Зміна «наглядача»?

У ЗМІ просочилася інформація, що Владислава Суркова можуть повернути в державну службу Росії. Суркова, якого називають «сірим кардиналом» і головним ідеологом Кремля, цього тижня мають призначити на посаду «куратора українсько-російських відносин». Як повідомила «Газета.Ru» з посиланням на джерела, указ про призначення Владислава Суркова помічником президента готовий і лише чекає підписання.

«Після того, як Дмитро Медведєв підписав угоду з Віктором Януковичем про продовження терміну перебування Чорноморського флоту в Севастополі, здавалося, що на цьому напрямі у нас все гаразд. Але напрям занедбали, і момент, коли Україна могла вступити до Митного союзу, проѓавили. Цей момент був, коли керівництво України було ізольоване через ув’язнення Юлії Тимошенко, але тепер ЄС більше не висуває жорстких умов її звільнення. Це свідчить про те, що погано поставлено політичне планування і повсякденну політичну роботу. У цій ситуації Суркова кинули на український напрям, як раніше людей кидали на проблемне сільське господарство», — сказав політолог Гліб Павловський, слова якого наводить газета.

Ми попросили прокоментувати можливе призначення Владислава Суркова на посаду «куратора» щодо України провідного наукового співробітника Московського центру Карнегі Лілію ШЕВЦОВУ:

— Кремлівська політика це crescendo візантійства, але такого, яке позбавлене витонченості і стратегічного виміру. У Візантії все ж замислювалися над наслідками, принаймні першого кроку. Поки що призначення Суркова не відбулося. Останнім часом у нас роблять надто багато trial balloon — «пробних куль»          — перш ніж Путін ухвалить рішення, інколи зовсім протилежне тому, на яке чекають. Але якщо навіть припустити, що Суркова призначать «куратором російсько-українських відносин», це означатиме виведення цих відносин зі сфери відповідальності іншого помічника президента Путіна з міжнародних питань Юрія Ушакова. А, по-друге, Сергія Лаврова (міністра закордонних справ. — Ред.), бо ця сфера міжнародних відносин належить все ж до сфери діяльності МЗС. Але оскільки ми знаємо специфіку ментальності Суркова і його бажання, готовність, здібності «візантійствувати» — можна припустити, що він зуміє зробити російсько-українські відносини, можливо, менш грубими, менш агресивними з боку Росії, але ще більш непередбачуваними, і вже в усякому разі навряд чи дружніми.

— Чи реальним є те, що діяльність Суркова може зірвати зближення України з ЄС?

— Знову ж таки, якщо Суркова призначать... Тут дуже багато «якщо» й запитань. Якщо його призначать кремлівським «куратором» російської політики щодо України, це означає дві речі. По-перше, колишні «куратори» цієї політики не впоралися із завданням, упустили Україну. А, по-друге, Сурков, поза сумнівом, робитиме те, що й попередні куратори й архітектори російської політики щодо України. Ця політика є путінською, і основний архітектор цієї політики — Путін. А ось вже підручні, які здійснюють її, можуть змінюватися. Якщо Сурков стане підручним, основним його завданням, глобальною метою, від якої залежатиме і його політичне майбутнє, — буде зрив того, що відбудеться у Вільнюсі, зрив зближення України з ЄС. Але це завдання виконуватиме будь-яка особа, відповідальна за російську політику щодо України. Не на користь Кремля допустити, щоб Україна раптом опинилася в чужих обіймах.

— А чого чекати Україні від самого Суркова?

— Оскільки Сурков є людиною, яка вже набила руку, виявилася вправною у створенні різноманітних імітацій — інтриг, то можна чекати, що із Сурковим російська політика менше нагадуватиме удар кулака по столу. Буде значно більше маніпуляцій, фальсифікацій, якщо Сурков любив створювати фантомні рухи і фантомних союзників, можна передбачити, що великі кошти витрачатимуться на створення в Україні підтримки зближення з Росією. Щоправда, я не знаю, кого ще залишається підкуповувати в Україні для того, щоб Україна повернулася назад до свого «старшого брата». У вас вже є Медведчук, який працює в цьому напрямі. Сурков повинен або підтримати його «Український вибір», або створити ще багато інших «українських виборів» — він любить створювати фальшаки на всіх зрізах політичного життя. І він справді великий маніпулятор. Можливо, українська сторона вже дозріла для того, щоб відторгнути такі маніпуляції... Подивимося.