Володимир МАКЕЄНКО: «Зовнішні сили не хочуть стабільності в Україні»

Про останні події говоримо із народним депутатом від фракції Партії регіонів Володимиром Макеєнком.

— Володимире, чому знову атакували Майдан?

— ...Я не знаю, що вам відповісти. Наша країна така, яка вона є.  Вона складається зі Львова, Івано-Франківська, Києва, Севастополя, Одеси, Донецька, Луганська... Усі процеси треба вирішувати на виборах. Найближчі вибори — президентські —  2015 року. Якщо уявити, що колись при владі будуть нинішні опозиціонери, й інша частина поводитиме себе так само — організовуватиме майдани, мітинги, то нічого з держави не вийде. Страждатимуть люди, економіка падатиме, курс національної валюти валитиметься... Такими методами ми не збудуємо країну. Тільки стіл переговорів, тільки з Конституцією в руках. Іншого шляху розв’язання проблеми немає.

От я нещодавно слухав Саакашвілі на Майдані. Одна справа, коли людина з миротворчою місією приїжджає, має певний імідж у світі. А інша справа, коли людина програла вибори, раніше сама розганяла грузинські майдани, при ньому Грузія пережила війну. А як він прийшов до влади? Він може приїхати, походити по музеях, поспілкуватися з людьми, а він одразу— на трибуну і давай піднімати температуру в суспільстві, радикалізувати ситуацію. Невже наші громадяни цього не розуміють? Такі візити однозначно не заспокоють ситуацію.

— Відбулася зустріч президентів, є спроби організувати національний круглий стіл, започаткувати діалог, до якого закликають розумні люди. Чому вночі, тим більше, коли в Україні перебувають західні дипломати, відбулась атака на Майдан?

— Важко сказати.

— Можливо, Президент не контролює ситуацію?

— Головне, щоб процеси, які відбуваються в Україні, не вийшли з-під контролю, щоб цим не скористалися треті сили. Я добре пам’ятаю не тільки події 2004 року, про які зараз усі говорять, а й події кінця 80-х— початку 90-х рр. Тоді ж знайшли вихід із ситуації. Сьогодні так само потрібно шукати порозуміння.

Як громадянину України, мені боляче за те, що зараз відбувається в країні. Тим більше, як людині, яка в парламенті з першого скликання. Я намагаюся пояснити своїм колегам— давайте зберемо позачергову сесію Верховної Ради. Хай вона буде в закритому режимі: без ЗМІ, без помічників, запрошених. І сидітимо стільки, скільки потрібно буде, щоб знайти вихід із ситуації. Чому це не вихід? У парламенті представлено всі політичні сили, будемо пробувати мирити комуністів і «Свободу» у зв’язку з подіями навколо пам’ятника Леніну. Це складно, але це треба робити.

— Джерело ескалації протистояння — в Україні чи поза її межами?

— Я можу сказати, що як тільки в Україні починає стабілізуватися ситуація, одразу активізуються зовнішні сили. Упевнений, що ці сили не хочуть стабільності в Україні. Сильна країна нікому не потрібна, їм потрібен ринок збуту, робоча сила.

— Хто ці сили?

— Складно сказати.

Так само ми знаємо, що певні олігархічні групи також незадоволені ситуацією в державі. Без цього такі події не можуть відбуватися. Як пропозиція— позачергова сесія в закритому режимі.

— Чи є реакція депутатів?

— Зараз усіх депутатів фізично немає у Києві, роз’їхалися по округах. Щоб обговорити ситуацію, треба зібратися. Треба подивитися в очі одне одному й сказати, що заради стабільності, запобіганню розколу країни, єдності, будь-чого необхідно шукати порозуміння.

За великим рахунком, питання ж не у відставці уряду, питання в тому, що одна зі сторін хоче прискорити 2015-й рік. А ми кажемо, що календар є календар, Конституція є Конституція. Якщо ви так зробите, потім інша сторона може знову так робити. І до чого ми дійдемо? Із порядку денного також треба зняти перевибори Верховної Ради. Я звернувся до опозиції, яка це пропонує, й кажу: «У вас розум є? Коли ці вибори мають відбутися, за якою системою? А що потім?»  

— Які, на ваш погляд, мають бути мінімальні кроки, щоб започаткувати діалог?

— Важко коментувати. Це мають бути колективні рішення.