Ad notanda (слід зауважити)

Написати цього листа змусила стаття Є. Сверстюка «Слово на захист «селюків» («День» № 114-115 від 2-3 липня 2010 р.). Здивована, що сивочолий, мудрий академік у словах Ю. Щербака («День» № 105-106 від 18-19.06.2010) не побачив просто алегорії. Я вважаю, що історично всі українці — вихідці з села. І читаючи статтю Ю. Щербака, не відчула ніякої образи. А от пан Сверстюк роздмухав таку «пожежу». Але ж це не об’єднує українців, а лише породжує нову хвилю розбрату.

Великий філософе, пане Сверстюк! Не треба розбрату ще на цьому голому місці робити. Всі ми, українці — «селюки», і це чудово, це в нас спільне.

Тепер хочу звернутися до Ю. Щербака — пишаюся й цілковито на Вашому боці, що уболіваєте за Україну. Знаю Вас давно, з Чорнобиля — як Великого Громадянина цієї землі.

Я пишу з Харкова, де українського дуже мало. Газету «День» тут у кіосках не знайти. А скільки я з цієї газети дізналася про трагедію мого народу та Української землі. То треба було б В. Ющенку їздити по рідній землі й по всьому світу і розповідати про Голодомор. Їздять же президенти інших країн з лекціями. Тоді йому не було б ціни.

Я вірю Ю. Тимошенко, що вона хоче добра Україні. Були помилки в неї, але патріоти впорались би. Свого часу у В. Ющенка коаліція була одразу із 227 голосів. Були О. Зінченко, О. Рибачук. Ці люди не просто так відійшли від екс-президента.

В інтернеті під грифом «не для друку» було вказано про надання президентом В. Ющенком довічного утримання В. Литвину. За що таке утримання? Чому Ющенко не запитав у свого народу, чи згодні наші діти на таке утримання? А про мізерну надбавку людям у десять гривень балачкам кінця-краю нема.

Скільки було інших розмов — про сімейні дитячі будинки!

От я порадила б екс-президентові В. Ющенку взяти кількох діточок-сиріт і виховувати їх. А то в нас звикли «жар чужими руками розгрібати». Починати треба з себе.

Шановна редакціє «Дня»! Треба «героїв» називати поіменно і просити їх відходити з політичної арени, доки не прийде свій Махатма Ганді.