Аналітика спонтанності
В Анрі Труайя, французького письменника вірменського походження, є чудова новела. Про те, як створюються сучасні геніальні літературні витвори. Сидить у брудній комірчині десь у Латинському кварталі юне обдарування і знічев’я пописує на машинці. То каву перекине на написане — викине кілька аркушів, то загуляє і забуде, про що писав тиждень тому, — продовжує «з чистого аркуша»...
Зрештою, обірваний на півслові витвір — а остання літера шльопнулася на валик каретки, коли машинка була вже в руках судового виконавця, який вилучав описане за борги майно, — було відправлено до редакції. Там усі негайно прийшли в захват від глибини задуму, оригінальності сюжету, несподіванки стилістичних знахідок тощо. Результат — Гонкурівська премія.
Читаючи витончений аналіз «скандалу на нараді з нафтотрейдерами», що вийшов (аналіз, а не скандал) з-під «web-пера» Ірини Погорєлової, — «Скуті одним ланцюгом» (www.pravda.com.ua, опублікований у «Дні» від 25 травня цього року), — можна ще пригадати неповторного «Високого блондина в чорному черевику». У фільмі дуже весело продемонстровано, як при пильній професійній увазі звичайнісінька поведінка починає здаватися переповненою прямо-таки інфернальним злодійством.
Доволі! Все набагато простіше. Ну не витримала леді Ю, вирвалося. (Богині в гніві также баби / І також на утори слабі, / З досади часом і брехнуть… — І. Котляревський, «Енеїда»). Ну не стерпів Віктор Андрійович, злетіло з вуст. (Тут Зевс не втерпів, обізвався, / Юноні з гнівом так сказав: / «Чи ум од тебе одцурався? / Чи хочеш, щоб тобі я дав / По пані старій блискавками? / Біда з злосливими бабами!» — Там же). Тому не потрібно множити сутності без необхідності.
Таласократична «плинність» (нестриманість чи «утори», за Котляревським) взагалі суть давня особливість української ментальності, яка квітне й донині. То пані Юлія з Росією «навіки разом» (стаття в російському виданні, що викликала критику в українських мас- медіа), то звинувачує російських братів у «підлій змові». То не їде наш Президент у Білокам’яну, а хоче святкувати День Перемоги зі своїми ветеранами, то раптом їде. Вишукувати глибоку схему там, де лише спонтанність, — значить, уподібнитися тим аналітикам, які в стихійному «помаранчевому повстанні» українців вбачають американський (або ще чий-небудь) чіткий сценарій. З наколеними апельсинами та валянками, зшитими у Флориді на замовлення Держдепу.
Проте користь із такої аналітики здобути можна. Економічну. Віктор Андрійович та Юлія Володимирівна сміливо можуть розпустити весь штат своїх радників і консультантів, бо на кожен «владний чих» «експертне співтовариство» негайно реагує безліччю аналітичних сценаріїв і коментарів. Таких, що спеціально й не вигадаєш.
