Державністю не граються

Окремий погляд на виступ Є.Сверстюка в газеті «День» № 74

Є.Сверстюк безперечно є знаковою величиною української духовної еліти. Його життя і творчість так розпорядились. І сьогодні ми чуємо його стурбований голос, коли Сверстюк говорить про долю України.

Я завжди був переконаний, що Бог Україну любить: адже таки його воля була — 1991 рік! І 2004 рік! Але втретє Бог у піддавки рішив не гратися з невдячними: 2010 рік — це його вирок! Відомо ж, коли Бог хоче когось скарати — він йому розум відбирає. Коли хоче покарати народ — він знерозумлює його еліту, бо це і є розум народу. Адже якраз у вирішальні дні виборів, коли йшлося — кинути Україну донам на розсуд чи втримати за всяку ціну, саме Є.Сверстюк, О.Забужко (та аж побігла на Шустер-панель розповідати нам про політичні чесноти, хоча туди її ніколи до того не запрошували) і ще ряд відомих патріотів палко заклинали люд до політичного чистоплюйства — не йти на вибори або голосувати проти всіх. Хоча було зовсім очевидно, що цим стелиться дорога до влади саме донам. Чи не вишиваний вождь цих патріотів («розпотрошать — бо патріоти», Ліна Костенко) в останній день підписав в непритаманному йому темпі, десь через дві години після прийняття в ВР, злочинний закон для фальсифікації виборів на користь донам?

Тепер ридання і до Бога волання! Чи почують, одначе, Бог і люди тих, хто грався країною в амбіції? І навіть тепер ще не покаялися перед кинутим народом (див. останні виступи В. Ющенка).