Журналістів б'ють, а їхня Спілка мовчить
У їхній спільній заяві, переданій до засобів масової інформації, йдеться про те, що правління облорганізації «втратило контакти з первинними організаціями Спілки, деякі з них існують формально, в них по кілька років не збираються членські внески. Членські квитки Спілки журналістів як «презенти» роздаються людям, котрі не мали й не мають до журналістської діяльності жодного стосунку.
На прохання редакції «Дня» голова Спілки журналістів Ігор Лубченко звернувся із запитом до голови правління Вінницької організації СЖУ Володимира Лисенка:
— Виникає сумнів, чи був сам факт побиття? Один із авторів звернення — Валерій Лазаренко — через два дні після того, як пані Довга була нібито по-звірячому побита, заявив, що бачив її, але ніяких видимих ушкоджень не спостерігав. Як підтверджує начальник УМВСУ у м. Вінницi, полковник міліції Анатолій Ворона, п. Довга дійсно зверталася до нього із заявою про те, що на ринку «Супутник» невідомий чоловік один раз вдарив її по обличчю. Це могло бути й випадковим зіткненням. Ніяких заяв щодо того, що це політичний замах, вона правоохоронним органам не зробила. До правління облорганізації СЖУ п. Довга не зверталася і про захист не просила.
У свою чергу, Віктор Мельник дещо інакше оцінює ситуацію: «Валерій Лазаренко дуже добре бачив сліди побиття на обличчі Н. Довгої. Вони також зафіксовані експертизою. Ніякого випадкового зіткнення не було — журналістку били навмисне. Чому за цих обставин відмовлено в порушенні кримінальної справи — незрозуміло. Цього достатньо, щоб обласна Спілка виступила на захист свого члена. Три роки тому за гострі статті був замах на мене. Я намагався домогтися розслідування — Спілка мовчала. Навіщо нам така Спілка, яка не захищає?»
P.S. Відповіді В. Лисенка і А. Ворони не можна вважати вичерпними. Навіть самі по собі слова голови обласної Спілки журналістів про те, що журналістка, яка потерпіла від злочинців, про захист не просила, тож, мовляв, які можуть бути до нас претензії, — не можуть не дивувати. На жаль, ми ще раз пересвідчилися, що за існуючої ситуації в Україні ні НСЖУ, ні інша громадська чи урядова організація не можуть забезпечити хоч будь-який захист. Тому можна зрозуміти журналістів, які виходять із Спілки журналістів, як такої, що їм непотрібна. Як зрозуміло й те, що вже на часі або докорінне реформування НСЖУ, або створення нової журналістської організації на зовсім інших засадах.
