ЧИТАЧI ПРО НАШУ ГАЗЕТУ ТА ЧАС

1. Чому ви читаєте газету «День»? Чим ми, по-вашому, відрізняємося від інших видань України?

Ю. ГУБЕНІ (м. Дубляни, Львівська область):

— Широта поглядів, принциповість, об’єктивність, багато цікавих матеріалів.

О. БРОНШТЕЙН (Фінляндія):

— Вважаю, що ваше видання представляє читачам найбільш точний зріз українського життя з-поміж усіх видань, представлених в Інтернеті.

Е. ЗУБ (м. Харків):

— Мені здається, що «День» виражає погляди тієї малої частини інтелігенції, котра зуміла вижити за «дикого» капіталізму, не поступившись при цьому своїми принципами.

Р. ПРОКОПЧУК (с. Спасів, Львівська обл.):

— За майже два роки склав узагалі цілий архів газети «День». Непогана пожива як в інформаційному, так і методологічному плані. Найбільше подобається ваш стиль, який хочеться наслідувати.

2. Чи дають вам публікації «Дня» уявлення про те, що насправді відбувається в українській політиці, економіці, культурі, соціальній сфері?

3. Які теми в нашій газеті, на ваш погляд, висвітлюються недостатньо, а яким темам приділяється дуже велика увага?

В. ОДУШКІН (Харківська обл., с. Летці):

— На мій погляд, зовсім недостатньо приділяєте уваги багатостраждальному селу, з його розчавленими школами, лікарнями, бібліотеками, приниженою сільською інтелігенцією.

Б. ТАРАСЮК (м. Івано-Франківськ):

— У політиці ви найкращі, в економіці трохи слабші, найслабші в українській культурі: «День» тут виглядає дещо космополітичним.

Д. ЛЕОНІДОВ (м. Київ):

— Усі питання висвітлюються досить широко. Позиція команди журналістів видається правдивою і викликає довіру.

Г. ЄВТЮХІН (м. Львів):

— Недостатньо висвітлюється питання освіти, мало чути голосів учених, які думають про шляхи виходу з важкого стану. Радію сторінці «Пошта «Дня», бо сподіваюся, що ви не будете боятись публікувати листи читачів, із думкою яких не згодні. Бажано вести окрему рубрику про підготовку до виборів президента, із правом виступу з альтернативними судженнями. (Хоч я категорично не сприймаю нинішнього Президента, але було б цікаво уточнити, як будуть агітувати за його кандидатуру).

С. СОЛОВЕЙ (смт Шишаки, Полтавська обл.):

А. ВЛАДАН (м. Львів):

— Останні півроку менше, ніж раніше, уваги приділяється теоретично-ідеологічним розробкам, глибокому політичному аналізу.

Т. СОЛОВЙОВА (с. Бабаї, Харківська обл.):

— Щодо політичного бомонду, то для мене публікацій «Дня» замало і я відшукую відповіді в інших виданнях.

А. РУДЕНОК (м. Київ):

— Недостатньо у вас матеріалів про права і захист прав людини, особливо в судах, де нині твориться беззаконня. Бажано також більше публікацій на культурну та мистецьку тематику.

В. ПАВЛЮК (м. Київ):

— Дуже люблю ваші «Щоденники»: дотепно, цікаво, а головне, з точки зору фахівця (ендокринолог), чітко виражена статева приналежність авторів. А в наш важкий час очоловічування жінок і ожіночнення чоловіків — це показник здоров’я, якого вам і бажаю.

4. Про що б ви хотіли прочитати в найближчих номерах газети?

А. ЯРОШЕВСЬКИЙ (Київ):

— Матеріали про активізацію передвиборної кампанії Є.Марчука, глибше про корупціонерів, поіменно. Збільшення матеріалів на міжнаціональну тематику.

В. ПАВЛЮК (м. Київ):

— Про рутинне життя із гараздами і негараздами звичайних людей у сусідніх країнах.

А. ШЕВЧЕНКО (м. Ковель):

— Про найбільш постраждалих на війні в Афганістані — інвалідів і батьків загиблих.

І. НЕСТЕР (Данія):

— Можна приділяти більше уваги правам людини, питанням соціального захисту населення, питанням корупції та організованої злочинності. Також дуже важливим є питання енергоносіїв.

І. ДЖАМАН (США):

— Хотілося б, щоб газета писала про природу деяких законів: хто розробляє, видає, підписує. Зокрема, про інститут прописки, про міліцію, яка затримує людей у Києві, про порядок перебування іноземців в Україні, одержання планів під забудови.

П. ГРИЦІВ (Канада):

— Я не політик, і для мене дуже важливо дізнаватися про життя простих людей, про їхні проблеми і про те, що чекає на них у майбутньому. Канадці дуже добре ставляться до українців і не розуміють, чому Україні так не таланить із надзвичайно тупим урядом. До речі, вам треба було б повторити експеримент Петра I: послати всіх політиків за кордон попрацювати на заводах як звичайні люди.

5. Що в житті України, в році, що минув, ви б назвали подією року? А розчаруванням року? Чого ви чекаєте від року 1999-го?

В. ЯНІШІВСЬКИЙ (м. Львів):

— Від 1999-го чекаю виборів президента України — загальнонаціонального лідера.

Л. КРАСОВСЬКА (м. Харків):

— Чекаю не так збільшення, як своєчасної виплати пенсії. Сподіваюся, що депутати перестануть ворогувати, а сядуть за круглий стіл і зроблять гарні закони для народу, а не тільки для себе та інших можновладців.

С. МОРОЗІВСЬКИЙ (м. Умань):

— На жаль, і подія, і розчарування — вибори у ВР і те, що немає реформ. Чекаю викриття дніпропетровської та іншої клептократії, початку дієвих реформ; Євген Марчук — президент.

О. НАГАЄЦЬ (м. Дніпродзержинськ):

— Розчарування — це бездіяльність нашого уряду, а особливо Президента. Аж занадто він м’якотілий до злодіїв і чиновників-злочинців.

Е. КОЖУХОВСЬКА (м. Київ):

— Розчарована всіма політиками, які тільки й б’ються за владу, не думаючи про народ. Не чекаю нічого доброго, але хочу, щоб у нас був добрий президент.

Ю. КЛИМКО (м. Івано-Франківськ):

— Подією року були вибори в парламент, а розчаруванням — обрання спікером Ткаченка та фінансова криза. Чекаю від 1999 року обрання нового президента, дуже хотів би, щоб ним став Є.Марчук і вивів Україну з тієї розрухи, в якій вона через злодійську кліку опинилася.

Б. ФОМИЦЬКИЙ (м. Южноукраїнськ):

— Чекаю, що країну буде представляти президент, для котрого народ буде асоціюватися не із заморським значенням «електорат», а із значенням — батько, мати, син, дочка як самого президента, так і тих, котрі навколо нього.