Злам процедури: сутінки демократії...

Демократія — це насамперед процедура. Спостерігати за тим, що в четвер відбувалося в парламенті, було дуже важко, навіть боляче. Протягування будь-якою ціною Юрія Луценка на посаду генпрокурора відбувалося в  складній атмосфері -пристосуванства і криків : «ганьба». Небачене порушення регламенту. Особливо, коли це відбувається, зокрема, під диригенством одного з лідерів Євромайдану Андрія Парубія, який нині обіймає посаду спікера Верховної Ради. Правила, які були створені в 90-ті за часів президентства Кучми, і проти яких виходили люди на Майдані, не те, що не підірвані, вони процвітають на новому витку.   

Наміри призначити голову пропрезидентської фракції «БПП» генпрокурором відомі давно, однак проблемою для влади залишалося — відсутність юридичної бази. Точніше, вона в Україні була, просто кандидатура Луценка в неї не вписувалася. І от, після чергової спроби, порушивши регламент, депутати 258 голосами таки підтримали сумнозвісний законопроект №4645, за яким дозволяється призначати очільником ГПУ кандидата без юридичної освіти, але з досвідом роботи (5 років) в законодавчому та правоохоронному органі. Раніше йшлося про те, що особа повинна мати вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше 10 років.

ФОТО ОЛЕКСАНДРА КОСАРЄВА

«Категорично негативно ставлюся до зміни законодавства «під когось», — прокоментував це питання в нещодавньому інтерв’ю «Дню» перший генпрокурор України (1991—1993 рр.), суддя Конституційного Суду (2005—2016 рр.) Віктор Шишкін. — Прізвище Луценка це чи когось іншого — немає ніякого значення. Зміна сталих правових підходів — недопустима. Це міністр може мати іншу освіту, адже це політична посада. А генпрокурор повинен бути юристом, тому що це не політична посада. А головне — він має розбиратися в юриспруденції, інакше як він прийматиме рішення на цій посаді» (№77-78 за 28 квітня 2016 р). 

В історії з протягуванням Луценка на посаду голови ГПУ, неозброєним оком простежується використання «старих практик». Не дивлячись на те, що попередні два очільника ГПУ були «людьми Президента», які провалилися, сьогодні Порошенко зробив все, щоб знову посадити «свою людину». Характерно, що було проігноруваний нещодавній заклик єврокомісара з політики сусідства і переговорів про розширення Йоганеса Гана: «Ми чекаємо, що генеральним прокурором стане особа, яка знайома з юридичними питаннями і має досвід юридичної практики».

Отже, навряд чи це додасть Президенту. Останнім часом його і так супроводжує низка скандалів, зокрема, офшорний. Світові ЗМІ звинувачують українську владу в корупції і небажанні проводити реформи. Зрештою Порошенко навіть не поїхав на Антикорупційний форум у Лондоні, куди з’їхались лідери більш ніж 40 країн світу, аргументувавши це ситуацією з обранням парламентом генпрокурора.

«Президент не має морального права так нав’язувати суспільству свою кандидатуру генерального прокурора, — коментує «Дню» позафракційний народний депутат. — Але чомусь на сайті Адміністрації Президента не з’явилася інформація про підтримку Петром Порошенком кандидатури Юрія Луценка. Вони чекали, доки народні депутати проголосують за нього, а потім Президент висловить підтримку, перекладаючи відповідальність на парламент. Проте у його б випадку було б краще продемонструвати хоч якісь спроби — порадитись із громадськістю щодо даного призначення. Луценко є прогнозованим для різних фінансово-політичних груп, бо він може показати себе у певних резонансних гучних справах, але в той же час він зберігатиме загальну лінію «друзям — все, ворогам — закон».

«СЛОВА ПРО ЗМІНУ ЗАКОНУ ПІД КАНДИДАТА — ЦЕ ПРАВДА, АЛЕ ТУТ ВАЖЛИВИЙ РЕЗУЛЬТАТ»

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, народний депутат, «Народний фронт»:

— Наша фракція підтримує пропозиції БПП щодо генпрокурора і відповідних законодавчих змін. У нас була вимога, щоб для балансу у правоохоронному органі перший заступник генпрокурора був від «Народного фронту» — така вимога залишилася і ми голосували на фракції за відомого юриста Дмитра Сторожука.

Звичайно, слова про зміну закону під кандидата — це правда, але тут важливий результат: ситуацію у ГПУ може змінити лише та людина, яка є публічним політиком. Потрібно зберегти незалежність генпрокурора від Президента та від інших політичних сил. Попри те, що Юрій Луценка є членом команди Петра Порошенка, він не робитиме якихось речей, які б могли повністю знищити його, його політичне минуле і репутацію. Тому ми вважаємо, що у ГПУ має бути певна очистка. Бо якщо нинішні прокурори (а ми знаємо, які вони і як вони працювали раніше) через т.з. «прокурорське самоврядування» будуть керувати прокуратурою, то я не переконаний, що нам вдасться перемогти корупцію в прокуратурі і багато інших негативних речей.

Я сам є прихильником того, щоб принаймні районні прокурори були з вищою юридичною освітою, але Генеральний прокурор повинен провести реформу, для чого ключовою є не спеціальна освіта, а політична воля. Звичайно, генпрокурор має бути політично нейтральною фігурою, але чи багато у нас нейтральних політичних посад? Наприклад, члени Нацради з питань телебачення і радіомовлення мають бути нейтральними, але чи є вони такими? Члени інших рад нейтральні? Ні, тому у нас поки що гарантією незалежності є лише публічна позиція людини. Юрій Луценко є політиком незалежним при всіх своїх мінусах. У нього є вища освіта і досвід роботи у правоохоронних органах. Тому на цьому етапі нашого розвитку ми можемо на це йти.

Але ми, як і у попередні рази, висловимо недовіру Луценку, якщо побачимо, що реформа ГПУ не відбувається. Задоволеним  можна бути лише тим, хто робить сильні політичні кроки для реформи прокуратури.

«Я НЕ ЗАХОПЛЕНИЙ ТИМ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ ВІДНОСНО НОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ОЧІЛЬНИКА ГПУ»

Анатолій МАТВIЄНКО, заступник голови фракції «Блок Петра Порошенка»:

— Політика — це мистецтво можливого. Система, яку ми хочемо змінити докорінно, має бути відкритою для людей професійних, але й нових. Закон не можна порушувати, коли він змінюється, відповідно до нових умов і вимог часу. У законі 4645,  на мою думку, найбільша проблема полягає у заочному засудженні, але зараз мова йде про те, що ця норма діятиме до 1 квітня 2017 року і не будуть відкриватися нові справи, а вестимуться лише справи щодо зради України та злочинів відносно активістів Майдану.

Окрім того, як ми призначаємо генпрокурора, так само ми його можемо зняти, якщо він не впорається зі своїми обов’язками. Звичайно, я не захоплений тим, що відбувається у Верховній Раді відносно нового призначення очільника ГПУ, я не виступаю за те, щоб під конкретні особи приймались закони, але у Президента, обраного народом, має бути баланс обов’язків і можливостей. У нього має бути інструмент наведення порядку — ГПУ, і Президент має право внести ту кандидатуру, яку хоче, а парламент оцінить цей крок. У той же час зберігається баланс, бо Глава держави не має відношення до призначення міністра внутрішніх справ.

У цій ситуації прокурорське лобі чинить страшенний опір, тому що вони розуміють, що реформа ГПУ призведе до серйозних кадрових змін. Тож якщо ми не хочемо цих змін, ми маємо підтримати це лобі, якщо ж хочемо, то ми маємо підтримати можливість забезпечити ці зміни.

Звичайно, я не заперечую, що є кращі кандидати за Луценка, — «немає незамінимих — є незамінені», але я їх, на жаль, не знаю. Проблема також у тому, що у нас в державі є фактор часу і необхідність приймати рішення.

«НАМ ЩЕ ТРЕБА ВЧИТИСЯ ДЕМОКРАТИЧНИМ ПРОЦЕДУРАМ ТА ПРЕДСТАВНИЦТВУ»

Олена СОТНИК, народний депутат, «Самопоміч»:

— Проблема не лише у голосуванні за закон «про потрібну людину». У ньому «протягнули» те, що нівелює все хороше у раніше прийнятому Законі «Про прокуратуру». По-перше, повернули можливість генпрокурору призначати без конкурсу людей по вертикалі, тож сталінська система ручного призначення «своїх» повертається. По-друге, у ГПУ залишається слідство, що прямо протирічить озвученій Президентом ідеї забрати у неї цю функцію. Це робиться для того, щоб контролювати в першу чергу резонансні кримінальні справи. По-третє, цим законом остаточно закривається система прокуратури: історія із «діамантовими прокурорами» ніколи не повториться, бо в законі говориться, що рішення про кримінальні провадження щодо співробітників ГПУ будуть прийматися спочатку Генінспекцією, а потім передаватимуться до Держбюро розслідувань. Виходить, що самі прокурори вирішуватимуть, чи слід відкривати проти самих себе кримінальні провадження.

Що ж до альтернативного законопроекту, який ми подали до Верховної Ради, то ми пропонували прозоро обрати генпрокурора — політично рівновіддалену людину із чистою репутацією. Але комітет не захотів його розглядати, а у день голосування його проігнорував парламент.

Окрім того, західні партнери підкреслювали важливість призначення на посаду генпрокурора людину з юридичною освітою. Тож тепер вони не розуміють, як в Україні (де є серйозні проблеми із правосуддям і немає верховенства права), де правоохоронна система має починатись із ГПУ, можна було нівелювати цей інститут та ігнорувати ключові світові практики. Боюся, ми отримаємо багато зауважень від Венеційської комісії, Ради Європи, ЄС — все це додасть серйозний «мінус» до репутації України.

Президенту важливо було б з’явитися на атикорупційному форумі у Британії і озвучити свою позицію, оскільки у ЗМІ багато говорилося про його зв’язки із офшорами. На жаль, він поставив міжнародні інтереси (які входять у коло його повноважень) у підпорядкування призначенню у ГПУ власної людини.

Колись цей «ящик пандори» вже був відкритий, коли народні депутати спочатку порушували регламент, а потім можновладці зрозуміли, що через тиск або інші важелі впливу можна давати Раді будь-який закон, який буде проголосовано. Це означає, що закон можна перетворити на інструмент задоволення власних інтересів і до нього можна записувати все, що вигідно можновладцям. Але ніхто не думає про наслідки, що завтра може бути інший президент, генпрокурор чи інша більшість у парламенті. Все це створює повний правовий нігілізм, а також небезпечну практику коли парламент грає роль інструмента бізнесу, звідки виходять комерційні, а не суспільно важливі рішення.

Головна проблема закладена у Конституції, де існують певні протиріччя і дисбаланси гілок влади. Процедуру імпічменту виконати майже неможливо. В той же час Президент є непідконтрольним, може дуже серйозно впливати на виконавчу гілку влади і не нести за це відповідальність. Також у нього є найбільша фракція парламенту.     Тож нам ще треба вчитися демократичним процедурам та представництву, оскільки у нас дуже мало депутатів, які представляють виборців, а не якісь групи інтересів. Є такий принцип: якщо в гавані підіймається вода, то піднімаються всі човни — великі і маленькі. Тому треба створювати передумови, коли буде добре всім, але, на превеликий жаль, у цьому парламенті немає такого системного мислення. Прикро, що зараз демократії ні в парламенті, ні загалом у владі немає.