Загиблому миротворцеві не пощастило двічі
Як це не цинічно звучить, але загиблому в Косово українському миротворцю, старшому лейтенантові внутрішніх військ Ігорю Кіналю не пощастило двічі — він загинув не в тому місці, а особливо не пощастило, що він загинув не в той час. І тепер його прізвище звучатиме не лише у зв’язку з посмертним його нагородженням, не лише через смуток, який висловив з цього приводу Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Пан Гі Мун, а ще й тому, що частина нашого політикуму буде істерично знову й знову згадувати його у своїх політичних інтересах.
Якби він загинув за інших часових обставин, то про це повідомила б преса, хтось би висловив співчуття, й покійному дали б спокій. Як це сталося, наприклад, із двома українськими миротворцями, які торік влітку загинули у дорожньо-транспортній пригоді в тому ж Косово. Про ту сумну подію мало хто пам’ятає — навіть журналісти помилково кажуть, що смерть Кіналя — перша загибель наших миротворців у тому краї.
Біда в тому, що Ігор був убитий у період, коли українське керівництво звернулося до НАТО з проханням приєднати до плану дій щодо членства в Альянсі. Що незабаром має відбутися чергове зібрання керівництва НАТО, де це питання може бути розглянуто. Що днями до нас приїде Президент США Джордж Буш, який підтримує ідею приєднання України до Альянсу. Отож, необхідно влаштувати чергову виставу на тему «НАТО — ні!» або «НАТО не пройде!».
«А до чого тут НАТО?» — запитає людина, яка не втратила здорового глузду. Воно справді тут ні до чого, адже українці служать в тому краї під егідою ООН, а не НАТО. Але яке це має значення для тих, кому що ООН, що НАТО, що ЮНЕСКО, що МАГАТЕ — один чорт? Їм важливо скористатися приводом і в черговий раз проверещати якусь антизахідну маячню. Вони тепер знову блокують трибуну Верховної Ради і вимагають виведення наших оонівських миротворців з Косово. А чарівний голос Партії регіонів — Ганна Герман з трибуни парламенту волає про те, що треба запитати «в тої мами, дитина якої загинула, чи вона хоче, щоб діти наші залишалися в Косово». Червоний начальник Петро Симоненко волає щось про НАТО і злочинну проамериканську політику помаранчевих, яка призводить до загибелі наших синів у Косовому. А про активність шаманки Наталі Вітренко та до неї подібних діячів не варто казати — воно зрозуміле. Так само можна вимагати зупинити діяльність міліції через те, що хтось із її бійців загинув у боротьбі із злочинцями.
Головний ініціатор цього галасу опозиційна на сьогодні Партія регіонів поводиться як маленька дитина. Поки вона тримає іграшку, себто владу, в себе у руках — вона пристойна, вона не колупається в носі й навіть голосує за рух країни у напрямку НАТО. А як тільки вона іграшку-владу втратила — то дитина забуває про все, чому її навчають вихователі в дитячому садку. Вона починає верещати. А з іншого боку її провідник Віктор Янукович подає чолобитну на зустріч із натовським начальством. Дуже показово, що генсек Альянсу Яаап де Хооп Схеффер не знайшов часу, аби зустрітися з головним регіоналом. Бо кому охота мати справу з політиком, у якого сім п’ятниць на тиждень! Біда в тому, що Янукович і компанія не тільки сам по собі так поводиться. Він таку поведінку всій країні нав’язує. Така логіка швидко призведе до того, що він почне війну не тільки проти Північно-атлантичного альянсу, але й проти ООН, проти Європейського Союзу, проти всього, що пов’язано із Заходом. Боюся, що тоді європейці не захочуть мати справи не лише з Януковичем, але й з Україною загалом.
