своїм прямим обов'язком.

- На вашу думку, чому в нас молоді спеціалісти з вищою освітою не можуть знайти собі перспективну роботу?

- Так, уже не таємниця, що більшість студентів після закінчення вузу залишаються без роботи, бо не мають кваліфікованої практики. І це не дивно. Практично всі вузи сьогодні готують спеціалістів-теоретиків, до того ж ще і з запізненням: нові технології випереджають вищу школу. У системі освіти склалася парадоксальна ситуація. У Криму нині діє 10 юридичних вузів, а в Києві - 25. Перекіс у сторону не стільки престижних, скільки модних професій без осмислення їх необхідності може призвести до того, що через 4-5 років більшість випускників-юристів через їх величезну кількість стануть безробітними.

- Що в такому випадку ви можете порадити батькам, діти яких через 2-3 роки вийдуть у самостійне життя?

- Потрібно вчити дитину саму відповідати за себе, за своє влаштування в житті, розвивати в ній почуття себе як товару на ринку праці. Насправді ж батьки заважають своїм дітям утвердитися як особистість, намагаються розписати життя своєї дитини майже на 20 років уперед, позбавивши її змоги приймати самостійні рішення. На сьогодні діти та підлітки реально не відчувають на собі економічної кризи. Батьки будь-яким чином намагаються задовольнити всі потреби свого сина чи доньки, аби ті не почувалися ущемленими (найкращі речі, іграшки, харчування, освіта, відпочинок тощо).

- Які ж перспективи на майбутнє?

- Найближчими роками не бачу перспектив зайнятості молоді. По-перше, державні підприємства не працюють уже в такому масштабі, як раніше; по-друге, підприємництво, як таке, розвивається в неформальному секторі, бо існуючі податки загнали його туди. Тож потрібно дати можливість розвиватися приватному сектору, малому та середньому бізнесу, і тоді молодь піде туди.