Чечня — молекула нашого сьогодення
Але сісти за стіл і викласти свої думки на папері «примусила» інша жінка — Ірина Хакамада. Цього разу мова про теперішню війну в Чечні йшла на «Радіо Свобода». Виявляється, що ця жінка з нібито демократичними та гуманістичними поглядами все- таки підтримує цю війну, хоча першу чеченську війну вона не підтримувала. Як і більшість російських ЗМІ, пані Хакамада вважає, що в Чечні «проходить боротьба з тероризмом і наводиться конституційний порядок».
Ведучий натякнув, що, крім Сергія Ковальова (відомого російського правозахисника), в російському істеблішменті Григорій Явлінський, мабуть, лишився самотнім противником війни (в такій, як зараз, формі), тобто винищування народу під виглядом боротьби з тероризмом. Так звана тактика «випаленої землі». Установки залпового вогню «Град» і «Ураган», якими користується російська армія у боротьбі проти «громадян Росії» («Чечня — неотделимая часть России!»), одним залпом «переорюють» площу в п'ять — десять гектарів. Тож який «конституційний порядок» буде на чеченській землі після того, як її вздовж і впоперек «переорють» «Гради» і «Урагани», неважко догадатись. На зауваження ведучого пані Хакамада відповіла, що Явлінський страждає на «комплекс відмінника». А влада, мовляв, не може бути такою (як хотів би Явлінський), а що іноді вона (влада) мусить бути жорсткою. Ох, ці такі близькі за звучанням слова «жорстка», «жорстока».
Хочу кілька слів сказати про людину, на яку з легкістю повісили ярличок «комплекс відмінника». Я давно слідкую за подіями в Росії, бо з гіркотою зрозумів, що воно ще довго буде так, що коли в Росії трішечки відкриють кватирку, по Україні проносяться жахливі протяги... З усіх російських політиків Григорій Олексійович Явлінський мені подобається найбільше. Йому притаманні ті риси, які я особисто найбільше ціную в керівниках усіх рангів, а саме — РОЗУМ і ПОРЯДНІСТЬ. Так, Розум і Порядність я ціную понад усе в людях, які мають вирішувати долі інших людей. Його принциповість (яка хакамадо-чубайсам видається «комплексом відмінника») перегукується з дуже відомим заповітом Ісуса Христа про те, що добро не можна робити через зло, бо зло породжує тільки зло. І не інакше!
Ведучий «Свободи» поставив пані Хакамаді запитання, які ж такі важливі причини похитнули її демократичні та гуманістичні погляди? Пані Хакамада розповіла ведучому, а заодно й усім у світі, хто в цей час слухав «Свободу», що вона у складі урядової комісії була в Чечні після закінчення першої війни. Ця комісія мала допомагати відновлювати зруйновані російською армією фабрики, заводи, електростанції, житло — тобто народно-господарську інфраструктуру. Пані Хакамада з жахом розповідала, що всю ту грошову допомогу, яку дала Чечні «добра Росія», там, у Чечні, елементарно розкрадали якісь зовсім невідомі, незнайомі, а часом ще й підозрілі люди. Одним словом: «сплошное воровство!» Стоп! Ось тут мені захотілось запитати пані Хакамаду, якими ж «праведними трудами» заробили свої фантастичні багатства Віктор Черномирдін, Володимир Гусинський, Борис Березовський, Анатолій Биков, котрий зараз чекає на свою подальшу долю в будапештській в'язниці, та багато-багато інших новоспечених російських морганів та фордів, які так раптом з'явилися «на просторах Родины чудесной»? Хіба високоповажні злодюги не з того ж «ментального тіста», що й чеченські маловідомі злодюжки?.. Тотальна брехня — це страшно, але напівправда страшніша! Звичайно, захоплення заручників і вимога за них викупу — дії однозначно негуманні, й виправдання їм бути не може. А як бути з мільйонами російських пенсіонерів, пенсія яких нижча за прожитковий рівень, з багатомісячними невиплатами зароблених грошей (теж мільйонам трудівників), з тисячами сиріт, бездомних, яких породили квазіреформи колишніх партапаратників і авторитетів кримінального світу? Мабуть, у країні, яку «умом не понять», нині дуже популярний і проводиться в життя афоризм, що, мовляв, убивство однієї людини — це злочин, а вбивство мільйонів — статистика. Я зрозумів, що Чечня — це лиш одна з молекул того страшного історичного місива, яке розлилося по території однієї шостої земної поверхні. Саме молекула, в якій збережені всі особливості даної субстанції... І одразу згадалося про своє. А як же ж воно «на нашій славній Україні»? І спливає в пам'яті людина, яка в наймогутнішій державі світу купила собі хатинку всього лише за шість мільйонів американських доларів ГОТІВКОЮ. Усі, звичайно, одразу впізнали Павла Івановича Лазаренка — героя нашого часу. Звичайно, всі громадяни України, яким більше, ніж десять років, розуміють, що не міг Павло Іванович сам стільки вкрасти, але... на жаль, про інших лазаренків говорити не можна, бо є в нас так звана презумпція невинності.
Як ви вважаєте, чи є необхідність, щоб пан Президент (дай Боже йому сил фізичних і духовних) довів до логічного кінця справу суперзлодія України Лазаренка П.І. і тих лазаренків, які поки що ніби сидять у тіні?
