Все під контроль

На тлі скасування конституційної реформи і прийняття нового Податкового кодексу затримання і дострокові відставки міських голів українських міст не притягають пильної уваги. Мовляв, і так зрозуміло: раз якогось міського голову затримали, значить, це комусь потрібно. Вочевидь, що потрібно владі. Але чому тих чи інших персонажів віддають на прилюдне заклання? Невже не можна було почекати до виборів і змістити неугодних міських голів шляхом адмінресурсу та «правильного» підрахунку голосів?

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ: ВИХІД ІЗ БЮТ НЕ ДОПОМІГ

Перше затримання в західній Україні сталося в місті, де теперішього бургомістра підтримує 86% населення. В усякому разі, такий був відсоток тих, хто голосував за нього на останніх виборах. Рейтинг Партії регіонів у місті також традиційно дуже низький. Кам’янець — взагалі особливе місто. «Розбещений» історією і туризмом, він відомий як центр постійних фестивалів і акцій, які зазвичай проводяться в тому національно-патріотичному дусі, який так немилий нинішній владі. Звичайно, політичний мотив у затриманні кам’янецького міського голови не може бути визнаний публічно. Офіційно міський голова Анатолій Нестерук попався на хабарі, так само, як і його немирівський колега. Першим того ж дня було затримано керсправами виконкому Кам’янець-Подільської міськради, який у своєму кабінеті отримував від підприємців 60 тис. грн. І вже на підставі причетності до цієї акції «узяли» й міського голову.

В історії з міським головою Кам’янця є одна пікантна риса. 14 вересня він написав заяву про вихід із БЮТ, де перебував чотири роки. Навряд чи він би це зробив, якби не відчував, що хмари над ним згущуються. Можливо, такою демонстрацією лояльності міський голова хотів відстрочити своє падіння. Проте, вже за шість днів його було заарештовано. Чи мав місце факт причетності міського голови до хабара, належить доводити прокуратурі та адвокатам. Наразі варто звернути увагу на те, що Нестерук дійсно популярний у місті. А те, що він був членом БЮТ, який хоча й утік з партії, додає опальному міському голові рис політичного в’язня.

НОВОМОСЬКОВСЬК: ПАДІННЯ «АКСАКАЛА»

Віктор Литвищенко був міським головою — «довгожителем». Він керував містом із 1994 року — такий український Лужков в мініатюрі. Тому, мабуть, поставили йому за провину не одноразовий хабар, а розтрату комунального майна в особливо великих розмірах. Впродовж останніх шести років. Офіційне звинувачення прокуратори таке: в період 2004—2010 років міський голова незаконно уклав договори оренди земельних ділянок, занижуючи відсоткові ставки, що призвело до недоотримання бюджетом міста понад півмільйона гривень. Окрім цього в серпні 2009 року Литвищенко, без узгодження з міськрадою, незаконно передав на баланс кредиторів, із подальшою реалізацією, 14 об’єктів нежитлового фонду загальною вартістю 1 млн. 600 тис. грн.

У справі міського голови Новомосковська є свої тонкощі. Окрім стажу керівництва, це озвучувана його недругами близькість до тітки Юлії Тимошенко — Антоніни Ульяхіної. Противники підкреслюють також політичну безпринципність міського голови, що колись був комуністом, потім перейшов до Ющенка, потім до Тимошенко. Втім, такі «перебіжки» можна пред’явити кожному другому політикові в Україні. Отже озвучення гріхів Литвищенка саме перед виборами, на яких він був практично безальтернативним кандидатом, наводять на думку про те, що справу достосували якраз під виборчу кампанію. А БЮТівські зв’язки міського голови, хай нині «Батьківщина» й виступає проти нього, зайвий раз змушують подумати про те, чому скидаються лише ті міські начальники, хто не є членом правлячої партії й не має шансів до неї ввійти. Але при цьому ці міські голови мали — за рахунок реальної популярності чи «свого» адмінресурсу — серйозні шанси на переобрання.

Всі три міста при цьому не є якимись депресивними й нецікавими в плані економічних потоків. Новомосковськ — розвинутий промисловий центр. Немирів, як уже говорилося, є базою для всесвітньовідомого горілчаного концерну. Кам’янець-Подільський — популярний туристичний центр із розвинутою інфраструктурою відпочинку. Цілком «апетитні» міста для настільки серйозних методів боротьби з непокірними міськими головами.

Арешт такого «непотоплюваного» міського голови, як Литвищенко, явно є демонстрацією влади — жоден авторитет і тривале перебування на посаді не захищають від зміни політичних вітрів. Але інколи можна потрапити «під роздачу», начебто маючи за собою впливових заступників у середовищі самої ПР. Так сталося з міським головою Запоріжжя.

УЖГОРОД: НЕДОВГО МУЗИКА ГРАЛА

Найбільш епатажний, за винятком Леоніда Черновецкого, міський голова України, колишній кандидат на посаду президента, Сергій Ракушняк Партії регіонів явно не потрібний. Такі кадри в стратегічно важливому західноукраїнському регіоні її не прикрасять. Спроби Ратушняка домовитися з новим головою облдержадмістрації — регіоналом Олександром Ледідою закінчилися нічим. Мало того — скандального міського голову не бере до себе жодна з політичних сил. А найвпливовіші на Закарпатті партії — ПР і «Єдиний центр» — вже визначилися зі своїми кандидатами. Головним суперником Ратушняк розглядає Віктора Погорєлова від «ЄЦ».

Вислови ужгородського міського голови продовжують бути гранично некоректними та відверто провокаційними. Так, нещодавно він назвав 15-20% мешканців міста «Просто свинями». Відіграється Ратушняк і на небіжчиках — вулицю, названу ім’ям батька свого головного конкурента, — Володимира Погорєлова — сесія міськради перейменувала на вулицю єпископа Стойки.

Розуміючи специфіку Ужгорода, і граючи на контрасті з грубіяном Ратушняком, Партія регіонів вирішила виставити тут своїм кандидатом досить незвичайну для своїх кадрів людину — історика, професора Володимира Приходька. Ще не так давно Приходько очолював Національну академію державного управління при президенті України, куди він прийшов за часів Віктора Балоги. Що характерно, головний олігарх Закарпаття не втрачає впливу при будь-якому розкладі виборів: і Приходько, і Погорєлов є людьми, до яких він має підхід. Головне — усунути скандаліста Ратушняка. Що об’єднаними, хоча б неформально, зусиллями ЄЦ і ПР цілком можливо.

ОДЕСА: ТУТ СТРІЛЯЛИ

«Найгучнішим» був початок виборчої кампанії в південній столиці України. Тут 20 вересня обстріляли офіс Партії регіонів. Голова облдержадміністрації Едуард Матвійчук, чиїм завданням є просування на посаду міського голови кандидата від ПР Олексія Костусєва, відразу ж звинуватив у тому, що сталося «бандитів і шпану, яка керує містом». Прізвище Гурвіца, ясна річ, не називалося. Багато ЗМІ відразу ж заявили про можливу «імітацію замаху». Але навіщо це потрібно регіоналам? Невже вони так бояться поразки свого кандидата, що готові організовувати настільки примітивні провокації?

В усякому разі, загострення пристрастей в Одесі дуже сильне. Результати виборів тут будуть одними з найбільш непередбачуваних. На жаль, це може автоматично означати високий рівень фальсифікацій з боку всіх зацікавлених гравців. Проти чинного міського голови виступив навіть прем’єр-міністр. Микола Азаров відкрито розкритикував Гурвіца. У відповідь міський голова публічно повернувся до прем’єра спиною. Таке не забувається. Ясно, що після цього знищувати міського голову Одеси будуть не менш активно, аніж колись наприкінці 1990-х. Гурвіцу, який, нарешті, визначився з партійним «дахом», — ним став «Фронт змін» — можуть погрожувати навіть повторенням сценарію 1998 року. Тоді його, коли він виграв вибори, в судовому порядку визнали порушником законодавства. На нових виборах, уже без Гурвіца, переміг бажаний для влади Руслан Боделан. 2002 року Гурвіц знову брав участь у виборах — і знову програв. Але за три роки його перемогу було визнано в судовому порядку, і вже міський голова Боделан відлітав до Росії, зміщений з посади.

Отже, до подібних колізій Одеса та її багаторічний «двічі міський голова» — звикли. Інша річ, що Партія регіонів — навіть не Кучма. На це раз усе дуже серйозно. Якщо Костусєв раптом не набирає потрібної кількості голосів, не виключено судові баталії. Гурвіц у них точно програє — після чого з політичного життя Одеси його можна вважати викресленим. За десять років вік Гурвіца дорівнюватиме 73 рокам, що явно не стане аргументом за його «третє пришестя».

Практично в усіх перерахованих історіях є одна спільна риса — той чи інший міський голова ніяк не вписується в розклади «нової вертикалі». Із деким так квапляться, що тим чи іншим робом усувають їх достроково. Влада тим самим показує свою силу й набирає у своїх прихильників очки, садячи проголошених корупціонерів і хабарників. Як повелося, всі порушники закону виявляються формально чи неформально пов’язаними з колишньою владою, чи мають бути зміщені заради зміцнення довготермінових позицій нинішньої влади. Незалежно від міри реальної провини цих діячів. За корупцію, розкрадання земельних ресурсів та інші подібні речі можна заарештувати багатьох міських голів, але чомусь наразі своїх посад позбулися лише ті, хто чимось перейшов дорогу правлячій партії чи окремим провінційним олігархам.

Що зайвий раз доводить міру щирості в боротьбі з корупцією в Україні, яка починається якраз у передвиборчий сезон. Дуже все банально й відверто робиться, щоб «запідозрити» владу в справді «очисних» намірах.