Євген Жеребецький: "Виконавчій владі бюджет не потрібен"

- Нехай бюджет і поганий, але чи не здається Вам, що якби ВР не ухвалила його, то після Нового року не ухвалила б жодного? Президент знову назвав би парламент ножем у спину економіки. При цьому не секрет, що Кабмін, а надто Президент якоюсь мірою були зацікавлені в неприйнятті бюджету?

- Безумовно, існувала серйозна небезпека того, що цей парламент після Нового року не прийняв би бюджет узагалі: через елементарну відсутність у залі депутатів, які вже розпочали передвиборну кампанію, через низьку якість самого бюджету і, нарешті, як Ви зауважили, через спеціальні інтереси Президента і Кабміну. Хоча останнє - то палиця на два кінці: відсутність бюджету означає автоматичну відсутність зовнішніх кредитів (згадайте минулий рік). І це, безумовно, негатив. Натомість позитив полягає в тому, що за відсутності закону про бюджет можна здійснювати управління державними грішми, як у нас кажуть, "у ручному режимі". Тобто виконавча влада має можливість роздавати гроші як хоче і кому хоче, нікого не питаючи. При наявності ж Закону про бюджет за нецільове використання коштів теоретично можна отримати статтю Кримінального кодексу.

- Хтось уже отримав?

- Ні, звичайно. Із самого початку існування нашої держави бюджетні кошти значною мірою витрачалися не так, як це передбачено Законом про бюджет. Наприклад, до цього часу ВР так і не затвердила виконання бюджетів за минулі роки саме через те, що тодішні уряди тратили державні гроші на власний розсуд. У нормальній державі за такі речі парламент моментально б відправив уряд у відставку, а ініціатори нецільового використання бюджетних коштів отримали б строк у виправно-трудовій колонії загального режиму. У нас же все - як в Україні. Наприклад, 1997 року із 400 млн. гривень Резервного фонду наш доблесний уряд майже 54 млн. використав на власні потреби - для ремонтно-відновлювальних робіт і на будівництво житла для безпритульних міністрів. Забудьмо про таку дрібницю, як цільове призначення Резервного фонду: він розрахований лише на непередбачені випадки, наприклад, на ліквідацію наслідків стихійного лиха. На Печерську ж, наскільки мені відомо, минулого року землетрусів, ураганів і потопів, дякувати Богу, не спостерігалося. Пікантність ситуації полягає ще й у тому, що наші міністри брали гроші з фонду, порушуючи чинні нормативні акти, тобто без дозволу бюджетного комітету ВР. Справу передали в Генеральну прокуратуру, але я більше ніж упевнений, що як передали - так і заберуть. Наприклад, через те, що немає складу злочину, або ще там щось придумають. Прокуратура в нас, як Ви знаєте, саме для того й існує, щоб думати. А раз немає кари, то й закони можна не виконувати, а раз їх не виконують, то який сенс приймати якісні закони?

Я схиляюсь до думки, що Президентові все ж не потрібен бюджет. Бо навіть після його прийняття сподіватися на якісь серйозні кредити із Заходу не варто через "блискучі успіхи", яких досягнуто в економіці: навіть і там нарешті зрозуміли, що, давати під цього Президента гроші - це все одно що поливати Сахару. А тому навряд чи до наступних президентських виборів нам світять якісь серйозні кредити із Заходу. Тобто цей козир вже вибув із гри. Натомість неухвалений бюджет - це: а) зайва можливість облити парламент брудом і ще раз переконливо показати всім, хто заважає Президенту нагодувати, зігріти й ощасливити народ; б) можливість роздавати гроші за старим, мудрим способом сороки-ворони. Додайте до цього розкіш роздавати гроші під час передвиборної кампанії і, що найкраще, абсолютно безконтрольно.

- То чим же Вам не подобається бюджет?

- А Ви подивіться, що нам запропонували: на державне управління - 1 мільярд 072 мільйони 314,9 тис. грн., на правоохоронну діяльність і безпеку держави - 1 мільярд 652 мільйони 090 тис. грн. Разом - 2 мільярди 724 мільйони 404.9 тис. грн. Тобто на функціонування влади (як вона в нас функціонує, знаємо всі) і на забезпечення спокійного сну нашій владі в нас витрачається 14 відсотків дохідної частини бюджету. Для порівняння: на освіту ми витратимо цього року 1 мільярд 566 мільйонів 425 тис. грн., на охорону здоров'я - 704 млн. грн., на культуру і мистецтво - 159 млн., а на фізичну культуру і спорт - аж 67 мільйонів 490 тис. грн. Разом: 2 мільярди 496 мільйонів 915 тис. грн. Різниця на користь влади - майже 230 мільйонів. Прошу врахувати, що це дуже поверховий аналіз, який не враховує прихованого фінансування державної влади. А тепер увімкніть радіо і послухайте, як, з одного боку, депутати, а з другого боку, Президент і міністри борються за добро народу і держави. І скажіть мені, як це називається?

Чому з бюджету фінансується Рада профспілки залізничників та транспортних будівельників України, а не фінансується профспілка "Наше право" і т. п. Хто і за яким принципом вирішує, хто має право на рядок у бюджеті, а хто ні. Mені це до цього часу так і не вдалося з'ясувати.

- Як, на Вашу думку, чому Мороз, під час затвердження бюджету не намагався "підстригти" фінансування Президента і його структур, як, наприклад, він це зробив із Національним бюро розслідувань? Адже Мороз поквитався б із Президентом цілком законним способом.

- Якщо бути до кінця чесним, то О.Мороз нашими руками все-таки трохи підстриг державний апарат управління - десь відсотків на 10. По-друге, НБР Мороз, однак, старався врятувати. Щоб пересвідчитись у цьому, варто лише поглянути у стенограму пленарного засідання. Олександр Олександрович чудово розуміє, що Комітет із питань розвідки при Президентові України (1 мільйон 537 тис. грн.), Головна військова інспекція при Президентові України (570 тис грн.), Рада Національної безпеки й оборони України (3 мільйони 945,1 тис. грн.), Національний інститут стратегічних досліджень при Раді національної безпеки (2 мільйони 47 тис. грн), Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України (17 мільйонів 92,8 тис. грн.) і т. ін. - лише тимчасово перебувають під крилом Л.Кучми. О.Мороз також чудово розуміє, що якщо наш гарант і далі так само успішно разом із своїм урядом буде "правити Україною", то не виключено, що наступним Президентом буде він.

Бюджет - це ще не найстрашніше. Під кого писалася Конституція? Зрозуміло, що задля людини і в ім'я людини. І всі ми безпомилково можемо вказати ім'я цієї людини. І найгірше в цій ситуації те, що і Конституція, і низка законів, весь цей, так би мовити, законодавчий костюмчик, шились не просто під такого собі абстрактного гаранта, а під конкретного Президента Л.Кучму. Під Президента, якому перманентно бракувало повноважень, котрому постійно щось заважало виконувати свої конституційні повноваження і який хоч і прийшов надовго, але ж, однак, не назавжди! А якщо наступний Президент буде не Кучма, а якась "бяка", і розверне машину на 180 градусів. Кому цей новий Президент подякує за величезну владу, сконцентровану в його руках? Натурально, що нам, депутатам-демократам, особисто Л.Кучмі та його радникам.

- Хіба вибір наступного Президента зводиться до схеми "Кучма або комуніст"?

- Та ні. Це нас до цього готують: голосуй за мене, бо будеш мати те, що маєш сьогодні. Це Мороз каже. Натомість інші кажуть: голосуй, бо будеш мати те, що вже було колись, тобто вибирай, бо програєш. Ми ж мусимо знайти третього і вибрати не те, що маємо, ні, тим більше, не те, що було, а те, що буде.

- Тобто?

- Володимир Цибулько, видатний український поет, радить таке: "Мовчиш? - мовчи ж! - Летиш? - лети ж! Якщо ж ти розум - то не спи ж!" У вільному переказі прозою це виглядає приблизно так: "Думати треба, хлопці, головою. І, бажано, своєю".