Чому ж совок такий живучий?
Брехня, що СРСР не виховав нову людину — виховав, ще й яку! Адже он як б’ємося ми, українці, вже понад двадцять років, а ніяк не вдається виховати і прищепити в собі відчуття свободи, незалежності, людської гідності, вичавити з себе відчуття меншовартості тощо. СРСР виховав і вклав у нас хибне відчуття гордості і безпідставної пихи (що викликає ось уже багато років поспіль у людей літнього віку ностальгію за вмерлим СРСР), що ми найсильніші, що країна наша найсправедливіша, а труднощі на цьому шляху — тимчасові. Ми дійсно вірили, що СРСР — це такий собі голуб миру, і та нескінченна гонка озброєння — саме для боротьби за цей мир і перемоги у всьому світі. Свого часу більшовики, зрозумівши всю безперспективність теорії світової революції, успішно замінили її на «боротьбу за мир у всьому світі». Радянські люди готові були й надалі терпіти прищеплене їм життя, мов на вокзалі, свято вірячи в «світле майбутнє», яке ось-ось вже настане: он де воно, за тими горами... на горизонті!
Могутня пропагандистська машина СРСР виховала в нас невмирущий патріотичний совок, помножений на феноменальні жлобство, байдужість і формалізм, які й сьогодні живуть і процвітають. Адже як іще можна назвати дію громадян, наших сучасників, власників крутих авто, які через вікно викидають на узбіччя торби зі сміттям, або те ж саме роблять з вікон багатоповерхівок (бо ж ці дії важко проконтролювати), а внутрішні гальма — свідомість і мораль — відсутні. Наші ліси, лісосмуги, пляжі та місця відпочинку тому й захаращені і сплюндровані сміттям так, що краще російського зойку «мама родная» і не скажеш... А наші «славетні» дороги — це взагалі нескінченний детектив про так званий щорічний «пломбово-ямковий ремонт». Ремонтуємо немовби швидко, дешево (звичайно ж, відносно), й сердито: увесь цей ремонт спливає одразу ж після першого ж дощу або відлиги. Звісно, в актах виконаних робіт все записано так, як вимагають нормативи: скільки вивезено ѓрунту, вкладено щебеню, піску, асфальту тощо. Та роботу і матінку-природу не обдуриш. Як говорить народна мудрість: «Можна обдурити кого завгодно, увесь світ, тільки роботу не можна обдурити, бо її треба просто добросовісно і ретельно виконати». А ось з цим — якраз і проблеми... Податки ми платимо, як за дороги, а отримуємо — лише напрямки. Тому й цифри загиблих в ДТП в Україні просто вражаючі, мов на полях війни. Насправді такий «ремонт» — класичний симулякр та примітивний «розпил» бюджетних коштів. Щороку одне й те ж...
А наша «оспівана» енергетична залежність, екологічна байдужість та злочинно-споживацьке ставлення до Природи у відповідності до «вічно живого» мічурінського принципу: «Мы не можем ждать милостей от природы, взять их у нее — наша задача». От і беремо, бо втокмачили в наші совкові голови злочинне розуміння, що вона, Пані Природа, невичерпна (!) Під цим совковим гаслом ми повертаємо ріки навспак, перегороджуємо їх безглуздими і непотрібними греблями, осушуємо болота, перетворюючи все в пустелю, вирубаємо ліси, засмічуємо берега рік сміттям, і, як наслідок, порушуємо екологічний баланс тощо. Пам’ятаю неозорими просторами СРСР у 1980-х гуляв анекдот: «Что будет, если советская власть придет в пустыню Сахару?» Відповідь: «Сначала все будет хорошо, а потом начнутся перебои с песком». Не знаю як хто, а я дедалі більше стверджуюся у думці, що на Землі найбільш зайва і злочинна істота — це людина, яка так і не навчилася жити в гармонії з Природою. Вона поводиться з нею як ворог, підкорювач, загарбник.
Наші стосунки з Природою — це результат потужного совкового виховання, основу якого складає не внутрішнє моральне переконання чинити так чи інакше, а суто зовнішнє — «дотриматися форми» (як казав невмирущий Голохвастов: «Главное — хворма»).
Чому ж совок такий живучий? Адже надворі ХХІ століття, технічний прогрес, незрівнянний рівень інформації, яка з кожним роком збільшується в геометричній прогресії, комп’ютеризація, а він, схоже, і не збирається полишати Україну, а тільки міцніє, набираючи неосталіністських форм тоталітаризму та авторитаризму, в чому нам дуже «допомагають» наші «закляті друзі» з Росії... Як на мене, все дуже просто: щоб виховати людину з дійсно цивілізованими, європейськими характером і світоглядом, потрібні державні програми, кошти, бажання і зацікавлення держави цього досягти. Тоді й кожна людина буде мати стимул до морального зростання, адже саме перетворення передбачає певні зусилля, постійну роботу.
