Зі звіром у клітці

Другий день роботи Десятого Київського безпекового форуму, організованого Фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», знову почався з теми НАТО. Перед аудиторією виступила заступник Генерального секретаря НАТО Роуз Геттемюллер, яка наголосила на винятковій ролі України в системі європейської безпеки. Вона визнала, що НАТО вчиться в України тому, як протидіяти гібридній агресії, адже наша країна перебуває у винятково складних умовах, абсолютних аналогів яких у світі ще не було. Роуз Геттемюллер відмітила: «Те, що Україна робить для НАТО, є дуже важливим. Україна залишається одним з найстабільніших і найнадійніших партнерів НАТО. Попри конфлікт на Донбасі сьогодні Україна представлена у всіх операціях НАТО... Ми постійно оновлюємо нашу програму партнерства, обговорюємо спільні цілі. Одним з прикладів цьому є співпраця в питанні лікування поранених українських військовослужбовців. Також ми думаємо не тільки над тим, як надавати їм медичну допомогу безпосередньо на полі бою, а й над їхньою реабілітацією і поверненням до нормального життя. Також ми активізуємо зусилля над допомогою в психологічній реабілітації українських військовослужбовців. Крім того, ми допомагаємо медичній службі української армії шляхом підготовки українських медиків».

Також Геттемюллер зазначила, що НАТО – це не лише оборонний Альянс, а й політичний, тому прагне допомогти Україні не лише в оборонній сфері.

ПРИСУТНЯ НА КИЇВСЬКОМУ БЕЗПЕКОВОМУ ФОРУМІ РОСІЙСЬКИЙ ПОЛІТОЛОГ ЛІЛІЯ ШЕВЦОВА ВВАЖАЄ, ЩО НАВІТЬ В САМІЙ ПУТІНСЬКИЙ СИСТЕМІ Є ДО НЬОГО «НЕСМІЛИВА» ОПОЗИЦІЯ

Віце-президент ПАРЄ, депутат Верховної Ради від «Народного фронту» Георгій Логвинський в одному із виступів зазначив: «Багато хто ставить собі запитання: чому в 2014 році Росія не пішла далі і не захопила всю територію України, адже вона мала для цього всі можливості. Насправді її метою була не окупація всієї території, а заволодіння політичною системою і думками українців. В Кремлі були переконані, що в Україні дуже слабкі державні інституції, а також народ не буде чинити протидію Росії, як це, зокрема, відбулося в Криму».

Дійсно, Кремль розраховував на бліцкриг, і сам Путін насправді неодноразово озвучував, що йому потрібні мінімум 8 областей України. В цьому плані зрозуміло одне – Кремль знає, чого прагне. Чого ж прагнемо ми, хто опинився з російським звіром в одній клітці, від якого ми просто так не відгородимось? Миру? Ефективної оборони? Це занадто розмиті цілі. Не можна створити систему оборони, фокусуючись на короткострокових завданнях, тактичних кроках. Треба навчитися грати на протилежному боці шахової дошки, тобто в самому тилу ворога. Це важко зробити самій Україні. Але це реально в умовах об’єднання зусиль з чіткими довгостроковими стратегіями, що мають базуватись на низці непорушних принципів.

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ ГЕОРГІЙ ЛОГВИНСЬКИЙ: «МЕТОЮ РОСІЇ БУЛО ЗАВОЛОДІННЯ ПОЛІТИЧНОЮ СИСТЕМОЮ І ДУМКАМИ УКРАЇНЦІВ»

До речі, один із західних гостей в залі поставив запитання, згадавши відомий латинський вислів Pacta sunt servanda (договори мають виконуватись), якщо країни - підписанти Будапештського меморандуму порушили взяті на себе зобов’язання щодо України, то чому Україна має дотримуватися Мінських угод? Насправді в цьому питанні полягає погляд на очевидну несправедливість, коли ослаблена країна вимушена до останнього маневрувати та шукати підтримки, в той час як вся світова спільнота сама виявилась не готовою до поведінки Кремля. Чи то прорахувались, чи то «заснули над прірвою». Але мантри, які повторюють західні партнери про необхідність дотримання Мінських угод (що Україна робить на відміну від агресора), та регулярні розповіді про необхідність реформ і боротьбу з корупцію все більше нагадують димку декларацій.

На одній із сесій, яка була присвячена темі «Нескінченна війна – вічна стратегія Росії», серед виступаючих розгорілася дискусія. Російський історик Андрій Зубов вибачився перед українцями за дії путінського режиму, навіть порівняв цей режим із нацистським, але при цьому почав переконувати, що Путін – це ще не вся Росія. Зубов наголосив на тому, що Крим є українською територією, що, беззаперечно, сподобалось залу, сентиментальному до аплодисментів. Від аудиторії пролунало запитання, а точніше, навіть ідея, що агресія Росії припиниться не з Путіним, а після того, як розпадеться РФ. Зубов зауважив, мовляв, якщо українці прагнуть збереження цілісності своєї країни, то вони не мають бажати іншій країні розколотись. За такою постановкою питання проявилась очевидна позиція типового російського ліберала, адже не Україна поцупила у Росії території і не Україна є джерелом дестабілізації в світі. Чи є стратегії як всередині РФ у опозиції, так і України та Заходу, що робити з правлячим режимом?

ЗАСТУПНИК ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРЯ НАТО РОУЗ ГЕТТЕМЮЛЛЕР ВВАЖАЄ, ЩО НАТО ВЧИТЬСЯ У УКРАЇНИ, ЯКА ЗНАХОДИТЬСЯ В НАДСКЛАДНІЙ СИТУАЦІЇ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ З РОСІЄЮ

«Я не думаю, що сьогодні є адекватним говорити про боротьбу з так званим путінізмом, - коментує «Дню» російський політолог з докторським ступенем, старший науковий співробітник одного з найавторитетніших експертно-аналітичних центрів США Brookings Institution Лілія Шевцова. - Тому що боротьба з путінизмом, ймовірно, означає боротьбу з самим Путіним особисто. Але вся справа в тому, що Путін – це функція системи російського самодержавства. Чи буде означати повалення Путіна кінець самодержавства, яке легітимовано досить царистською конституцією? Ні. Тому я гадаю, що боротьба з путінізмом – це дещо спрощене розуміння дійсного стану речей. Має йтися про трансформацію самої системи, що може бути набагато довшим процесом. Ця трансформація вимагає не лише соціального бродіння, але й розколу еліт. Коли це відбудеться, сказати досить важко. Але сам факт того, що 26 березня на вулиці не лише Москви вийшли люди на незареєстровані мітинги, очевидно, говорить про те, що старий розділ в російській історії, тобто історії путінської Росії, закінчується і починається новий. Цей новий розділ починається з того, з чого почався розпад Радянського Союзу наприкінці 80-х років, тобто з громадського протесту. Нещодавно на вулиці вийшла навіть не опозиція, а різноманітна публіка. Ця громадськість, зокрема нового покоління, заявила, що її нудить і вона не хоче жити в цій системі і в такій країні. Наскільки тривалим, хворобливим і болісним цей новий розділ буде, ми ще побачимо. Але це вже початок».

КИЇВСЬКИЙ БЕЗПЕКОВИЙ ФОРУМ ЗАПОЧАТКОВАНИЙ ФОНДОМ АРСЕНІЯ ЯЦЕНЮКА «ВІДКРИЙ УКРАЇНУ» У 2007 РОЦІ

Згадавши про розпад Радянського Союзу, не можна було не поставити пані Лілії запитання щодо дій КДБ в той період, коли під його пильною увагою створювались різноманітні політичні проекти, які акумулювали під собою різні сегменти суспільства. Наприклад, саме тоді була створена ЛДПР, а Жириновського туди саме запросили, а не обрали як голову партії. Чи не зондує Путін такими протестами суспільство для того, щоб зрештою ще більше контролювати суспільний процес, і, як наслідок, всі ці публічні несистемні вияви спротиву стають лише елементом ФСБшної гри?

«Я думаю, що для Путіна це буде великими лестощами, якщо він почує про те, як говорять, що він дуже добре контролює ситуацію в суспільстві, систему і наскільки він багатоликий, що навіть контролює американські настрої, коли США обрали президентом Дональда Трампа, - відповіла Лілія Шевцова.- Але беззаперечним фактом є те, що на Кремль працюють розгалужені системи політтехнологів і маніпуляторів на всіх рівнях і сферах. Звичайно, ця система чинитиме спротив і намагатиметься маніпулювати суспільною думкою. Існують різні групи, які пов’язані не лише із силовими структурами, які цим займаються. Але й у самих силових структурах є ті, хто зовсім незадоволений системою. Мільйони із них не можуть, наприклад, полишити терени РФ і далі Криму відпочивати не їздять. Їм заборонено. Вони не можуть відпочивати, вільно пересуватись, не можуть вчити своїх дітей у європейських коледжах. Інша справа, що вони боягузливі й без реального громадського протесту ніколи не наважаться підривати її із середини. Отже ситуація набагато складніша і не настільки стабільна, як це може здатися на перший погляд».