Активісти Майдану повинні чітко бачити перед собою стратегічну мету

...Я не особливо вірю у всеукраїнський страйк, його підтримує захід, частково центр, Київ, решта — малоймовірно, тож чи варто ризикувати і зводити нанівець досягнення Майдану? Немає впевненості й щодо дострокових президентських виборів. Без сумніву, вони на часі, але також без сумніву, що вони будуть сфальшовані, перекручені й не дадуть того ефекту, на який чекають українці. Довибори на п’яти округах мали б стати уроком для лідерів опозиції: знаючи про порушення, брудні технології, вони так і не змогли з цим щось вдіяти, і складається враження, що й не намагалися. Наприклад, чи подали в суд на тих людей, які займалися підкупом виборців та яких зафіксувала відеокамера? Можливо, наразі спробувати змінити правила гри і саме на цьому зосередити свої дії? Поразки у зазначених прагненнях ще більше поляризують суспільство, зокрема Схід і Захід.

Якщо я правильно уявляю ситуацію, активісти Майдану, і не лише вони, мають чітко бачити перед собою стратегічну мету, яка повинна стати національною ідеєю всього українського суспільства, а саме: не допустити розколу країни, боротися за її економічну незалежність, об’єднати навколо цієї ідеї всіх українців, навіть із протилежного табору. Далі виокремити чіткі тактичні кроки і спробувати їх вирішити парламентським шляхом. Наприклад, серед пріоритетних завдань, які покликані знищити найбільші загрози для України, я бачу такі:

Заміна президентсько-парламентської системи управління на парламентсько-президентську, або взагалі скасування інституту президентства. Як показали події, він не просто небезпечний, не просто нам не по кишені, він не підходить і нашому менталітетові, коли при двох козаках маємо трьох гетьманів, нарешті, він просто вносить розбрат у наші опозиційні сили.

Реформування виборчої системи, ухвалення таких законів, які унеможливлювали би брудні технології, фальсифікації. Ухвалення максимально жорстких законів проти виконавців брудних технологій, проти тих, хто безпосередньо роздає гречку чи гроші, на мою думку, мало б ефект. Або ще таке. Спосіб голосування. Ми ж, українці, винахідливі, давайте придумаємо такий спосіб голосування, щоб мінімізувати фальсифікації. Уже лунали пропозиції про відмітки у паспорті під час голосування, про електронний спосіб волевиявлення тощо. Для цього не гріх навіть попросити гроші в Європи.

Ухвалення законів, які вимагала від нас Європа в процесі підготовки до Вільнюського саміту. Це, насамперед, закони про вибіркове правосуддя та прокуратуру. Їх так і не було ухвалено, і ось, у світлі останніх подій, маємо буйне процвітання, наприклад, вибіркового правосуддя.

Домогтися проведення виборів мера в Києві — це теж робота для активістів Євромайдану і небайдужих мешканців Києва. Відсутність мера у столиці — нонсенс, але це також зайвий доказ того, що у нас забагато гілок влади. Відсутність однієї з них не паралізувала життя в Києві, а це ж столиця. Нонсенсом уже виглядає надмірна їх присутність у провінційних населених пунктах.

Без реформування системи влади, виборчої системи та інших нагальних реформ сьогодні навіть відставка уряду не є актуальною. Так, уряд, який привів країну до дефолту, який зірвав євроінтеграцію, який заплямував себе кров’ю, повинен піти сам, врешті-решт, його мав би відправити парламент чи Президент.

Підтримую думку, що в усіх містах України повинні бути осередки Майдану, завдання яких — контролювати дії влади. Дуже сподіваюся на позитивні зміни в Україні. Наш народ, розумний, працьовитий, дуже миролюбний, найкращий у світі, не заслуговує, щоб влада ставилася до нього за принципом: «Бидло все схаває».

З повагою О. САЛАХОВ, Полтавська область