Дітям Великої Вітчизняної від них же!

Людмила СЕРГЄЄВА Одеса

Через депутата ВР України нашого округу Федорина Ярослава Володимировича я звертався до ВР України із питанням про створення статусу «Діти війни» для тих, хто перебував на окупованій території під час ВВВ. Відомо, що в Петербурзі на державному рівні закріпили статус «Діти блокадного Ленінграда», який дає певні пільги. Турбота керівництва нашої держави про ветеранів ВВВ — похвальний жест, але не треба забувати і про дітей, на долю яких випали випробування війною.

Зокрема, мені б хотілося написати про себе. Моє життя в роки війни не є чимось унікальним, особливим — це типова доля більшості «дітей війни». Я народився 1940 року в Криму. Мені було трохи більше року, коли почалася війна. У три роки, під час чергового бомбардування, мене було поранено в голову осколком. Мати звернулася до німецької санчастини, оскільки це була єдина й остання надія. Я безмежно вдячний німецькому лікареві за свій порятунок. Це поранення позначилося на всіх подальших подіях мого життя.

Після закінчення війни 1946 року ми з матір’ю поїхали до м. Горловки, де і знайшли батька, котрого, як колишнього військовополоненого, було відправлено на відновлення шахт. Але й повоєнний час приніс мало доброго — почався жахливий голод, який спричинив страшні хвороби.

В організованому порядку хворих дітей під приводом лікування забирали й відвозили туди, звідки вони вже не поверталися, оскільки все доросле населення було мобілізоване на відновлення промисловості, а хворі діти тільки відволікали від «високої мети». Під час рейдів із виявлення хворих мати замикала мене вдома, і я, опухлий від голоду і спраглий, змушений був пити свою сечу. Проте я вижив.

За станом здоров’я у 19 років мене було комісовано з армії, потім із Мореплавного училища. Закінчив Сімферопольський будівельний технікум. Працював на космодромі «Байконур». Вважаю, що було б справедливо надати якісь пільги таким людям, як я. Пропоную ВР розглянути питання про створення статусу «Діти війни». Помітьте, нас лишилося не так вже й багато. Вікові рамки можна взяти, скажімо, з 1937 по 1944 роки народження. Я сподіваюся, що громадськість підтримає мене, а ВР України відреагує на мою пропозицію належним чином.

Із повагою Борис Васильович КОВАЛЬ Крим