Юрій КАРМАЗIН: «Я не вірю у відверте хабарництво в парламенті»

До складу комісії увійшли 14 депутатів від усіх фракцій, однак представник генпрокуратури, на чому так наполягав Б. Ференц, поки що не включений. На посаду голови слідчої комісії «Громада» рекомендувала Ю. Кармазіна. Показово, що після обрання спікера, розслідувати справу про хабарництво під час його обрання побажала вже більша кількість законодавців. Зокрема, про це заявили А. Єрмак і Г. Омельченко, хоч багато хто з депутатів дуже песимістично відгукуються про висновки цієї комісії: мовляв, «не спійманий — не злодій.»

Ми поцікавилися, чи не бентежать подібні труднощі на шляху до істини й голову слідчої комісії ВР Ю. Кармазіна:

— Юрію Анатолієвичу, наскільки ефективною може бути робота слідчої комісії, враховуючи, що розслідування доведеться вести не «по гарячих слідах», та й свідків навряд чи вдасться знайти?

— Як юрист, я вважаю, що дуже складно буде щось шукати після скількох днів.

— Як ви вважаєте, чи не стане робота комісії способом політичної дискредитації опонентів? Адже, наприклад, П. Симоненко в Москві говорив про підкуп депутатів, як про здійснений факт.

— Я взагалі впевнений, що говорити подібні речі до того, як вони доведені, значить дискредитувати не опонентів, а весь парламент. Я засуджую подібні заяви. Адже коли буде працювати комісія, організований допит свідків за всіма правилами карно-процесуального законодавства, може з’ясуватися, що ніякими даними вони не володіють. І тоді це треба розцінювати як наклеп на адресу ВР.

— Чи буде в такому випадку збуджено карні справи на депутатів-наклепників?

— Теоретично так має бути. Однак у нашій країні спокійно ходять міністри-корупціонери, і це не хвилює Президента. В нас усе можливо, лиш не притягнення до відповідальності.

— Юрію Анатолієвичу, вам не здається, що нинішня ВР повторює сумний досвід попередньої з клонування слідчих комісій, чия діяльність направлена на нейтралізацію політичних опонентів? Яскравий приклад — слідча парламентська комісія з вивчення законності використання коштів столичного бюджету, куди увійшли не лише недруги нинішнього міського голови, а й кандидати на пост мера столиці — Бабич, Головатий...

— У будь-яку з таких комісій можуть входити чиїсь політичні противники, оскільки механізму обмеження не існує. А що таке недруги Омельченко? Л. Косаківський був законно вибраним мером, він знає місто: що, де, як і скільки коштує. І коли мова зайшла про 62 млн. гривень, які витрачаються за місяць, то у всіх нормальних людей волосся встає.

А слідчі комісії створюються в такій кількості від того, що ми маємо найслабшу за весь період незалежної України прокуратуру. Зараз вона настільки залежна від виконавчої влади, як ніколи ще не була. Я чітко знаю, що сьогодні з прокуратури питають і посадові особи адміністрації Президента, і уряд. При цьому ніхто не звертає уваги на закон про порядок виконання обов’язків, які я докладав. Я ясно пам’ятаю, що в.о. може бути лише два тижні, а в нас два місяці працює парламент, а депутатам не подають на затвердження кандидатуру генерального прокурора. А все чому? Вигідно узурпувати владу в органах прокуратури. Вигідно саме Президенту. І прокуратура знаходиться під контролем і виконує те, що їй скажуть.

— Юрію Анатолієвичу, але ж головні обвинувачення щодо купівлі депутатів звучали в основному на адресу фракції «Громада», членом якої ви є. Чи можете ви з упевненістю відкинути подібні обвинувачення?

— Всі ці обвинувачення звучать тільки з боку Н. Вітренко та її компанії. Наталі Михайлівні неприємно, що з її фракції до нас пішли люди: вона боїться знову залишитися з «диванною партією».

Я категорично відкидаю всі домисли з приводу купівлі депутатів нашою фракцією.

— Юрію Анатолієвичу, чи не означають рекомендації вас на посаду голови слідчої комісії ВР прихованої каверзи: мовляв, у самих руки не чисті, а інших судити беруться?

— Я не думаю, що тут є така складна інтрига. Ймовірно, фракція просто запропонувала мене, знаючи мій досвід у таких питаннях. Чесно кажучи, я не вірю в відверте хабарництво. Так, могли бути різні пропозиції — від допомоги в судах до місця в уряді. Це теж мені відомо. Однак це роблять ті, хто знаходиться при владі.