«Закодованої» валюти буде менше
Досить тривалі роздуми щодо доцільності скасування анонімних валютних рахунків пояснюються досить просто: з 1995 р., часу їх запровадження, обсяг коштів, які накопичилися на цих рахунках, співставний з обсягом прямих іноземних інвестицій в Україну і перевищує 2 млрд. доларів.
Представлені НБУ проекти указів про банківську таємницю та про анонімні валютні рахунки, зрештою, були об’єднані в один проект. У ньому, зокрема, передбачається, що НБУ розробить порядок закриття або трансформації анонімних валютних рахунків, а також порядок функціонування кодованих банківських рахунків, для відкриття яких не потрібне подання клієнтом банку ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податку, але необхідний документ, який засвідчує особу власника. Згідно з указом, банки зберігають таємницю вкладів, надаючи довідки про рахунки вкладників — фізичних осіб тільки власникам рахунків, їхнім повноважним представникам, на письмову вимогу органів дізнання, попереднього слідства і судів тільки у справах, які перебувають у їхньому виробництві.
Частину валюти, яка зберігається на анонімних рахунках, не буде переказано на кодовані рахунки через небажання власника коштів розкривати своє ім’я. Адже немає ніякої гарантії, що вже завтра не буде підписаний указ, який вимагатиме підтвердження законності походження цієї валюти. І навіть запевнення голови НБУ В.Ющенка про «неконфіскаційний характер» указу не можуть розвіяти цих сумнівів. В Україні влада ще не звикла виконувати свої обіцянки, і з громадянами вона рахується найменшою мірою.
«Закон про анонімні валютні рахунки було ухвалено вже під час президентства Л.Кучми, — сказав колишній управляючий «Укрінбанку» народний депутат Сергій Кривошия в інтерв’ю кореспонденту «Дня» Ірині ГАВРИЛОВІЙ. — І за місяць припинити обіг коштів на анонімних рахунках — це нонсенс, позаяк я не можу попередити своїх клієнтів — адже знаю лише номер рахунку. Через місяць банк припиняє операції з цими рахунками, а коли приходить клієнт, я відповідно до договору мушу віддати йому його гроші. А вони, згідно з указом Президента, повинні бути або заморожені в банку, або перейти в державний бюджет. Клієнт, ясна річ, цього не розуміє і пред’являє претензії до банку. А слід врахувати, що рівень довіри населення до банків і без того надзвичайно низький, бо лише близько мільярда гривень населення зберігає на банківських рахунках, а на руках у людей — десятки мільярдів гривень».
«Можливість доступу слідчих органів до рахунків погіршує й так не просту ситуацію, — веде далі Сергій Кривошия. — Сьогодні в кожного управляючого банком майже третина запитів — з органів прокуратури, податкової поліції, УБОЗ. Це призводить до переходу коштів у тіньовий сектор економіки.
