Володимир Стретович: "...Вказівка про реєстрацію партії Журавського надійшла з вулиці Банкової..."
14 листопада відбулося чергове засідання Старокиївського суду, на якому вдесяте було розглянуто справу Християнсько-демократичної партії. Нагадаємо, що конфлікт почався рік тому після розколу в ХДПУ, коли майже одночасно було проведено два різні з`їзди однієї партії і на кожному обрано окреме керівництво: Володимира Стретовича та Віталія Журавського. Відтоді кожен із цих осіб вважає себе легітимно обраним головою цієї партії. Здавалось би, після нещодавньої реєстрації Міністерством юстиції ХДПУ під керівництвом Віталія Журавського всі крапки над "і" розставлено. Проте Володимира Стретовича представляють на політичних заходах як голову Християнсько-демократичної партії (ХДПУ).
Не так давно наша газета друкувала позицію пана Журавського, який заявив, що в Україні існує одна Христинсько-демократична партія, тобто очолювана ним. Цього разу кореспондент "Дня" Тетяна ШУЛЬГАЧ попросила прокоментувати цю ситуацію співголову виборчого блоку "Вперед, Україно" Володимира Стретовича:
- Наступне засідання Старокиївського суду вирішено провести 24 листопада. Над справою буде працювати вже третій представник Міністерства юстиції. І доки суд, уключаючи Верховний, не поставить крапку в цій суперечці, доти я вважатиму себе легітимно обраним головою ХДПУ. Наша партія готує заяву до Центральної виборчої комісії із проханням не приймати список народних депутатів від партії Віталія Журавського, оскільки її зареєстровано із грубими порушеннями.
Сьогодні завдяки Мін'юсту складається враження, що в Україні існує лише одна Християнсько-демократична партія, хоча в розпорядженні нашої партії є статут і всі видані раніше цим же органом документи: свідоцво, реєстраційна статистична картка. І коли Мін'юст, не поцікавившись долею зазначених документів, видає дубліката, в мене закономірно виникає питання, на якій підставі це здійснюється. У нашій державі все можливо - я не можу підозрювати конкретно когось у можливості підкупу чиновників Мін'юсту, але факт нещодавньої реєстрації партії Журавського примушує думати і про таке.
- Як ви гадаєте, чи свідчить реєстрація партії Віталія Журавського про прихильність до неї Президента?
- Я не можу цього стверджувати. Але з достовірних джерел мені стало відомо, що вказівка про реєстрацію цієї партії надійшла саме з вулиці Банкової, після того як був підписаний Меморандум про погодження дій центристських партій на виборах. І це зрозуміло, бо "вони" бажають перетягнути на свій бік християнські сили для того, аби показати, що глава держави і його адміністрація діє на християнських принципах. Але я думаю, що виборці свідомі того, що відбувається, і самі все зрозуміють.
До речі, після підписання зазначеного меморандуму я ніяк не можу потрапити на прийом до Президента - ні як народний депутат, ні як голова комітету ВР. Його апарат постійно посилається на зайнятість глави держави, постійні поїздки. Але в мене вистачить терпіння чекати. Я не можу категорично стверджувати про прихильність Президента до Журавського, але очевидним є якийсь дивний збіг обставин.
- Чи не вважаєте ви, що стає все менше шансів на перемогу блоку "Вперед, Україно", в який входять Християнський народний союз, Українська християнська партія та очолювана вами Християнсько-демократична партія, оскільки поряд із зазначеними партіями існує ще дві, в яких фігурує назва "християнська": Республіканська християнська та Християнсько-демократична під керівництвом Віталія Журавського. Хто, на вашу думку, забере голоси електорату віруючих?
- Я не можу говорити про електорат віруючих. Бо якщо віруючі з Богом у душі, в серці і в діях, то вони зуміють відрізнити християн від антихристів. Кому вони віддадуть свої голоси, залежить від пропагандистської кампанії і від людей, які будуть це здійснювати. Біда в тому, що електорат піддається на оманливі дії. Основний же електорат нашого блоку - середній клас, творча інтелігенція, медики, вчителі, ті, хто працює на державній службі і чітко усвідомлює, що Україну можуть вивести із прірви тільки професіонали.
Випуск газети №:
№207, (1997)Рубрика
Подробиці