З рук у руки
Минулої суботи в столичному Будинку вчителя нарешті сталося давно очікуване: на посту лідера партії «Трудова Україна» Сергія Тігіпка змінив Валерій Коновалюк. Партію передали, що називається, «з рук у руки».
Лідери «трудовиків» між собою все вирішили полюбовно (ринкові відносини, знаєте), а ось рядові партійці від грядущих змін аж ніяк не були в захопленні. Деякі, як, наприклад, Кіровоградська обласна організація, взагалі оголосили з’їздові бойкот. Декілька тисяч членів просто покинули «ТУ». Ті ж, хто залишився, також не дуже хотіли прощатися з Сергієм Тігіпком. Його поява в залі, а також найбільш вдалі словесні пасажі зустрічали бурхливими оваціями і колективним вставанням, тоді як Валерія Коновалюка удостоїли офіційними оплесками.
У зв’язку з цим успішність голосування за «перезмінку» інтригувала до останнього моменту. Делегатів трохи заспокоїла лише звістка про те, що Сергій Леонідович йде з керівництва, але не з самої партії. Щоправда, до складу політради він не ввійшов, мотивуючи цей крок делікатно: «Валері буде складно керувати, якщо я буду поряд». У результаті при голосуванні за відставку колишнього керівника штабу Януковича дев’ять партійців утрималися і ще сім висловилися проти. Зате Коновалюка обрали одноголосно. Обом вручили однакові букети.
Риторика нового лідера залишилася колишньою — «регіональною», тобто дуже критичною.
Сергій Тігіпко ж, навпаки, проминаючи розлогі преамбули, відразу перейшов до справи, точніше, до відповідей на делікатні запитання: «Чому пішов від Януковича?», «Чому пішов із Нацбанку?» і «Чому йде з партії?» У першому випадку завинили в усьому об’єктивні чинники, зокрема — сам кандидат, який «від кампанії усунувся після другого туру, незрозуміло чому чекаючи на допомогу Леоніда Кучми, якої не було та й не могло бути». Усвідомивши, що становища йому не виправити, Тігіпко з «Зоряного» (офіційного виборчого штабу В. Януковича) «евакуювався». Але на старому місці роботи, у Нацбанку, його не чекали, «колектив практично повністю виступив на підтримку іншого претендента» і, щоб «не політизувати ситуацію в державній установі», Сергій Леонідович, прийнявши рішення «не політика, а банкіра», пішов і звідти.
Головна ж причина його нинішньої ухвали — «знайти для партії перспективу й дати їй свіжий поштовх». До речі, Валерій Коновалюк був не єдиним претендентом на перший номер у списку «ТУ», а його самого кликали не лише до цієї структури. Але, мовляв, обопільні симпатії зіграли свою роль.
Тепер найбільш болюча проблема — поновлення власної парламентської фракції. Соратників, які розбіглися Сергій Тігіпко не звинувачує, однак упевнений, що його наступник швидко, буквально протягом тижня, зуміє згуртувати навколо себе лави. За попередньою інформацією самого Валерія Ілліча, до складу нової фракції вже готові увійти мінімально необхідні для цього 14 осіб. Передусім це ті, хто засідав разом із паном Коновалюком у президії з’їзду, а також до десяти колег із Партії регіонів, переважно — мажоритарники.
До речі, колишніх «важкоатлетів» (за партійними мірками «ТУ»), які змінили політичну орієнтацію, з «ТУ» було виключено, зокрема таких панів, як: Шаров, Йоффе, Єдін, Неустроєв, Дашутін, Деркач, Гладких, Нощенко. Зате вслід за новим лідером до «ТУ» влилися: колишній есдек Геннадій Руденко, колишній соратник Богдана Губського Володимир Демьохін, журналіст Микола Княжицький і, звичайно ж, Володимир Сивкович. Саме останнього вважають головним лобістом приходу до партії Коновалюка. Сам Коновалюк подібні сентенції, природно, спростовує, запевняючи: «Я — самодостатня людина і нічиїм протеже не є». Володимир Сивкович від відповіді на прямі запитання ухиляється, однак у приватній бесіді дохідливо пояснює: «Підтримка нашої сили тепер вигідна дуже багатим людям». З півтора десятка таких інвесторів він уже, за його словами, встиг провести переговори. За словами іншого партійця, «сьогодні в опозиції бути також небезпечно, як і вчора. Нам багато хто телефонує, говорить, що хоче допомогти, але тільки «нишком»...»
Мабуть, з тієї ж причини, про ставлення партії до нової влади говорили обережно. Критикували чисто символічно, пояснюючи це тим, що висновки робити передчасно: мовляв, навіть «сто днів» ще не минуло.
З форматом участі в майбутніх виборах «трудовики» поки що не визначилися. Може, ризикнуть самі. А блокуватися, в принципі, готові, але не з «регіоналами», і не з есдеками. «Найкраще з Юлією Тимошенко, якщо тільки вона піде з Кабміну», — наприкінці зазначила Олександра Кужель... А в чому ж тоді, вибачте за неприємне запитання, опозиційність?
