«Восьмикнижжя» Цивільного кодексу,

Нонсенс, але ми досі живемо за Цивільним кодексом неіснуючої держави. І він регулює суспільні відносини, яких майже немає — вони вмерли разом з командно-адміністративною системою. Нові реаліїї мав би відобразити новий цивільний кодекс (ЦК), проект якого депутати ВР України прийняли в червні у другому читанні. Очевидці стверджують, ніби народні обранці проголосували за нього, навіть не ознайомившись з одним із найважливіших для країни документів. Парламентарів, до певної міри, можна зрозуміти — плід юридичної мудрості був започаткований близько 6-и років тому і складається з восьми книг (загальних положень, особистого немайнового права фізичних осіб, майнового права, права інтелектуальної власності, зобов’язального, сімейного, спадкового прав, міжнародного приватного права), в яких міститься понад 1650 статей. Про це розповіла доктор юридичних наук, завідуюча відділом цивільного і трудового права Інституту держави і права ім. В.Корецького НАН України та один із дванадцяти авторів проекту Ярослава ШЕВЧЕНКО , яка люб’язно погодилась відповісти на запитання «Дня».

— Ярославо Миколаївно, яку головну мету ставить перед собою проект?

— Цивільний кодекс насамперед спрямовано на вільний розвиток особистості людини в усіх сферах життя: підприємництві, різноманітних зобов’язаннях, спадкуванні, сімейному праві... До речі, з приводу останнього (книга шоста) точиться чимало дискусій — наші опоненти наполягають на тому, що люди звикли до існування окремого сімейного кодексу. Проте стосунки у сім’ї за сутністю є чи не найбільш цивільними, вони надзвичайно тісно, ніби дві частинки єдиного організму, пов’язані з цивільно правовим регулюванням.

— Судячи з дискусій у ЗМІ, більш актуальним сьогодні є протистояння двох кодексів — Цивільного і Господарчого (ГК), розробленого донецькою групою вчених. На думку експертів, процес їх прийняття Верховною Радою України перетворився у справжню війну амбіцій авторів-розробників, а тупикова ситуація загрожує перерости в «юридичний Чорнобиль». Чому так трапилось і який шлях до узгодження кодексів є найбільш прийнятним?

— План розробки кодексів було стверджено, здається, ще вісім років тому. Тоді ж до нього було включено торговий (комерційний), пізніше господарський кодекс. Проте говорити про патерфамільну регульовану державою комерцію зараз просто смішно. Адже вона передбачає відносини вільні, регульовані правом, розраховані на приватних людей. На жаль, проекти розроблялись автономно, без узгодження намірів, через що не вдалось уникнути дублювання та суперечностей між проектами.

Гадаю, що загальна частина конкуруючого проекту під назвою «Основні засади суспільного господарського порядку», має бути виключена повністю як така, що не відповідає засадам Конституції України (ст. 41, 42) про розвиток приватного права та підприємницької діяльності. Роль держави чітко визначена статтею 13 основного документа, в якій ідеться не про регулювання економіки державою, що є домінуючою ідеєю у «господарників», а про забезпечення нею захисту прав усіх суб’єктів власності і господарювання. Потрібно також розмежувати положення про юридичних осіб приватного та публічного права. Останнє, де переважають засади державного регулювання, доцільно було б віднести до Господарчого кодексу. Загалом, ГК матиме сенс за умови розмежування зобов’язань та сфер дії, коли в ньому будуть зосереджені такі питання, як державне замовлення, антимонопольна і зовнішньо економічна діяльність, ліцензування, квотування, реєстрування, управлінські санкції...

— А наскільки виправдані закиди критиків ЦК щодо визнання ним лише приватної власності?

— Проект не обмежується єдиною формою власності. Справа в тому, що нині існує якась державна власність. Саме «якась». Бо державні підприємства виступають фактично як квазіюридичні особи, ознака яких — відокремлене у власності майно на засадах повного господарського відання або, стосовно установ, — оперативного управління. Такий механізм дуже незручний і неефективний як для підприємства, так і для держави, бо відсутній реальний господар. Щодо колективної власності, вона взагалі не передбачена проектом, оскільки, як доводить життя, це — фікція, міф. Власником може бути лише юридична особа, яка здійснює право володіння, розпорядження та користування. Група робітників (колектив) насправді позбавлена цього права. Особливістю проекту ЦК стало розмежування права власності держави (на кошти, майно) та права власності фізичних і юридичних осіб, як реальних власників. Фактично ж державні та приватні підприємства законодавчо отримають, як у розвинених країнах, рівні права та обов’язки.

— Відомо, що долі цивільних кодексів складалися у кожній державі по-різному. Приміром, в системі шведського законодавства в якості єдиного він відсутній і суспільні відносини у кожній зі сфер життя регулюються окремими законами. В той же час, Германське громадянське укладення зразка 1896 року, в якому німецькі цивілісти напрочуд вдало поєднали попередні традиції громадянсько-правових інститутів з потребами капіталістичного розвитку, відчутно вплинуло на формування цивільних законодавств багатьох інших держав. Цікаво, яка модель ЦК є найближчою для України і наскільки вітчизняний варіант його є самостійним документом?

— Звичайно, ми враховували цивільний досвід інших країн, зокрема, Росії, Нідерландів, Німеччини, Франції, зваживши на те, що корисно для нашого державотворення. Адаптувати ж чуже законодавство до нашого життя неможливо та й не потрібно. Враховувалась також ментальність українців. Скажімо, норми про сумісну спільну власність у німецькому праві немає. Зарубіжні колеги були здивовані, дізнавшись про те, що за нею обидва члени подружжя мають однакове право на все майно і частки його не виділено. Так можна ділити каструльки й сковорідки, сказали вони, але ж будинки, підприємства, іншу нерухомість варто мати на своєму імені.

— Цивільний кодекс гарантуватиме, як очікується, певну стабільність законодавства, оскільки з ним узгоджуватимуться всі наступні закони, і регулюватиме практично усі сфери життя громадян. Однак чи дозволить рівень нашої правової культури скористатись тими цивілізованими правами, які він забезпечує? Скільки часу, на вашу думку, потрібно для того, щоб суспільство почало жити за новими правилами?

— Величезні складнощі нас чекають вже на етапі узгодження двох кодексів. Потрібен компроміс в інтересах громадян України, заради яких вони мають бути прийняті. Цивільний кодекс сприятиме значному пожвавленню підприємницької діяльності та посиленню охорони прав людей. Ним передбачена велика кількість договорів, всі правовідносини і норми в ньому детально виписані, він матиме величезний вплив на свідомість людей і суспільне життя. Так, перевести його на нові правові рейки швидко й безболісно буде непросто, але іншого шляху немає.

ДУМКИ

Олександр ІЩЕНКО, безробітний:

— Я не маю жодної уяви, що таке Цивільний кодекс і, відповідно, не розумію, навіщо він потрібен. Та якщо ухвалили, то нехай так і буде. Подумаєш, одним папірцем більше, одним менше.

Марина БОДНЯ, вчителька:

— Цивільний кодекс дійсно необхідний нашому суспільству, однак перед його ухваленням необхідно пояснити людям, що там написано й навіщо він, а вже потім затверджувати. Ухвалення ж кодексу таким чином, як зараз, не дозволяє громадянам повною мірою скористатися правами, які там записано.

Олег ДЕМЧЕНКО, підприємець:

— Усі громадяни у країнах Заходу живуть саме згідно з Цивільним кодексом, а не з Кримінальним чи якимсь іншим. Тому я вважаю, що ухвалення нового Цивільного кодексу України замість старого, радянського — це крок уперед.

Записав Михайло ЗУБАР, «День»