Юрій ПОЛУНЄЄВ: Це було не по-європейськи...

Юлія Тимошенко повторює: «Я не визнаю Януковича Президентом...». Що це означає? Звернулися ми до народного депутата від БЮТ Юрія Полунєєва (одного з тих, хто якраз був присутній на інавгурації):

— Це її персональна позиція. Вона як людина, політичний діяч має право на власну думку. Тому прокоментувати щось більше я не можу. Але з моєї точки зору, сьогодні всім треба думати про те, як виходити з важкої економічної ситуації. Невизнання Януковича Президентом — це не продуктивна позиція.

— Як, наприклад, Тимошенко як голова уряду збирається співпрацювати з Президентом Януковичем?

— Тут я бачу внутрішні протиріччя. Якщо Юлія Володимирівна бачить себе прем’єр-міністром при Президентові Януковичу, то першим логічним кроком має бути якраз його визнання Президентом. Необхідно налагоджувати тісні стосунки, адже саме це є запорукою успіху в подоланні наслідків кризи.

— Якщо припустити, що Тимошенко не визнає Януковича президентом, більше того, збереже нинішню коаліцію — але для цього їй потрібно поступитися своїм місцем комусь із НУ-НС, адже таку умову вони виставляють...

— Я вважаю, що варіант, коли в парламенті залишиться нинішня коаліція, а прем’єр-міністром стане хтось інший, малоймовірна. Тимошенко сама такої можливості не допустить.

— Тоді — нова коаліція на чолі Партії регіонів або дострокові парламентські вибори...

— Сьогодні є дуже багато різного роду прогнозів, варіантів, розрахунків. Я вважаю, що ПР, кандидат якої переміг на виборах, буде намагатися все ж таки створити коаліцію з НУ-НС, до якої, очевидно, приєднається блок Литвина. Я не виключаю, що в кінці кінців компромісним варіантом стане кандидатура прем’єр-міністра від фракції НУ-НС. Хто це може бути? Називалися різні кандидатури. На мій погляд, найбільш ймовірною може бути кандидатура Арсенія Яценюка.

— Якою в такому випадку буде позиція БЮТ, чи збереже вона свою монолітність?

— Що таке взагалі поняття монолітність? Монолітність — це єднання навколо інтересів країни. Сьогодні головним інтересом для країни, і тут я не можу не погодитися з лозунгом, який висунув новий Президент Янукович, є боротьба з бідністю, а я навіть сказав би врятування економіки України та здійснення економічного прориву. Це повинно стати основним фронтом боротьби. Навколо цієї ідеї повинні об’єднуватися всі депутати.

Інша справа, що опозиція в цьому випадку має відігравати роль конструктивної опозиції, яка, в першу чергу, повинна конкурувати з правлячою коаліцією за допомогою ідей, концепцій. Їй не треба розглядати ситуацію як громадянську війну й діяти чим гірше, тим краще.

Я не знаю, які сьогодні політичні сили, крім радикальних партій, можуть виграти від подальшого погіршення ситуації. Не зважаючи на те, що в Україні є певні ознаки економічного одужання, за висновками авторитетних експертів, перед нами ще, як мінімум, рік депресії (млявого або низького економічного зростання). Для того, щоб ця депресія не перейшла в ще якусь кризу, яка буде пов’язана з невирішенням певних структурних проблем, треба працювати на покращення якості політичних інститутів України, їх спільної роботи заради подальшого вирішення інших проблем.

Політична сила, яка перейде в опозицію, має бути конструктивною опозицією. Тоді, на наступних парламентських виборах, сподіваюся чергових, вона зможе робити піар не на критичній ситуації в економіці й тих, хто при владі, а на кращих варіантах рішень на майбутнє.

— Чи готовий БЮТ, зокрема, Тимошенко, працювати в опозиції?

— Питання має бути адресовано Юлії Володимирівні. Що стосується депутатів, то я гадаю, що з їхнього боку ще немає достатньо серйозного усвідомлення того, що сталося.

— Якщо, припустимо, буде створена коаліція ПР+НУ-НС+БЛ, чи не призведе це до розвалу або розпорошення вашої політичної сили?

— Якщо в нас не буде ідеї, якщо люди будуть відчувати з нашого боку подвійні стандарти, якщо в фракції будуть домінувати не інтереси спільної конструктивної праці, а шкурні, лобістські та інші інтереси, які підривають авторитет лідера й працюють на ерозію самої фракції, тоді це може призвести до розвалу й розпорошення. Якщо ж Юлія Володимирівна зможе повернути нам впевненість у тому, що ми об’єднані великою метою, а не просто метою привести її до влади, тоді це може зберегти фракцію. Я гадаю, що нинішня ситуація може вплинути на БЮТ, ці виклики є достатньо серйозними.

— Якими мотивами керувалася фракція БЮТ, коли не прийшла на інавгурацію Віктора Януковича в парламент (хоча відомо, що деякі бютівці, серед яких і ви, все ж таки прийшли)?

— Ви знаєте, мені дуже сумно, що це відбулося. Тому що політичній діяч відрізняється від політикана, в першу чергу, тим, що він здатний піднятися над власними амбіціями, над собою і зайняти державницьку, нормальну позицію. Я вважаю, що наша фракція просто зобов’язана була бути присутньою на інаугурації, тому що Президент країни — це особа політична. Особа, яка має піднятися над інтересами політичних партій і стати дійсно лідером нації. Нашою присутністю ми повинні були підкреслити свій аванс Януковичу, але в той же час показати, що ми будемо дуже уважно слідкувати за його діями. Якщо б він почув такий меседж, але в той же час не виконував своїх зобов’язань і обіцянок, тоді в нас було б підгрунтя й надалі займати більш радикальну позицію.

До мене дзвонили багато іноземних дипломатів, які були присутніми на цій інавгурації, і висловлювали свої співчуття і сум. Я не знаю, хто прийняв таке рішення і хто його організовував, але фракція БЮТ просто проігнорувала цю подію. Я вважаю, що я зробив правильно, зробив так, як повинен був зробити нормальний політик, людина, яка виказує повагу до інституцій президентства в цій країні. Якщо ми не перервемо це замкнуте коло ворожнечі або суб’єктивізму, потім це бумерангом повернеться до нашої політичної сили. З нашого боку, це було просто не по-європейськи.

— Це більше позиція лідера блоку чи позиція самого блоку?

— Мені важко робити висновки, тому що я не був присутній на фракції, а чітких інструкцій, наскільки мені відомо, до дня інаугурації не існувало. Принаймні, якщо було б якесь зважене, опрацьоване, заздалегідь прийняте рішення стосовно бойкоту інаугурації, то тоді треба було попередити фракцію взагалі не приходити на засідання. Хоча, правильно сказав один із юристів нашого блоку, що інаугурація проводилася під час позачергового засідання Верховної Ради, а оскільки парламент для депутатів є основним місцем роботи, вони мають приходити на засідання ВР. Так само, як і будь-яка інша людина за Трудовим кодексом має приходити на свою роботу. Важко сказати, чи було це позицією лідера, чи настрої у фракції, але інтуїтивно я відчуваю, що багато моїх колег шкодують про те, що так сталося.