Як змінилися виборчі смаки львів’ян?
Мирослав МАРИНОВИЧ: «Ми скликали цю Раду за правилами, які відточив Янукович. Це не є перезавантаженням»Чого тільки не пророчили Львівщині напередодні дочасних парламентських виборів-2014. Доки на результати голосувань у традиційно-патріотичному регіоні чекали проукраїнські громадські активісти, «сивочолим» кандидатам-мажоритарникам трусилися литки, мовляв, «хай там як, але доведеться ділитися відсотками з новими політичними силами», а їх Львівщина породила вдосталь. Як повідомляє прес-служба Львівської міської ради, за волевиявленням у столиці Галичини пильно стежили й російські ЗМІ, щоб у разі, якщо по округах пройдуть радикальні сили, тієї ж миті забити на сполох. Проте цього разу вибори на Львівщині — сюрприз не локального, а всеукраїнського значення. І якщо скромні рейтинги ВО «Свобода» і ВО «Батьківщина» прогнозували місцеві експерти, то 19% для «Самопомочі» і лідируючих позицій «Народного фронту» по всіх округах не очікував ніхто.
• Головне питання, що постало у львівських політичних інтернет-колах слідом за оприлюдненням першого екзит-полу: «Чому Яценюк замість Порошенка?» Обидва лідери приїздили на зустріч до львів’ян і освітян Львівського національного університету ім. Івана Франка, а Петро Олексійович ще й спорядив навздогін когорту так званих VIP-агітаторів у складі Луценка, Лещенка та Найєма. Та виборча мода Львівщини, очевидно, зазнала за останні роки суттєвих змін, і старі трюки не призвели до очікуваних результатів. Націоналістичні вподобання регіону поступилися бажанню бачити при владі центристів із наголосом на економічних реформах.
Про інші особливості електоральної потреби львів’ян у контексті дилеми «Порошенко — Яценюк» розповів фахівець із конституційного права, доцент Володимир ГОНЧАРОВ: «Велику роль, я вважаю, відіграв особистісний фактор — «Народний фронт» запропонував список молодих і енергійних людей, а сам Арсеній Петрович володіє якостями, які є принциповими для львів’ян: стриманість, такт, працьовитість, знання мов. Це те, що цінують тут, люди бачать, що Яценюк є кращий із їхньої спільноти, і це напрочуд важливий фактор. Нам у це складно повірити, але й за Януковича його електорат голосував свого часу через те, що він виборцям нагадував їх самих, тільки в кращій формі (заможний і успішний я)». У свою чергу, Порошенко, на думку пана Володимира, назбирав за час президентства забагато мінусів: незрозумілі кадрові призначення, Іловайськ, ведення бізнесу в порушення Конституції...
• Натомість із низького старту рушила у велику політику «Самопоміч». До початку передвиборчої кампанії штаб партії окреслив програмні особливості, що, на думку експертів, дозволили команді Андрія Садового заробити достатньо бонусів для третього місця по Україні. Наприклад, Андрія Івановича не було в десятці партійного списку, не знайшли там виборці й депутатів із парламентів минулих скликань.
«За нас проголосували, бо в громадськості був запит на непопулізм і нові обличчя, — відповіла член списку партії «Самопоміч», експерт ГО «Реанімаційний пакет реформ» Оксана СИРОЇД. — Гідні відсотки отримали навіть у Дніпродзержинську, а про таке й думати колись боялися. Щодо коаліційних переговорів — Порошенко сам бажав зустрітися в приватному порядку з Андрієм Івановичем. Проте це не означає, що всередині «Самопомочі» перерозподіл сил. Навпаки, ми вже дилегували на переговори сімох осіб, а Андрій Садовий є виразником нашої спільної думки».
• З іншого боку, уже сьогодні в суспільстві виникають запитання щодо риторики новоспеченої політичної сили: чому ледь не перше, про що публічно заговорили кандидати від «Самопомочі» — потреба підвищення заробітної плати депутатам ВР? Оксана Сироїд зазначила, що питання депутатських зарплат лежить у площині громадського сприйняття і дійсно не на часі: «Я вважаю, що людина, яка несе відповідальність і працює чесно на рівні Верховної Ради, мусить отримувати гідну винагороду. Проблема в тому, що за роки незалежності український депутат сильно завинив перед своїм виборцем — тепер від нього чекають спокути. Проте це замкнене коло, і його треба не сьогодні-завтра розірвати».
У більшості випадків нові сили змогли пробитися до влади й по одномандатних округах Львівщини. До прикладу, по 116-му округу перше місце з результатом 41% виборола член партії «Самопоміч», колишній керівник управління культури ЛМР Ірина Подоляк, обігнавши громадського активіста Валерія Веремчука, який висувався від Радикальної партії Ляшка, а також Ірину Фаріон, члена ВО «Свобода». Пані Подоляк пообіцяла Львівщині працювати над розвитком соціальної, транспортної та спортивної інфраструктури, опікуватися проблемами енергозбереження та громадської безпеки.
За питання корупції та децентралізації влади в оновленій ВР збирається взятися переможець по 115-му округу Дмитро Добродомов. У планах колишнього гендиректора медіа-холдингу ZIK — створення на Львівщині нового сміттєзвалища, що, на думку політика, могло би призупинити процес погіршення екологічної ситуації в області. До слова, 31 жовтня Дмитро Добродомов уже передав повноваження очільника медіа-холдингу ZIK новому генеральному директору Ігорю Дедишину.
Уперше до парламенту потрапила й кандидат від БПП Оксана Юринець, яка раніше представляла у Львівській області партію «УДАР». Обрали до Ради по двох округах також братів Ярослава та Богдана Дубневичів. За інформацією української версії Forbes, олігархи є власниками не одного десятка будинків, земельних ділянок загальною площею більше 200 тисяч га... Обидва політики прийшли до парламенту під егідою БПП.
• Чим у цілому обернеться політична інвестиція львів’ян в майбутньому, свою думку висловив правозахисник, публіцист і релігієзнавець Мирослав МАРИНОВИЧ: «Дочасні вибори виправдали себе вже тому, що ми не маємо парламенту Януковича. Проте чи є цей парламент той, про який ми мріяли? На жаль, ні. Ми скликали цю Раду за правилами, які відточив свого часу Віктор Федорович для можливості будь-яких фальсифікацій, і її склад викликає тривогу, тому це не є перезавантаженням. Що стосується Львівщини, не слід вигадувати нове українське колесо, яке завжди чомусь стає квадратним. У нашому регіоні, як і у всіх інших, необхідна реформа, яка б децентралізувала владу ще до місцевих виборів. Це те, що треба робити вже».