«Я вважаю себе самодостатнім», «Це моя влада», «Як конкретно ділити»,

— Вікторе Андрійовичу, яка квота у списку вашого блоку буде надана партіям, які до нього входять? Досі казали, що такі партії як «Реформи і порядок» та Рухи матимуть по 10 відсотків. Чи залишається це в силі?

— Якась дивна історія відбувається. Чому «кухня» блоку завдає такого клопоту? Я вам клянуся, що донедавна взагалі Рада лідерів не торкалась теми квоти. Ми попросили експертів якомога злагодніше пройти цей шлях. Відверто кажучи, мене дуже дивує дана позиція і та нісенітниця, що крутиться навколо цих десяти відсотків. Дати їх — це значить принизити ту позицію, що сьогодні вже є в моїх партнерів. Як можна казати: ідіть до блоку — блок дає переваги, ви матимете більше, ніж у вас є нині. Це, безумовно, або зробити дурнями когось, або спробувати створити конфлікт у самому блоці... Я стою на такій позиції: кожна політична сила, яка увійшла до «Нашої України», повинна мати гарантію, що отримає те, що вже має, (тобто те, що отримала на минулих виборах.) Потрібно цінувати той багаж і той завойований імідж, з яким вона прийшла. Якби в нас був ефективний моніторинг і об’єктивний рейтинг по партійному ринку, варто було б підвести хорошу базу щодо кожної партії. Але є велика проблема: на кого посилатися, за який період і на скільки ці речі об’єктивні? Я не хочу створювати чвари своїм партнерам по блоку. Тому, окрім того, що вже є оцей мінімум — перша сходинка, далі потрібно виробити методику — як конкретно ділити. Щоб кожний виграв іще й преміальні. Переконаний, великим скандалом ця дискусія не скінчиться. Бо я піду на будь- який компроміс. Я — не кар’єрний політик. Я готовий стати у список 451-м. Бо знайду справи, які мене ваблять у житті. Я так ставлюся до політики, як потрібно — і не більше. Якщо мої здібності зможуть щось додати до політики української незалежності та української демократії, я буду в політиці. Певен, що нам усім треба проявляти жертовність...

— Чи буде блок Ющенка в майбутньому парламенті об’єднуватися з блоком «За єдину Україну» і створювати спільну фракцію? Адже у «Нашій Україні» сьогодні присутній представник Президента у Верховній Раді Роман Безсмертний, а блок «За єдину Україну», можливо, очолить голова Адміністрації Президента — Володимир Литвин.

— Якщо ви вважаєте, що в мене є певні дефекти і я можу торгувати своїми цінностями, то ви глибоко помиляєтесь. Це значить, що ви не знаєте мою натуру. Я вважаю себе самодостатнім і можу запропонувати своїм колегам непогану політичну стратегію. Це — наш продукт.

Якщо ми будемо судити, хто звідки прийшов, то відповім: «Я прийшов з Уряду». Ну і що це змінить? Щодо Романа Безсмертного, то це здібний молодий політик, хоча я розумію, який ризик він взяв, коли до мене прийшла людина, яка асоціюється з владою. Але переконаний, якщо він має конструктивну позицію до влади, то це добре. І я підтримуватиму владу , бо це є й моя влада. Я поважатиму уряд, бо це є мій уряд. І не тому, люблю чи не люблю Івана Івановича, а тому що це — моя влада. Але це не виключає й того, що я можу займати до неї критичну позицію. Бо опозиція — теж конструктивний учасник політичного процесу. Колись Ш. де Голль сказав: «Опозиція це теж Франція». Нам потрібно саме так будувати свої стосунки. Мова йде не про арифметику, а про геометрію об’єднання. Кожен має віддати частинку себе. Коли ми говоримо про коаліцію, то кажемо: коаліція забирає автономію... Та про яку автономію можна вести мову, коли в нас є сім ліберальних партій? Приміром, у чому розходяться позиції Ліберальної партії та партії «Реформи і порядок»? Не ідеологія нас різнить. Одним із пунктів програми нашого блоку є те, що усі, хто до нього входить створюватимуть у парламенті єдину фракцію і єдину партію. Про це стверджують підписи політичних сил блоку «Наша Україна».

Чому польська «Солідарність» сьогодні вийшла з парламенту? А трапилось це через те, що час змінюється і змінюється виборець. Він стає мудрішим, досконалішим. І якщо партійна модель не хоче бути законсервованою депресією, вона має змінюватись. Людина замовляє політику, а не навпаки. Якщо ми нині об’єднаємося у виборчому контексті, то в нашого блоку є ідейна ознака. Коли ми підемо на вибори, то кожну людину маємо провести через нашу конструкцію, кожну умовно розділити на чотири частини: ліберальну, патріотичну, християнську, демократичну... Ми ж говоримо про концепцію та ідею. Ми хочемо задати країні ту тенденцію, яка б дозволила політичним партіям знаходити дорогу до консолідації. Тому я багато сторінок у своєму житті готовий перегорнути і це ж рекомендую зробити іншим. Не в тому драма, що хтось колись помилявся. Ну то й що? Про що, приміром, говорить те, що я сидів на Грушевського, а ще раніше на Інститутській? Мені кажуть: ваш партнер Роман Безсмертний — представник Президента. То що — Президент неефективна фігура? Тому, коли ми кажемо про наших політичних партнерів, повірте, багатьом iз них на роду написано приймати складні політичні рішення. Такі як рішення про об’єднання, рішення про консолідацію, рішення про прощення і про те, як нас зробити заможними. Ми не займатимемося ізоляціонізмом, бо це — слабкість. Нам треба думати про Україну, наших дітей. Багато обставин ми можемо змінити, якщо маємо ціль і вона того варта. Ви вправі сьогодні слухати Медведчука, Ющенка, Литвина чи Мороза. Право кожного, слухайте, будь-ласка, і вибирайте. Але не забувайте — це не політичний клуб. Це раз буває на чотири роки...