Забуттю не підлягає

Великі закони гуманізму не раз були потоптані варварами – як прадавніми гунами так і новітніми «майстрами» масових вбивств. Але те, що скоїли рівно 80 років тому нацистські злодії, є мало з чим порівняним в історії людства. 29 вересня 1941 року розпочались масові страти мирного населення Києва. Спочатку євреїв – їх вбивали найбільше. Але так само – дещо пізніше – вбивали українських націоналістів, радянських військовополонених, циганів. Взагалі всіх тих, хто, за поглядами нацистів, був «неповноцінним», «непотрібним», «ворожим» і, отже, підлягав винищенню.

Хто несе відповідальність за звірячі розстріли мирних беззахисних людей 80 літ тому? За вбивство євреїв багато з яких повірили нацистським оголошенням, згідно з якими їх нібито перемістять на Захід і нададуть якусь роботу? На це питання є більш-менш конкретна відповідь: злодійські накази віддавав військовий комендант Києва, генерал-майор Курт Ебергард, а виконавцями були зондеркоманда 4А на чолі з штандартенфюрером  Паулем Бобелем. Тут треба прямо і різко додати – спроби покласти на українських націоналістів співвідповідальність за ці військові злочини, котрі зокрема робляться подекуди в Ізраїлі і не тільки там, не мають документального обґрунтування. Тим більше, що ми пам’ятаємо імена Олени Теліги, її чоловіка Михайла, сотен інших патріотів, які загинули саме в Бабиному Яру. В той же час нас зобов’язує до відповідальності і пам’яті той факт, що ці небачені злочини були скоєні саме на землі України (а ми не можемо забувати і про факти доносів на євреїв навіть з боку сусідів, у ті страшні дні, так саме що були українці «праведники світу», які, ризикуючи життям, рятували євреїв і навіть окремі німецькі офіцери теж давали своїм жертвам урятуватися). Отже, Правда, пам'ять та відповідальність. Таким має бути імператив відзначення 80-тих роковин цієї страшної трагедії. І саме цей імператив робить щонайменше цинічними спроби фальсифікувати, приватизувати або «русифікувати» інтерпретацію того що було скоєно нацистами 80 літ тому. Це трагедія українського народу. І саме Україна має право вирішувати згідно з своїм світосприйняттям і своїми традиціями те як меморіалізувати пам'ять про ці страхіття. Саме тому спроби російських олігархів прямо або непрямо пов’язаних з Путіним грати першу скрипку в цій справі є абсолютно неприйнятними. А прийнятними і тим більше єдино людяними є слова з Біблії, які вибиті на меморіалі Бабиного Яру: «голос крові брата твого волає до мене з землі».