Втрачений пріоритет

Екологічній ситуації у країні спочатку приділялася тільки незначна частина політичних зусиль. Свого часу ПЗУ активно працювала у цій політичній ніші, але законодавчих зусиль явно виявилося недостатньо. За чотири роки законотворення «зелені» (за даними партійного сайту — www. greenparty.ua) підготували чотири екологічних законопроекти, зокрема: «Про звіт Кабінету Міністрів України про стан виконання Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно стимулювання розвитку вітроенергетики України», «Про поводження з тваринами у населених пунктах», «Про основи екологічно сприятливої господарської діяльності». Отже, по одному документу щороку. У іншому члени ПЗУ активно лобіювали питання приватизації, гастрольно-концертної діяльності та різні кадрові призначення у парламенті. Але якщо їхній лідер Віталій Кононов демонстрував свою активність за рахунок виступів із трибуни ВР, то інші провідні функціонери та списковики ПЗУ з екологічної тематики не виступали навіть із місця. Отже, про яку-небудь системну роботу зі зміни екологічного законодавства не йдеться. Досить дивно, якщо врахувати, що екологічну політику було заявлено як пріоритет ПЗУ.

Навряд чи варто говорити, наскільки важливою є дана тема для України. Проте вагомих результатів активних дій для покращання ситуації на державному рівні поки немає. Згідно з даними Міжнародного інституту екології, Україна знаходиться у першій десятці світових країн, які грубо порушують право громадян на безпечне навколишнє середовище. Перебуваючи з візитами в Києві, представники Європейського Союзу неодноразово заявляли, що до екологічного законодавства України необхідно ввести понад 300 змін. Крім того, потрібні гарантії того, що воно (законодавство) працюватиме. Але на сьогоднішній день Україна жодних гарантій дати не може, зате може похвалитися цілим букетом екологічних проблем: відсутність необхідних умов для переробки відходів (тільки одна людина щорічно викидає 300 кг сміття на «загальне звалище» у 20 мільярдів тонн); фізичне зношення небезпечних об’єктів та покрита темрявою тема, яка стосується ядерного комплексу. Нарешті, промислові підприємства, які іноді не мають навіть елементарних очисних споруд.

Із питною водою також далеко не все у нормі. Зрозуміло, що сама по собі, враховуючи стан усіх водних ресурсів на території України, вода не може бути чистою. Із брудною водою намагаються боротися шляхом хлорування, щоб убити хвороботворні бактерії. А це супроводжується утворенням у воді хлорорганічних сполук. А у Євросоюзі, куди прагне Україна, для очищення води застосовується озонування чи ультрафіолетове випромінювання.

Однак реальний захист навколишнього середовища практично неможливий доти, поки дана проблема не стане пріоритетною в урядових документах. Причиною екологічного неблагополуччя в Україні є безліч чинників. Але якщо окремі з них є величинами змінними, то три чинники за правом можна вважати основоположними внаслідок їхньої постійності. Саме вони й перешкоджають будь-яким конструктивним зусиллям.

Чинник матеріальної зацікавленості .

Споживати все і вся, створене природою, виявилося для нас значно вигідніше, ніж повертати, відновлювати та оберігати. Кожна дія, спрямована на охорону природи, вимагає чималих витрат, тобто позбавляє нас вигоди. Звідси — насторожене ставлення до екологів та «зелених», до закликів берегти і рятувати природу. Ніхто не бажає втрачати свою вигоду.

Чинник розрізненості зусиль .

Уся природна система, вся біосфера — надзвичайно чутливий, дуже складний, але неподільний, єдиний організм. Тому «лікувати і оздоровляти» його окремими, зручно поділеними для нас «шматками», — заняття цілком безглузде. Таке ж безглузде, як «порятунок хоч би окремої частини тіла» людини, яка тоне у річці.

Чинник нереальності фінансування .

Витрачати гроші «на екологію», не перекривши заздалегідь основні канали забруднення природи, — справа безнадійна і надруйнівна. Тому всі спроби вирішення екологічної проблеми стандартними методами приречені на провал. Тепер, коли Верховна Рада залишилася без ПЗУ, багато хто вважає, що «зелена» тема може виявитися і зовсім забутою. Насправді з конкретними законопроектами до парламенту прийшла певна кількість фахівців. Серед них є й Володимир Гошовський. Головний принцип екологічного законодавства, на його думку, полягає у наступному: «Повинен з’явитися закон, що проголошує природу, навколишнє середовище вищим стосовно людини суб’єктом права». Депутат упевнений, що з таким підходом до проблеми можна уникнути загрози техногенної катастрофи, що нависає над Україною. Адже, за оцінками експертів, на техногенно небезпечній території проживає понад дві третини населення України. У випадку аварії на великому об’єкті (АЕС, дамби, магістральні трубопроводи) постраждати можуть десятки мільйонів чоловік. Тоді «пріоритети» — реформи влади і оподаткування — нікому не знадобляться.