Жадібність без кордонів
Багато високопосадовців полюбляли полювати кабанчиків у прекрасному Межигір’ї: атож, дичини тут вистачило б на всю Червону Книгу, але ніхто не додумувався, а можливо — не смів привласнювати це історичне місце. Утім, часи минули й така людина знайшлася — це Віктор Федорович Янукович.
Урядова резиденція в селі Старі Петрівці з’явилася ще за часів правління першого секретаря ЦК КПУ Хрущова. На місці зруйнованого 1934 р. Межигірського монастиря Микита Сергійович звелів побудувати скромний за нинішніми мірками двоповерховий особняк. Постійно тут Хрущов не жив, а лише приїжджав з рушниці постріляти.
— Влаштували ми якось полювання для Микити Сергійовича, — згадує дід Єгор, що прослужив 24 роки в охороні старопетрівської резиденції. — Усе як годиться: солдатів погнали у загінку, столи із закуссю — на поляні, казанок — на багатті, все начальство — з рушницями. І тут: ба-бах! Кізонька неподалік впала, як підкошена. «Ура! Це Микита Сергійович влучив! — зарепетувала хрущовська челядь. — Молодець!». А Микита (я стояв поряд) скривився й каже: «От, єдри їх раз, ще рушниці не зарядив, а вже козу вбив!». (Легенди та скарби Межигірської обителі. Збірка краєзнавчих матеріалів. — Київ, 2008).
Згодом на території урочища Межигір’я проживав перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький, який приймав тут високих гостей, зокрема, й «залізну леді» Маргарет Тетчер. Але місцевість Межигір’я знає й інші — дуже стародавні часи. За переказами, княгиня Ольга свою першу християнську свічку, після того, як охрестилася в Константинополі 955 року, запалила саме на дніпровських кручах Межигір’я. Тому урочище Межигір’я відомо ще й як резиденція княгині Ольги. Любив тут полювати зі своїми синами й великий князь Володимир Святославич. Більше того, забуті межигірські печери начебто й досі таять бібліотеку Ярослава Мудрого, сховану 1169 р. від набігу Андрія Суздальського (Боголюбського). Зрештою, дуже відома ця місцевість церквами, монастирями — одним словом, духовністю.
Із проголошенням незалежності України територію Межигір’я було переведено на баланс держави, зокрема, ще 1990 року вона перейшла до Ради Міністрів Радянської України. Як і раніше, тут запланували створити заміську резиденцію для прийому іноземних гостей. Так і зробили.
За повідомленням «Української правди», ставши вперше прем’єр-міністром 2002 року, Віктор Янукович отримав будинок номер 20, що на території резиденції. Місцевість Януковичу дуже сподобалася, і він одразу змінив статус Межигір’я з «державної резиденції» на «державну дачу». А 2003-го прем’єр взагалі вирішив взяти в оренду три гектари навколо згаданого будинку і, звичайно ж, сам будинок. Але події змінилися буквально через рік — після помаранчевої революції Януковича позбавили його радості.
2006-го Янукович вдруге стає прем’єр-міністром. Історія починається знову, але вже з більшим розмахом. За даними журналістського розслідування тієї ж «Української правди», попереднє рішення про припинення оренди скасовується, і через низку судових рішень «расхититель государственной собственности» знову стає орендарем, але тепер уже всього Межигір’я, тобто 153-ми га землі. Далі складніше. Резиденція Межигір’я передається урядом до підконтрольної Міністерству екології компанії «Надра України», якою керувала людина міністра екології регіонала Василя Жарти — Едуард Ставицький. Згодом «Надра України» виводить Межигір’я з державної власності й передає її компанії «Медінвесттрейд» (юридична адреса в Києві, утворена в Донецьку) в обмін на два будинки по вулиці Паркова алея. У свою чергу, ці два будинки Кабмін від «Надра України» передає до Державного управління справами, тобто до Секретаріату Президента. Виникає запитання — чому? Невже для того, щоб Президент не втручався у корупційні схеми?
Треба зазначити, що за всі роки незалежності резиденція Межигір’я завжди належала Кабінету Міністрів, зокрема, прем’єр-міністри постійно проводили там зустрічі з іноземними делегаціями. Тому в грудні 2007 року, коли Тимошенко стала прем’єром, рішенням Кабміну було скасовано постанову про передачу Межигір’я «Надрам України», пише «Обозреватель». Утім, до жодних фактичних дій цей не привело й резиденція залишилася в господарстві Януковича. Потім почалися переговори між Януковичем і Тимошенко про «ширку», про зміну Конституції, і це питання автоматично відійшло на задній план. Але сьогодні воно знову набуло актуальності, адже попереду президентські вибори, де Тимошенко і Янукович найзапекліші конкуренти.
26 серпня цього року Кабмін прийняв рішення про повернення у державну власність резиденції Межигір’я: «Ми затвердили алгоритм дій Мін’юсту, всіх міністерств, які до цього причетні, зокрема, МВС, щодо повернення державі урядової резиденції Межигір’я. Це та резиденція, якою володіли всі уряди ще з часів Щербицького. Те, що Янукович саме цю резиденцію забрав під свою дачу — це все не зійде з рук», — заявила Тимошенко на прес-конференції. Разом з тим прийнято рішення про повернення у державну власність двох будівель у центрі Києва: «Янукович за час свого перебування прем’єр-міністром забрав у НАК «Надра України» майно для свого оточення і себе особисто. По-перше, це приміщення, які мають історичну цінність, по вулиці Володимирській, 34 і Золотоворітській, 9, в яких розміщалася НАК «Надра України», державні установи, викинули їх практично на вулицю, змусили їх орендувати за величезні гроші якісь приватні приміщення, а ці приміщення в центрі міста віддали своїм структурам», — сказала Тимошенко.
Звичайно, Януковичу довелося виправдовуватися. Зібравши прес-конференцію, він звернувся до журналістів: «Хтось допускає, що я можу десь незаконно проживати?». Нічого не почувши, додав: «Ось це є відповідь на запитання». Як передає УНІАН, Янукович повідомив, що ще з 2004 року його намагаються висилити з маєтку, і в ці «дуже важкі часи» його завжди «підтримували сім’я і виборці». За словами Януковича, після виведення резиденції Межигір’я із державної власності він орендував її у нового власника, але через велику суму орендної плати було ухвалене рішення викупити цей будинок за ринковою вартістю на законних підставах. Для цього Януковичу навіть довелося продати значну кількість свого майна, зокрема, і в Донецьку. «Я сьогодні є власником. Ця піар-акція не вдасться. Безумовно, мене як людину і мою сім’ю це ображає», — сказав Янукович.
Хотілося б вірити лідерові опозиції... На жаль, декларації про доходи за 2007 і 2008 рр. Янукович так і не оприлюднив, але відома декларація 2006 року. Жодного слова про власність на земельну ділянку там немає, тим паче на будинок у Межигір’ї. Задекларовано лише квартиру загальною площею 162 кв. м і гараж 22 кв. м. Згідно з декларацією, він не має земельних ділянок і автомобілів. Яку значну частину майна, зокрема, в Донецьку, продав Янукович, невідомо.
Безумовно, цього разу Тимошенко зробила дуже вдалий піар-хід перед виборами. Кілька відсотків плюс їй забезпечено, адже народ завжди негативно реагував на подібні речі. З другого боку, Янукович трохи загубить у відсотках, бо навряд чи йому вдасться виправдатися, остання прес-конференція це показала. Звичайно, ще невідомо, повернеться фактично Межигір’я у власність держави або ні, але крок Тимошенко є дуже правильним. Слід визнати, що «лихі 90-ті» вже минули, тож дозволяти собі прихватизовувати майно таким чином і в такій кількості, а ще й історичну пам’ятку, — це просто «бєзпрєдєл». Може, Янукович завтра таким чином спробує заволодіти, наприклад, Софією Київської, Маріїнським палацом, Києво-Печерською лаврою, або взагалі Секретаріатом Президента — тоді і в президенти балотуватися не треба буде.
