«День» зв’язує нас в одну націю

З нагоди ювілею «Дня» прийміть наші привітання з Аделаїди, Австралія.

Ваш часопис читаємо щодня в Інтернеті, деякі статті друкуємо для себе. «День» помітно вирізняється, серед інших часописів України своїм змістом. Думаємо, що ваш часопис формує погляди молодих людей в Україні, а через Інтернет — української діаспори, і тим самим зв’язує нас в одну націю.

Любимо читати статті на релігійні теми Клари Гудзик, «гострі» статті Любові Ковалевської, з філософії — панів Володимира Шкоди і Сергія Кримського, аналітичні — Сергія Удовика, Євгена Марчука, з історії — Сергія Махуна та інші. Доцільна й цікава критика ваших журналістів. Бажаними є рецензії на нові книжки. Бажаємо «Дню» світлих успіхів і збільшення накладу!

Ми з дружиною вже на емеритурі. Дружина — Мстислава Йоанна з Копичинець, була на засланні з 1940 до 1942 р., виїхала з СРСР як польська громадянка до Ірану, Іраку, Індії, Східної Африки, Австралії 1951 року. В Аделаїді закінчила мистецькі студії з малярства, працювала два роки в середній школі, а відтак у вищій мистецькій школі, навчала дизайну, малювання та інших предметів. Багато малювала, виставлялася з австралійцями і мала 20 персональних виставок. На емеритуру вийшла 1994 року і почала писати. Сама видала комп’ютером («десктоп») п’ять своїх книжок, у тому числі «Тридцятиліття» — про свої мистецькі праці, «Дизайн як дзеркало природи» (англійською мовою) та книжку поезій «Очима душі — голосом серця». Усі три книжки є у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія».

Зараз дружина почала знову малювати. Я працював у систематиці рослин. Написав дві статті про родини подорожникових і гвоздикових, а також книжку «Спогади спільних думок». У нас є троє дітей: син — мистець-скульптор, одна доня — дизайнер, друга — клінічний психолог.