Запрошення на «електричний стілець»

Відсутність інформації про склад нового Кабміну тривалий час породжувала в суспільстві численні версії та чутки. Вчора цей інформаційний вакуум влада заповнила сповна. Зранку на президентському сайті почали з’являтися укази спочатку про звільнення, а потім про призначення високопосадовців. Запропонована ротація в уряді ще раз засвідчила: експерти в своїх прогнозах були праві лише частково (не потрапили в Кабмін Борис Колесніков, Сергій Тігіпко, Андрій Клюєв...) — тільки Президент знає яке прізвище з’явиться в тому чи іншому указі.

Першим віце-прем’єр міністром прогнозовано для багатьох став голова Нацбанку Сергій Арбузов (на нього покладено забезпечення виконання завдань і повноважень у сферах аграрної політики та продовольства, економічного розвитку, торгівлі, соціальної політики, фінансів, доходів і зборів). Якщо керуватися неформальним розподілом фігур в уряді, то Арбузова відносять до так званої Сім’ї (найближче оточення сина Президента Олександра Януковича, а отже самого Віктора Януковича). До згаданої родини також зараховують діючих міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, міністра фінансів Юрія Колобова, міністра аграрної політики та продовольства Миколу Присяжнюка. Всі вони зберегли свої посади. Зберіг свою присутність в уряді і Едуард Ставицький. Тепер він міністр енергетики та вугільної промисловості (раніше — міністр екології та природних ресурсів). Нова людина з оточення сина Президента в Кабміні — Олександр Клименко. З ним пов’язана найбільша реорганізація в уряді. Він очолив новостворене Міністерство доходів і зборів (покладено функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування). Для цього фактично ліквідували Державну митну службу (очолював комуніст Ігор Калєтнік, тепер він перший віце-спікер Верховної ради) та Державну податкову службу (очолював Клименко).

Один з небагатьох, хто залишився в уряді — це Юрій Бойко. В новому Кабміні він отримав підвищення до віце-спікера, який опікуватиметься питаннями у сферах екології, природних ресурсів, енергетики, вугільної промисловості та промислової політики. Як відомо, Бойка експерти відносять до «групи Фірташа». З цією ж групою пов’язують Костянтина Грищенка. Звільнивши з посади міністра закордонних справ, Президент призначив його віце-прем’єр-міністром.

Широке представлення в уряді отримала «група Ахметова». Сюди відносять нового віце-прем’єр-міністра, який куруватиме питання у сферах інфраструктури, регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Олександра Вілкула (очолював Дніпропетровську облдержадміністрацію). Заступник Вілкула на попередній посаді в Дніпропетровську Геннадій Темник став міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Колишнього генерального директора СКМ Ріната Ахметова Ігоря Просолова призначено міністром економічного розвитку і торгівлі. Місце Сергія Тігіпко зайняла аутсайдер парламентських виборів лідер партії «Україна — Вперед!» Наталія Королевська. Як написав відомий донецький блогер Frankensstein «Її мрії збуваються». Замість Бориса Колеснікова Міністерство інфраструктури очолив гендиректор Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» Володимир Козак. Замість Костянтина Грищенка Міністерство закордонних справ очолив Леонід Кожара.

Далі. Отримав підвищення голова Державна служба геології та надр Олег Проскуряков. Тепер він міністром екології та природних ресурсів. А от Дмитро Саламатін залишиться в парламенті. Замість нього Міністерство оборони очолив Павло Лебедєв (народився в Краснодарському краї Російської Федерації, курсант Ярославського Вищого військово-фінансового училища). Складається дивна традиція, але останніми роками на це міністерське крісло призначають людей пов’язаних з нашим північнім сусідом. Повернув Президент стару посаду міністра Кабінету міністрів, яку він сам ліквідував в 2010 році, і призначив на це крісло свого радника і представника в Конституційному суді Олену Лукаш. І ще одна реорганізація. Замість Міністерства надзвичайних ситуацій та Державної інспекції техногенної безпеки утворено Державну службу з надзвичайних ситуацій. Її очолив Михайло Болотських. До призначення працював в МНС.

Хто ще залишився в Кабміні? Один з кандидатів на посаду спікера Ради Олександр Лавринович і далі очолюватиме Міністерство юстиції. Дещо понизили в посаді Раїсу Богатирьову, забравши приставку «віце-прем’єр», проте залишивши її міністром охорони здоров’я. Ну і одна з найбільш скандальних фігур в українському уряді, якому неодноразово пророкували звільнення, Дмитро Табачник таки залишився керувати Міністерством освіти, науки, молоді і спорту.

На час здачі номеру поки не було відомо, хто очолить Міністерство культури замість Михайла Куліняка, а також новоутворене Міністерство промислової політики України (реорганізовано Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном). Крім цього, невідомо які питання куруватиме віце-прем’єр-міністр Костянтин Грищенко.

Якими принципами і критеріями керувався Президент при формуванні уряду? Поява нових облич — плюс. Можна припустити, що це бажання Віктора Януковича запропонувати щось нове, в тому числі, під тиском громадськості, але який зміст вони несуть? Як і раніше Кабмін фактично сформований за певним квотним принципом різних груп впливу. Ще одна проблема. Якщо взяти, наприклад, нове Міністерство доходів і зборів, то можна припустити, що не людину підбирали під структуру, а навпаки, міністерство формували під людину. І це не поодинокі випадки. Також поки немає ясності, хто відповідатиме за європейський напрямок. Чи не означає це, що робиться крен в бік Митного союзу? А з цим відповідні реорганізації і призначення. Подробиці аналізу нового уряду нижче.

КОМЕНТАРI

«НЕ ЛЮДЕЙ ПІДБИРАЛИ ПІД ПОТРІБНІ ФУНКЦІЇ, А ФУНКЦІЇ ПІДГАНЯЛИ ПІД ПОТРІБНИХ ЛЮДЕЙ»

Віктор ПИНЗЕНИК, екс-міністр фінансів України, народний депутат України (фракція «УДАР»):

— Принципи побудови нового Кабінету Міністрів не можуть не тривожити. Йдеться навіть не про персоналії нового складу уряду, їхні освітні, професійні чи моральні якості, а про принципи, правила побудови, дотримання яких, за правильного підбору персон, дає можливість формувати команду. Не людей підбирали під потрібні функції, а функції підганяли під потрібних людей.

Так, у новому уряді відроджено посади віце-прем’єр-міністрів. У попередньому, за винятком першого віце-прем’єра, їх де-факто не було, бо вони водночас були і міністрами. Віце-прем’єри — це члени уряду, що заважають працювати міністрам, дублюючи їхні функції. Спробуйте зараз порахувати кількість відповідальних за економіку. Тепер до них додали ще й заступників прем’єра, які дублюватимуть функції міністра чи кількох міністрів. Довго доведеться шукати крайнього.

Як відомо, у новопризначеному уряді відновлено посаду Міністра Кабінету Міністрів. Відродження цієї посади посилює позицію ще одного уряду в самому уряді — апарату Кабінету Міністрів, завданням якого є обслуговувати діяльність уряду, і який не може очолюватися міністром, тобто членом уряду. У цьому контексті варто нагадати про існування ще одного «уряду» — секретаріату Президента України.

Навіть для тих, хто вже звик до сюрпризів, сюрпризом стало утворення Міністерства доходів і зборів. Насамперед тому, що не може займатися податковою політикою (а міністерства виробляють політику) орган, що здійснює адміністрування податків. Це все одно, що працівнику ДАІ дати право самому встановлювати правила дорожнього руху.

Створення такого міністерства є також серйозним ударом по фінансовій стійкості країни, по керованості фінансами. Залишається лише створити міністерство на базі казначейства, а Міністерство фінансів перейменувати у міністерство фінансів без фінансів.

Зрозуміти принципи, за якими формували уряд, дуже складно. Поза сумнівом інше: принцип формування ефективної, дієздатної команди тут відсутній.

«УСІ СИЛИ НАПРАВЛЯТИМУТЬ НА ЗМІЦНЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ»

Юрій КОРОЛЬЧУК, експерт Інституту енергетичних досліджень:

— Ротації в уряді щодо енергетичної політики свідчать про цілі, які Янукович сьогодні ставить перед собою. Звичайно, продовжуватиметься ведення переговорів з Росією щодо ціни на природній газ. Але очевидно стоїть питання збільшити власний видобуток газу та реалізувати проекти по нетрадиційному газу, що теж буде надзвичайно складно. Замінити природний газ вугіллям — до цієї цілі багато людей ставиться досить скептично. Для цього потрібні гроші, і великі гроші. Цікаво, чи отримаємо китайський кредит під це. Мені відомо, що точно наступного року частина грошей має прийти.

Це перші такі суттєві ротації в уряді після того, як Янукович повернув собі повноваження Президента, які були за часів Кучми. Пригадуємо, за великим рахунком, Кучма був главою уряду. Він призначав прем’єра, а той вже узгоджував із ним міністрів. Нині відбувається те саме. Це перша серйозна ротація, яка показує позицію в енергетичному питанні зокрема. Те, що Міністерство енергетики «підсилюється» Ставицьким, означає, що акцент буде на розвідку власних родовищ як своїми силами, так і залучення іноземних компаній для робіт на Чорноморському шельфі, а також нетрадиційний газ — сланцевий та газ із твердих порід. Саме тому, власне, Ставицького і перевели. Бойко, звичайно, куруватиме ці питання, і насамперед газове та вугільне питання залишаться за ним. Він давно тримає руку на пульсі цих питань.

Призначення Бойка, за великим рахунком, для Януковича є обѓрунтованим. Він вважає, що віце-прем’єр має займатися усіма енергетичними напрямками, починаючи від газових переговорів і закінчуючи нарощенням видобутку власних енергоносіїв, зокрема це стосується шельфу Чорного моря.

У цьому уряді ми бачимо посилення енергетичного блоку. Зрозуміло вже, що вирішити полюбовно з Москвою газове питання не вийде, тому всі сили буде направлено на зміцнення енергетичної незалежності через диверсифікацію джерел. Важливий момент — Янукович ставить за мету привести на енергоринок України іноземні компанії. І Shell та Chevron та ExxonMobil — це лише перші ластівки того бізнесу, який прийде в Україну. Влада налаштована на це, бо іншого виходу в неї немає, об’єктивно в бюджеті нема коштів, щоб самостійно розвивати енергоринок.

«ТIЛЬКИ ЗМІНОЮ ВИКОНАВЦІВ ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ НЕРЕАЛЬНО»

Володимир ЛАНОВИЙ, президент Центру ринкових реформ, екс-віце-прем’єр і екс-міністр економіки:

— Економічним блоком питань нового уряду буде займатися «молодь» без досвіду. З усіх лише Колобов має практику роботи з державними фінансами. Тому це досить неочікувані призначення. Люди, які не займалися економікою в широкому масштабі, а не в окремих підприємствах, об’єднаннях, чи галузях. навряд чи зможуть впоратися з системними проблемами, які сьогодні переживає наша економіка. Я не бачу тут програмного, як сьогодні модно казати, креативного підходу від Президента, який би цілеспрямовано вирішував проблеми структурного і фінансово-економічного характеру, які накопичилися в нашій державі.

Крім того під питанням сьогодні стала доля Нацбанку. Я не думаю, що сьогодні так легко замінити Арбузова кимось іншим. А його призначення віце-прем’єром більше схоже на порятунок від фіаско. Адже 2013 року нас справді очікують великі проблеми з валютним курсом і платежами .

Цікаво й те, що підняли статус податкової до рівня Міністерства фінансів. Це свідчить про те, що сам прем’єр-міністр контролюватиме податкову, а не як це у старій структурі робило міністерство фінансів. Азаров хоче контролювати всі гроші у країні.

Кажуть, що ключовим завданням цього уряду молодих стане порятунок всіма способами бюджету на 2013 рік. Але я б не робив таких висновків. Вони точно нічого не витягнуть, «ручні» способи нічого не дадуть. Тільки зміною виконавців вирішити проблему державних фінансів нереально.

«ЗБЕРЕГЛАСЯ КВОТА МОСКВИ...»

Андрій МОХНІК, народний депутат України, партія «Свобода»:

— Враховуючи те, що об’єднали Податкову адміністрацію і Митну службу в єдине Міністерство доходів і зборів, це буде уряд грабунку українців. Оскільки ці два органи здійснювали різні по своїй суті повноваження, то, очевидно, що зараз найбільший упор буде робитися на посилення цього нового міністерства.

Розклади в середині Кабміну свідчать про посилення Сім’ї. Це і призначення першим віце-прем’єром Арбузова, міністром доходів і зборів Клименка, залишилися — міністр внутрішніх справ Захарченко, міністр фінансів Колобов. Також ми бачимо, що зберегли свою присутність представники групи Ахмєтова та групи Фірташа. Відповідно на посадах віце-прем’єрів — Вілкул та Бойко. Ганебним є те, що збереглася квота Москви, Табачник — знову на посаді міністра освіти. Він і далі продовжуватиме антиукраїнську політику, диверсію проти української національної освіти, що є вкрай неприпустимим.

Як бачимо, Колеснікова поміняли на Вілкула. Проведення Євро-2012 і того, що відбувалося з його підготовкою свідчить про те, що навіть для Януковича фігура Колеснікова є проблематичною. Крім того, публічна складова «х’юндаїзації» України відіграла проти нього.

Якщо говорити про нові обличчя, то можемо згадати міністра соціальної політики Королевську. Все це насмішка над українцями. Що може розуміти в соціальному захисті людина, яка просто не рахує гроші? Тепер остаточно зрозуміло, що це проект олігархів.

Що стосується Кожари. Його місія на дискредитацію «Свободи», наприклад, у Великій Британії, провалилася. Думаю, це провальна кандидатура на посаді міністра закордонних справ. Очевидно, такою зміною Янукович намагається продемонструвати певну зміну зовнішньополітичного вектору, але сама постать міністра закордонних справ буде мало на це спливати, тому що зовнішній вектор України залежить від розв’язання внутрішньополітичних проблем, зокрема, щодо вибіркового правосуддя, політв’язнів тощо.

Очікувати, що цей уряд принесе щось добре Україні не приходиться. Думаю, новий Кабмін буде перехідним. Прем’єр-міністр Азаров є на цій посаді до першого серйозного випробування для цього уряду. Це буде пов’язано з тим, що соціальна-економічна ситуація в Україні котиться в провалля. Виступи людей, акції протесту будуть каталізатором того, що відбудеться зміна уряду.

«БАНКІВСЬКЕ ЛОБІ ПОШИРИТЬ СВІЙ ВПЛИВ І НА ВЕСЬ УРЯД»

Віктор СУСЛОВ, фінансовий експерт:

— Економічну політику влади можна оцінювати досить критично. Я можу сказати, що в боротьбі за стабільність у результаті 2012 року здобуто Піррову перемогу. Це підтверджується тими рішеннями, які ухвалив Президент України щодо формування нового уряду. Зміни в його кадровому складі настільки серйозні, що їх не можна трактувати інакше, як невдоволення колишньою політикою, рівнем компетентності і кваліфікації багатьох окремих міністрів.

Але не можу не сказати, що цього року Нацбанк досяг певного успіху в адміністративному впливі на свідомість людей. Дуже багато людей ризикують тримати свої кошти в гривні. Чи триватиме і чи посилиться така лінія після призначення екс-голови НБУ Арбузова першим прем’єр-міністром, а потім, можливо, і прем’єром, зараз сказати важко. Але ймовірність цього досить висока. Кадрові зміни, що проводяться, показують, якою буде система влади в країні. Приміром, міністром фінансів призначено Колобова, який раніше працював заступником Арбузова. Міністром економіки — пана Прасолова, який є головою Ради Нацбанку. Можна передбачати, що головою Нацбанку тепер стане один із заступників Арбузова. Усі ці кадри представлятимуть і один регіон, і одну установу. Отже, банківське лобі різко посилиться і поширить свій вплив і на весь уряд. Яким буде результат, сказати важко, але зрозуміло, що політика уряду і НБУ будуть абсолютно погодженими, хоча раніше в Україні часто-густо виникали проблеми в їх відносинах. Тепер ця політика перебуватиме в одних руках. Нагадаю, що серед помилок НБУ було, зокрема, вторгнення у сферу оподаткування. Від нього походили ініціативи на кшталт запровадження кримінальної відповідальності за спекуляцію валютою. А це сфера повноважень уряду. Це неприйнятно з погляду світової практики. Тепер такі ініціативи можуть з’явитися від уряду.

А ось призначення Королевської міністром соціальної політики може означати, що їй вирішили надати можливість реалізувати свої передвиборні обіцянки — зарплату в тисячу євро і пенсію в п’ятсот євро.

Ярослав ЖАЛІЛО, президент Центру антикризових досліджень:

— Національний банк показав свою ефективність в антикризовому регулюванні, зокрема на валютному ринку, але не виявив готовності працювати у стратегічному форматі, тобто у напрямі створення умов для розширення інвестиційного кредитування і для розширення можливостей грошової пропозиції. Завданням Нацбанку (певно, керівництво ним і всією фінансовою сферою буде покладено на Арбузова) полягає в тому, аби сформувати бачення власної участі у розв’язанні стратегічних завдань економіки — макроекономічного зростання і валютної стабільності — як взаємодоповнюваних напрямів. НБУ доведеться формувати нову модель політики, пов’язаної з тим, що у нас будуватиметься нова модель економіки. У ній внутрішнє споживання і внутрішній попит, а не орієнтація на експорт, будуть рушійними силами. Тепер курс гривні буде не таким стабільним, а приплив іноземної валюти сповільниться. Нова модель, в усякому разі в перехідній період, будуватиметься на посиленні адміністрування на фінансових ринках, і її головним завданням стає отримання так званих довгих грошей.

Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ, незалежний експерт в галузі енергетики:

— Призначення екс-голови Міненерговугілля Юрія Бойком віце-прем’єром було б зрозумілим і логічним, якби було зафіксовано прогрес на газових переговорах з Росією. Але його, як усі знають, поки що немає. Можливо, це якийсь аванс за вже досягнуті, але ще не оприлюднені домовленості? Сказати важко, поки ми не знаємо розподілу ролей і повноважень в уряді. Цілком імовірно, що таким чином Бойко просто усувають від конкретних справ, або, навпаки, його можуть зробити відповідальним за хід переговорів з Росією і Євросоюзом в галузі енергетики. Ситуація з’ясується, щойно ми дізнаємося, хто буде на чолі «Нафтогазу України». Якщо залишиться людина Бойка — Батулін, то стане зрозуміло, що екс-міністр отримав карт-бланш. Якщо на вулиці Хмельницького з’явиться новий начальник, то це може означати, що у Бойка як віце-прем’єра тепер приблизно такі ж повноваження, які були в Хорошковського...

«ГОЛОВНЕ, ЩОБИ ВІН НЕ СТАВ «УРЯДОМ КАПІТУЛЯЦІЇ»

Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора Центру Разумкова, екс-заступник міністра закордонних справ:

— Дійсно, сьогодні варто говорити не стільки про персоналії (а у зовнішньополітичному блоці — всі знайомі нам обличчя), як про завдання, орієнтири, які визначаються для цього складу уряду. Дивно, що в Указі президента про розподіл повноважень між керівництвом Кабміну не визначений євроінтеграційний напрям. Логічно, що за нього мав би відповідати призначений віце-прем’єр-міністром Костянтин Грищенко. Але на цій посаді «без портфеля» буде важко координувати роботу міністерств і відомств для досягнення пріоритетних цілей у 2013 році, Тим більше, коли бюджет вже затверджено. Можливий варіант: створення Державної ради з питань євроінтеграції на чолі з президентом України і затвердження нового інституційного механізму євроінтеграції.

Утім, попри переміщення у складі владної команди, поки не видно якісних змін у підходах. Більше того, так званий «кастинг» серед важковаговиків, за те, хто буде «головним євроінтегратором», а радше комунікатором з Брюселем закінчився, як кажуть, на злеті: у складі Уряду не буде ні Валерія Хорошковського, ні Петра Порошенка, ні Андрія Клюєва, ні навіть, Сергія Тигіпка. Відтак, реальні євроінтеграційні зусилля можуть переміститись з урядових кабінетів у парламентські та позапарламентські кола.

Не хотів би наврочити, але саме цей уряд може опинитись перед викликом здачі інтересів України і повернення в зовсім іншому інтеграційному напрямі. Ми побачимо не по призначенням, а по конкретним рішенням і діям, чи такі загрози і ризики існують. В будь якому разі, цей уряд скоріше — тимчасовий. Головне, щоби він не став «урядом капітуляції».

Якщо говорити про призначення на посаду керівника зовнішньополітичного відомства, то вважаю його очікуваною несподіванкою. Кандидатура Леоніда Кожари обговорювалась в експертних колах, як в Україні, так і за її межами вже досить довгий період. Але все ж таки очікувалось, що він очолить профільний парламентський комітет, адже сьогодні Леонід Кожара «набрав оберти» не тільки як дипломат, але й як політик та один з керівників Партії регіонів. Водночас, його професійний досвід, особисті якості і набуті міжнародні контакти цілком дозволяють бути активним міністром. Разом з тим, не секрет, що сьогодні ключові рішення у сфері зовнішньої та інтеграційної політики приймаються не на Михайлівській, а на Банковій. Чи вдасться йому змінити таку ситуацію і повернути МЗС роль головної координуючої структури у зовнішньополітичній сфері, чи взагалі він буде ставити таке завдання ми побачимо згодом. Мені здається, що цей міністр буде більш відкритим для дискусії, до спілкування з журналістами, експертами, що він демонстрував своєю попередньою діяльністю. Думаю, варто зберігати цю відкритість і надалі. Це підвищило б прозорість, прогнозованість і дій міністра, і загалом зовнішньополітичного відомства. Не впевнений, що Міністерство закордонних справ може надалі вести лінію так званої економізації. Думаю, що новому міністру треба було б поставити питання щодо функцій та цілей роботи міністерства. Адже ця економічна частина мала б природно бути сферою відповідальності міністерства економічного розвитку і торгівлі.

Більш важливі не самі зміни в уряді, а яку лінію займає сам президент України. Очевидно, що Віктор Янукович до сих пір намагається всидіти на двох стільцях — і європейському, і євразійському. Але час визначення інтеграційного напряму стрімко спливає. До цього Україні підштовхують і Москва, і Брюсель. Рішення по напряму інтеграції треба буде приймати до осені наступного року. Адже президент Росії хоче сформувати Євразійський союз до 2015 року. В цих часових рамках потрібно, щоб Україна визначилась уже до середини наступного року. Брюссель же готує саміт «Східного партнерства» у листопаді наступного року у Вільнюсі — це мабуть дедлайн, крайня дата для того, щоб прийняти рішення про підписання Угоди про асоціацію. І в цьому плані дуже важливою буде позиція тих членів уряду, які візують відповідні міжнародні документи. Таким чином ми побачимо чи стане цей уряд загалом урядом капітуляції перед Митним союзом, перед нашими північно-східними партнерами. Або все ж таки він принаймні буде дотримуватися визначеного законами України та іншими нормативно правовими актами напряму на євроінтеграцію.

«МИ СТОЇМО НА МІСЦІ Й УЯВЛЯЄМО, ЩО ВЕСЬ СВІТ КРУТИТЬСЯ ДОВКОЛА НАС»

Володимир ГОРБАЧ, політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва:

— Мені здається, що перепризначення в уряді продиктовані внутрішньою логікою формування всього нового уряду Азарова. На перший план виходять люди, наближені до Януковича особисто або до його сім’ї, або принаймні до Партії регіонів, як Леонід Кожара. А люди, яких пов’язували з угрупуванням РосУкренерго, або у відставці, як Хорошковський, або у ранзі віце-прем’єрів, як Бойко, який очолював раніше Міністерство енергетики та вугільної промисловості, та Грищенко, але без особливих повноважень.

Щодо зовнішньої політики, то тут міністр Грищенко насправді «приївся». Хоча я особисто не схильний пов’язувати провали зовнішньополітичні з фігурою колишнього міністра, але тим не менше це асоціюється саме з персоною Грищенка як виконавцем. На превеликий жаль, він залишився дипломатом-виконавцем на міністерській посаді, а не став політиком. Оскільки його зараз призначили фактично віце-прем’єром без портфеля, він може займатися справами за своїм професійним напрямом. Це може бути та сама євроінтеграція, яка була у Хорошковського. Це можуть бути відносини з МВФ чи якимись іноземцями, де треба говорити англійською мовою. Але фігура віце-прем’єра без портфеля, без реальних повноважень — це більше сигнал усім іншим, що так просто людей не звільняють з уряду. Кожному намагаються знайти якусь почесну посаду.

Навряд чи щось зміниться в зовнішній політиці України. Не в Міністерстві закордонних справ, не в уряді визначається зовнішня політика нинішньої України Януковича. Вона визначається в Адміністрації Президента і, власне, діями самого Президента, в тому числі його діями у внутрішній політиці.

Я не думаю, що з призначенням цього уряду можна ставити питання, що ми кудись крокуємо. Якщо ми крокуємо, то по колу. Заміна людей в уряді ні про що не говорить. Бо ці люди просто виконавці. Вони виконуватимуть будь-які доручення будь-якого нинішнього українського президента. У них немає своєї власної думки, яку б вони відстоювали. Я би не чекав ніяких змін. Ми нікуди не йдемо, стоїмо на місці й уявляємо, що весь світ крутиться довкола нас. Як недавно сказав Леонід Кожара, всі хочуть мати справу з Україною, Україна вибирає. Це ілюзія.

Я думаю, що переговірником з ЄС буде Грищенко, а Кожара займатиметься головування України в ОБСЄ, й міністерство доведеться перебудувати під виконання цієї функції. А власне зовнішньою політикою Президента Януковича буде займатися Адміністрація Президента.

На мою думку, фактор зовнішнього тиску Росії на Президента Януковича впливав і впливає. Втім, я гадаю, що росіяни зробили ту саму психологічну помилку, що й Захід. Вони свого часу перетиснули Януковича. У даному випадку після заяв Зурабова, що Україні дається півроку для приєднання до Митного союзу, Янукович буде захищатися і призначати на всі посади довкола себе лояльних до нього людей. Його реакція на цей тиск — «оточити» себе максимально зі всіх боків своїми людьми.

Для чого? Щоб не йти нікуди. Ні в Митний союз, ні в Європейський Союз. Це не є метою Януковича. Головна мета для нього — щоб його лишили у спокої, щоб він керував Україною так, як він хоче. А це не передбачає жодної інтеграції в ніякий бік. Це передбачає ізоляцію. Самоізоляція є справжньою метою нинішнього Президента. Він грає в самостійного й незалежного гравця, якому ніхто не указ.

А це стагнація й руйнування, насправді. Врешті-решт, росіяни чекають, поки економічна й політична ситуація змусить його скотитися просто в їхню кишеню. Але він про це не думає. Він цього не планує й може собі це дозволити як крайній варіант, коли в нього не буде іншого способу зберегти й відтворити свою владу.

Віктор ЧУМАК, народний депутат України («УДАР»):

— Змінилися обличчя, але не змінилася державна політика. Тому що політика визначається не тими політиками. І вони взагалі себе політиками не рахують. Вони вважають, що вони є там людьми Президента.

Я думаю, що жодних кардинальних змін не буде. Проривних реформаторських ідей за цими людьми поки не спостерігалось. Тим більше що більшість з них прийшли у цю сферу не з публічної політики. Більше того ці призначення, а тим більше указ про зміну підпорядкування центральних органів виконавчої влади, показали повний провал адміністративної реформи. Міністерства створюються і ліквідуються під людину. Не під ідею не під стратегію, не під державну політику, а просто під людей. Скажіть де в світі є Міністерство зборів і доходів?

Судячи з присутності певний осіб в новому уряді можна сказати, що тут деякі групи впливу втратили свої позиції, в той час, як група «Сім’ї» наростила. Що тут розділяти , коли тут всі призначення робляться за ознакою особистої відданості президенту. Та і групи впливу у нинішньому уряді відносні. Якщо постане питання по вибору патрона, то тут навіть ніхто не задумається.

Для Королевської — це компенсація за непроходження до Верховної ради. Це — людина «своя», зі свого регіону, яка можливо була задіяна у проекті розколу опозиції, відтягування голосів опозиційних партій.

Вілкул досить неочікувано отримав посаду. Хоча він як екс-губернатор Дніпропетровської області проявив себе абсолютно лояльним до Президента і команди. Напевно, в нього є якісь не публічні заслуги, про які ми не можемо знати.

Цікаво, чому лишили Табачника. Фактично, лише він залишився одіозним міністром в цьому уряді. Напевно політика протиставляння руського миру українській ідеї, напевно, все-таки панує в голові тих, хто приймає рішення.

Це — уряд мажорів-камікадзе. Скоріш за все він довго не пропрацює. Звичайно, збереже своє крісло Арбузов, якого зараз взяли на «практику». Його зробили першим віце-прем’єром, щоб він трохи повчився, знав специфіку урядування. Ближче до осені в цьому уряді похитнуться крісла. Адже об’єктивно, окрім того, що ці люди є непридатні для реформаторської роботи, об’єктивна ситуація в країні така, що якщо політика буде збережена, то розвивати економіку немає жодної можливості. На когось треба буде це повісити.

Митний союз — це величезний страх українських олігархів, і навіть тих хто наближений до сім’ї, перед процедурами, перед правилами і скоріше за все перед персоналіями, які уособлюють Митний союз. І тут ми матимемо певну невизначеність. Скоріше за все найближчим часом приєднання до митного союзу не буде, але спекуляції усе таки будуть. Хоча зараз у цьому ключі є дуже небезпечна діяльність rомуністів і «Українського вибору» Медведчука. Це на сьогоднішній день більш небезпечно, ніж діяльність уряду і діяльність президента.

Олександр ДОНІЙ, народний депутат України, політолог:

— Новий кабінет-міністрів — це уряд ще не реформаторів, але вже не герантократів («влада старців». — Ред.), як про це писали журналісти. Якщо не брати до уваги Азарова, то середній вік Кабінету міністрів — приблизно сорок років. Також — це уряд «Cім’ї». Все стане логічним, якщо поміняти місцями прем’єра Миколу Азарова і першого віце-прем’єра Сергій Арбузова.

Окрім того, у новому уряді, так само, як і в минулому, інтереси Путіна відстоюватиме міністр освіти Дмитро Табачник. Янукович не в змозі змінити цю посаду, не зважаючи ні на політичні, ні на корупційні скандали, що пов’язані з цією особою.

Найкраще ж, на що спроможні новопризначені урядовці, — це реформи. На разі найважливішою задачею для уряду мала б стати демонополізація і виведення економіки з тіні, але малоімовірно, що уряд зможе з цим справитися. Тому, на разі, основною задачею нового уряду стане — всіма можливими способами витягнути Бюджет-2013.