Cимуляція революції

Великодні свята, не зважаючи на політичні перипетії в Україні, у респондентів «Дня» цього тижня були на першому місці.

Марія РУДНИЦЬКА , художниця, м. Київ:

— Кінець тижня відзначився двома полярними подіями, одна з яких засмутила, а інша — вселила надію. Не дуже приємною виявилася новина щодо подорожчання залізничних квитків по Україні та на міжнародні рейси. Я люблю подорожувати, намагаюся кожного місяця відвідувати своїх друзів та родичів, які проживають у багатьох містах України та ближнього зарубіжжя, тому підвищення тарифів особисто для мене буде достатньо відчутним. Сподіваюся, що таке зростання цін буде, принаймні, виправданим і разом з ним покращиться обслуговування пасажирів. Згадується ситуація, яка склалася на «Укрзалізниці» рік тому — залізничний проїзд подорожчав на 50%, а його умови залишилися на тому ж рівні.

Гарною подією цього тижня було святкування Великодня. Це чудове, тепле і радісне свято. До речі, не можу не згадати про те, що під час Пасхи та протягом тижня після неї відвідувачі монастирів України можуть вдарити у дзвони, що не дозволяється у звичайний день.

Марина ПОПОВИЧ , учитель, м. Полтава:

— Позитивною подією цього тижня було святкування Пасхи. Найдивніше те, що цього року Великдень святкують усі одночасно: і католики, і православні. Для мене особисто це свято асоціюється з родиною, тому що всі родичі з’їжджаються. Це так чудово.

Зовсім не радує політична обстановка в Україні. Чесно кажучи, це просто набридло. Ще в нас у Полтавській області на регульованому залізничному переїзді Бурти-Крюків водій вантажного автомобіля Mercedes через несправність гальм зіткнувся з двома вантажним автомобілями КАМАЗ і МАЗ. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждали три людини, з них одна госпіталізована. У таких випадках дуже шкода людей, тому що через звичайну дурницю (несправність гальм) або ж недбалість водія страждають невинні люди.

Оксана ЩУР , філолог, місто Ізяслав Хмельницької області:

— У світі — квітень, Великдень, в Україні — симуляція революції. Нещодавно приїхала до Києва, прийшла на Майдан — здивувалася. Герої останніх книг Жадана — в центрі Києва. Прості робочі обличчя, фуфайки, прапори. Стоять за огорожею, стережуть одне одного. За щось же стоять. Зрідка спускаються в «Глобус» на пиво. Сиділа там з подружкою і милувалася — от вона, справжня класова нерівність. Гламурні дівчатка щебечуть за кавою, а за півметри — чоловіки з обвітреними обличчями. Дивно.

А ще цього тижня були світло, радість, дзвони. Великдень… День, коли повертаєшся в дитинство, цокаєшся крашанками, ласуєш паскою. В ті миті почулася причетною до чогось великого і таємничого, того, що криється десь у завитках хромосом і передається з покоління в покоління. Дрібниці відійшли на другий план. Залишилося свято.