Як формується «пакет недовіри»

Причиною багатьох сьогоднішніх проблем і конфліктів є висока концентрація недовіри в українському політикумі — парламенту до Президента і загалом політиків одне до одного. Таку думку висловив позавчора в інтерв’ю «Дню» перший президент України, народний депутат і лідер опозиційного блоку «Не ТАК!» Леонід КРАВЧУК. І хоча Леонід Макарович — часто цитована особистість, однак у цьому інтерв’ю навіть політично обiзнаний читач знайде для себе чимало цікавого.

«НАВIЩО МЕМОРАНДУМ? Є ЗАКОН»

— Президент Віктор Ющенко запропонував політичним силам підписати Меморандум про чесні вибори. Ваш блок підтримає цю ініціативу Президента? Що для вас цей меморандум?

— Наша позиція з цього приводу визначена давно. Ми вважаємо, що нічого не треба підписувати. Навіщо — якщо є закон і бажання та воля виконувати цей закон? Якщо таке бажання є у влади, це, принаймні, гарантує те, що результати виборів не будуть сфальсифікованими. А чесність — це поняття не зі сфери політики, а зі сфери моралі. В даному ж випадку йдеться лише про дотримання закону про вибори народних депутатів та забезпечення владою умов для дотримання цього закону. Ну як, наприклад, наш блок може впливати на результати виборів? Ніяк. Ми можемо лише дотримуватися закону. Впливати ж на інших — у нас немає влади, немає сили.

Такі заяви проводяться владою ще з часів її перебування в опозиції і мають на меті одне — здійснити шоу-ефект. Показати світовій громадськості, що у діючої влади є велике бажання провести справедливі вибори, що, мовляв, українці настільки вже зіпсовані минулою владою, що вони тільки й думають, як порушити закон. А тому ми, демократична влада, переведемо це питання не тільки в законодавче русло, а й у моральне.

Мені мій колега Ігор Шурма показав два документи з Львівської області. Один iз них підписаний обласною державною адміністрацією. Там чорним по білому написано: не допускати в комісії по виборах представників СДПУ(О). Хіба це свідчення чесних виборів? Другий документ — це директива начальника управління медичної служби одного з районів Львівської області, в якій йде мова про те, щоб у місцевій газеті показати успіхи влади в галузі охорони здоров’я, а саму газету розіслати від імені адміністрації виборцям району. Хіба щось подібне передбачене законом? Виходить, що на те, що декларує Президент, не те що прості люди, а його підлеглі не звертають уваги. Вони мають свою позицію, свою точку зору. До прикладу, Президент каже, що потрібно дотримуватися закону, а Безсмертний йому говорить: Вікторе Андрійовичу, ти можеш розігнати парламент... Я вже давно в політиці і багато чого бачив. Але навіть в політиці усьому є межа. І я вже повністю зневірився в їхніх словах і обіцянках.

Тому ще раз кажу: ми не будемо порушувати закон — у нас для цього немає важелів. А підписання чи не підписання Меморандуму про чесні вибори не матиме жодного значення і впливу на хід кампанії. Скільки вже було підписів під різними меморандумами і деклараціями з часу, коли до влади прийшов Віктор Андрійович! Було вже й відкликання цих підписів. Все перетворюється у фарс. Хоча насправді все дуже просто: є закон, і його треба виконувати. Якщо закон поганий — його треба поправляти.

«ХТО Ж ГОВОРИТЬ НЕПРАВДУ?»

— А що каже закон з приводу уряду: він відставлений на сьогодні чи ні?

— Стаття 85, частина 12 оновленої Конституції гласить: Верховна Рада призначає певних посадовців і знімає з посади тих, кого призначає. Серед них у першу чергу прем’єр-міністр, члени Кабінету Міністрів. У цій статті нічого немає про те, що потрібно, щоб хтось подавав відповідну заяву, хтось звертався до Верховної Ради з якимось поданням. Там написано просто: Верховна Рада вирішує питання про відставку. І парламент вирішив це питання. На нашу думку — тих, хто голосував, — ми діяли відповідно до Конституції, у яку внесені зміни законом від 8 грудня 2004 року. Таким є наше бачення. І відповідні служби Верховної Ради підтвердили правомірність такої нашої позиції. Зрозуміло, що зараз дати остаточну оцінку цій ситуації і, власне, відповісти на ваше запитання, може тільки один орган — Конституційний Суд.

— ...який депутати ніяк не повернуть до життя. До речі, хто і чому саботує процес iз призначення суддів КС та приведення їх до присяги?

— За часів президентства Кучми багато документів, які подавалися ним до Верховної Ради, блокувалися народними депутатами тільки через те, що парламентарії не довіряли Кучмі. Вони говорили: ми не віримо, що це буде здійснено. Тобто це було свідченням недовіри однієї з гілок влади до президента.

Зараз — та ж ситуація. 8 грудня 2004 року, домовившись на погоджувальній раді, 402 народнi депутати проголосували за конституційну реформу. В тому числі «пакет» підтримала і фракція «Наша Україна».

Далі новообраний Президент Ющенко приймає присягу і в одному з виступів каже: я вважаю, що проголосована в пакеті політична реформа повинна і обов’язково вступить у дію. А далі він кожен місяць говорив інше. На зустрічі з Морозом: «не хвилюйтесь, Олександре Олександровичу, реформа буде». Через місяць: «багато проблем у цій реформі, ще треба радитися». Далі: «це складний, таємно прийнятий документ, який не несе благ для моєї нації». Люди, слухаючи це все, перестають розуміти, що ж відбувається у країні і якою все-таки є позиція Президента у питанні політреформи. А з 1 січня реформа вступає в дію. І за усіма правилами Президент мав би виступити зі зверненням до народу, де пояснити людям, що тепер ми живемо в парламентсько-президентській республіці. І що суть цих змін полягає у наступному — і далі по пунктах. Він міг би сказати, що нова система управління недосконала і що влада буде вирішувати проблеми по мірі їх появи. Впевнений, це б усі зрозуміли. І ми б зрозуміли. Натомість Президент каже: так звану реформу я буду виносити на референдум. Хоча за новою Конституцією у нього немає відповідних повноважень. А тому виникає запитання: якщо Президент може незаконно провести референдум, незаконно щось відмінити, то чому не можна допустити, що він може притиснути Конституційний Суд, особливо тих суддів, яких він призначає? Я думаю, що багато депутатів, в тому числі і наша фракція, керуються такою логікою. Вони не довіряють Президенту і тому не хочуть приводити до присяги суддів КС.

— А чому тоді голосування по суддях саботує фракція «Нашої України» — вони теж не довіряють Президенту?

— Ні, у них інша причина. Ми блокуємо процес приведення до присяги вже призначених по квоті Президента і з’їзду суддів членів КС. А вони — процес голосування по суддях, яких по своїй квоті має призначити Верховна Рада. «Наша Україна» пропонує обрати ці кандидатури за іншою схемою, ніж вони вже були затверджені на погоджувальній раді: двоє — від опозиції, двоє — від парламентської більшості. Причому опозицією в даному випадку вони називають себе. До кого вони в опозиції?..

— Повернімося до уряду. Ми не можемо однозначно сказати, відставлений він чи ні. Але чи він послаблений цим рішенням Верховної Ради?

— Який він був, таким і залишився. Якщо уряд сильний, то він сильний. Він буде сильним і з приставками «в.о.». Про сьогоднішній уряд цього, на жаль, сказати не можна. Тому що просто нічого не зрозуміло. Вмикаєш телевізор, а там Київ устами прем’єр-міністра дякує Росії, що вона дає додатковий газ. І тут же Росія вустами Газпрому каже: ми кожен день шлемо Києву телеграму з вимогою не красти наш газ. Я у цій ситуації просто хочу зрозуміти: хто ж каже неправду?

— А ви не знаєте?

— Ні.

— А хто ж тоді знає?

— Ніхто. Або, може, лише той, хто говорить. У нас зараз відбуваються зустрічі з виборцями, на яких мене особисто люди запитують: ціна газу буде справді 95 доларів? А я не знаю, що їм відповісти. Це мислимо взагалі, щоб за парламентсько-президентської республіки депутати Верховної Ради в очі не бачили проектів цих газових угод? Вони навіть інформації достеменної не можуть отримати, бо одні чиновники кажуть одне, інші — інше.

Що це за «РосУкрЕнерго»? Що за спільне підприємство створюється? Хто буде відповідати за забезпечення енергоносіями України на тривалу перспективу? Чи не втече завтра з ринку цей посередник, і ми залишимося невідомо з чим, не знаючи, ні яка ціна, ні кому платити, ні хто за все це буде відповідати? Все це запитання без відповіді, поки що. У державі, яка відповідає за свої дії, відповідає за безпеку нації, це неприпустима ситуація. Це свідчить про те, що ті, хто прийшов до влади, не здатні ефективно управляти країною. І в цьому є наша небезпека. І наша тривога.

— А чи вважаєте ви цю ситуацію з «відставкою» уряду перемогою, зокрема вашої фракції?

— Абсолютно ні. Ми не ставили так питання і, скажу вам відверто, навіть не готувалися до цієї відставки. Ми просто не чекали такого повороту ситуації. Але ось депутати повернулися з регіонів, де під час новорічних та різдвяних свят спілкувалися з родичами, сусідами, знайомими, ходили на ринок. Вони побачили, чим живе країна, як зросли ціни на м’ясо, енергоносії, бензин і як це турбує людей. Так, ми маємо терпіти, якщо країна переживає складні часи. Я був при владі і знаю, що не все так просто змінюється і робиться. Одне прохання: кажіть правду. Але схоже, що брехня для них стала нормою політичної поведінки. Я все думаю: бідні історики, що вони писатимуть про цей період? Бо якщо вони будуть тільки Ющенка цитувати — це одне. Але якщо копнуть трохи глибше, то зрозуміють, що це був період цілковитого політичного, конституційного і законотворчого невігластва.

Я користуюся статистикою ЦСУ (Державного комітету статистики — Ред. ), а у Ющенка — інша статистика. То що — в нього інше ЦСУ? ЦСУ, до прикладу, пише, що скоротилися темпи виробництва, скоротилися інвестиції, така-то інфляція. А Президент у своєму черговому виступі каже: за рік інвестиції зросли і складають стільки, скільки майже за усі попередні роки, разом узяті. Де ж ці інвестиції, що збудовано — хто мені покаже? Виявляється, інвестицією називаються гроші, які надійшли від продажу «Криворіжсталі».

— Як казав колишній президент, «тільки сліпий не бачить позитивних змін...»

— Так. Я ж не кажу, що хтось винен чи не винен. Я кажу: не зуміли чи не захотіли.

АЛЬЯНСИ І ПАСЬЯНСИ

— Ви вже рік — у опозиції. Вам затишно у такому статусі? Які його особливості в Україні?

— Я не відчуваю, що перебуваю у якомусь складному становищі. Думаю, що й мої колеги також. Ми зайняли свою нішу, публічно проголосили свою опозиційність і послідовно її здійснюємо. Ми не голосуємо за уряд, за бюджет — це тепер не наша справа. Ми не будемо виконувати цей бюджет — навіщо ж тоді брати на себе відповідальність і голосувати за нього? Наша функція — контроль за владою і створення альтернативних проектів і пропозицій. Ми вказуємо на помилки влади, пропонуємо варіанти вирішення ситуацій. Так, як це робить опозиція у всіх цивілізованих державах. Наших представників немає на жодному з рівнів влади. Навіть блок свій ми назвали «Не ТАК!», чим показали, що ми в опозиції до «Так!». Ми опозиція, яка вірить у свою правоту, і почуваємо себе відповідно. У нас є проекти щодо розвитку економіки, медицини, гуманітарної сфери, соціальної сфери, сфери міжнародних відносин. Ми їх проголошуємо, доводимо до виборців. І відверто кажемо при цьому: це наша програма, і вона може бути здійснена тільки нами. Тому, якщо ви її підтримуєте, голосуєте за наш блок. Це цивілізовані правила передвиборної боротьби.

— Але якщо ви потрапите в парламент, то самотужки реалізовувати цю програму ви не зможете. Вам потрібен для цього «свій» уряд і прем’єр. Кого ви готові підтримати зокрема на посаду голови Кабінету Міністрів?

— Нагадаю, що наступний уряд і прем’єра обиратиме парламентська більшість. Саме ці політичні гравці стають центром політичного життя в країні, основним суб’єктом державного управління. Президент відходить на другий план. Але, на жаль, Президент цього не розуміє. У своєму виступі, присвяченому річниці інавгурації, він пообіцяв народу масштабні реформи і зміни. Але згідно з новою Конституцією — це вже не його клопіт і повноваження. Фактично на всі обіцяні ним зміни залишилося два місяці. Нерозуміння Президентом нової ситуації означає, що нас і далі може чекати перетягування влади від Кабінету Міністрів до Президента. Але я переконаний, що коли все піде, як має бути за законом, — тобто відбудуться вибори, сформується більшість, яка обере уряд, — усе стане на свої місця. Той прем’єр, який прийде з новими повноваженнями, буде діяти незалежно від президента.

Кого б ми підтримали на прем’єра? Ми давно вже співпрацюємо з Партією регіонів. І ця співпраця могла б продовжуватися, аби і Партія регіонів, і виборці зрозуміли декілька суттєвих речей. Зокрема, те, що наша політична сила могла б дуже серйозно доповнити Партію регіонів. Буду говорити відверто: у Партії регіонів немає сьогодні таких кваліфікованих людей, як у нас, у сфері міжнародної політики. А у нас є Костянтин Грищенко, колишній міністр закордонних справ. Врешті-решт, і я дещо розумію в зовнішній політиці. Далі: чи є у них сильні гуманітарії? Немає. А у нас є Валентина Довженко з партії «Жінки України». Сильні юристи? Також ні. А у нас є професіонали правничої справи Віктор Медведчук і Степан Гавриш.

Вони ж (Партія регіонів) добре знають проблеми промисловості, інвестицій — суто прагматично-економічну справу. Але стати центром влади, якщо наберуть найбільше мандатів і сформують уряд, вони не зможуть. Їм потрібна буде сила, яка б займалася міжнародними, гуманітарними і правничими проблемами. Тобто ми могли б їх, по-перше, доповнити кадрово.

А по-друге... Все-таки «Регіони» — це передовсім Донбас. І якщо влада в Україні сконцентрується в руках однієї регіональної сили, це може призвести до великих проблем і суперечностей. Вони мають спиратися на всю регіональну палітру. І тут наші можливості й наш електорат стали б у нагоді. Ми б доповнили їх, а вони нас — і в результаті утворилася б дуже серйозна комплексна політична сила з досвідом в усіх сферах суспільно- політичного життя.

— І кого б така сила могла запропонувати на прем’єра?

— Ну це вже від них, від Партії регіонів, буде виходити пропозиція. Адже очевидно, що вони наберуть найбільше мандатів. А «регіонали», зрозуміло, будуть пропонувати Віктора Януковича.

— А чому не Ахметова?

— Я думаю, що Ахметов і сам би на це не погодився, бо це не його справа — керувати усією державою. Його справа — це великий бізнес.

— Є ще версія, що кандидатом у прем’єри може бути Леонід Кучма?

— Справді? А хто його висуне? Хто може запропонувати Кучму на прем’єра, яка політична сила? «Регіони» після того, що сталося на президентських виборах, навряд чи. Мені здається, що це якась фантазія. Тут немає логіки. За Кучмою не стоїть у даному разі жодної політичної сили, та й сам він сказав, що поки що не збирається займатися політикою. У всіх, хто може претендувати на місця в наступному парламенті, є свої кандидати в прем’єри. Кого буде пропонувати БЮТ? Зрозуміло, що Тимошенко. Кого буде пропонувати Блок Литвина на ключову посаду? Литвина. І так далі. Єдиний блок, який не буде пропонувати в прем’єри свого лідера, — це наш блок. Мене пропонувати нікуди не будуть, бо я чітко сказав, що нікуди не піду. Я хочу тільки одного: бути в цей час у парламенті, щоб зупинити бійців за владу, якщо вони раптом наблизяться до небезпечної межі. Бо в азарті боротьби за владу вони таке будуть витворяти, що хтось мусить стояти осторонь і спостерігати за цим. Щоб у потрібну хвилину публічно звернутися до них з застереженням і попередженнями.

— А чи можлива коаліція БЮТ з Партією регіонів у наступному парламенті , на ваш погляд?

— У політиці все можливо. У 2002 році здавалося б неможлива коаліція з комуністів, нашоукраїнців і соціалістів спільно голосувала за обрання спікера. Хто перед цим міг припустити, що націонал-патріоти об’єднаються з комуністами?

Власне, в наступному парламенті можуть бути які завгодно коаліції, в тому числі «Нашої України» з Партією регіонів. Скажу більше, аби це сталося, то така коаліція спиралася б на дві частини України. Не було б однобокої влади, яка спирається тільки на один регіон. Якщо думати не про свої особисті амбіції, а як краще буде для України, то альянс між «Регіонами» і «Нашою Україною» міг би бути корисним — при розумному розподілі повноважень і владних посад. Але для цього треба сісти і домовитися. Чи здатні лідери домовитися, поступитися чимось, перш за все своїми амбіціями?.. Боюсь, що ні. Бо в Україні є одвічна «проблема булави».