Демократія як точна наука
Всі знають переклад слова «демократія» з грецької — влада народу. А на практиці — як ця демократія має виглядати?
Всі наші політичні діячі згодні, що демократію потрібно розвивати, прискорювати демократизацію суспільства, тобто проводити відповідні реформи. Але щоб все це робити, потрібно демократію якось міряти. Інакше ці благі наміри залишаться «шаманськими заклинаннями» і навіть «бабським голосінням». А можна взагалі одержати протилежний результат.
Ось наші політики говорять про західні стандарти демократії. А що це за стандарти такі? Точніше, чому їхні уявлення про демократію є стандартами? Вони що, досягли кінцевої стадії демократії? А якщо ні, то чому західні країни застигли, чому далі не розвивають демократію? Головне, чому ми повинні рівнятись на їхні стандарти? Форми демократії в цих країнах — різні. А чи всі форми демократії однаково демократичні? Може, під деякими ховається диктатура? Потрібна шкала. Поки що такої шкали немає. Тому виникають дуже конкретні питання.
Який принцип виборів демократичніший: за партійними списками чи по мажоритарних округах?
Які ще можуть бути принципи виборів?
Чи потрібен прохідний бар’єр для виборів за партійними списками? Якщо «так», то якої величини?
Чи демократично вводити квоти у Верховній Раді, припустимо, для жінок чи національностей?
Який має бути закон про партії, щоб вважатись демократичним (тут головну увагу потрібно звернути на створення партії)?
Який оптимальний термін президентства чи депутатства?
В деяких телепередачах піднімаються ці питання, зокрема про принципи виборів і про квоти для жінок. Однак відсутність об’єктивних критеріїв демократії не дозволяє виявити істину.
Україна не може миттєво стати багатою. А ось миттєво стати найдемократичнішою країною — можна. Треба лише знати, що це таке.
