До питання про вади

Не секрет, що не лише українським характером знаменита наша багатонаціональна держава. Адже будь-який існуючий у ній етнос успішно реалізовує невід’ємне право на власний неповторний характер. Однаково як і на вади, що властиві будь-якому характеру.

Було б явною дискримінацією стверджувати, що за щирістю душі і комплексом вад єврей у степах України менше, ніж єврей. Або, скажімо, загадкова російська душа в оточенні іншомовних душ стає менш загадковою.

Та й ті ж особи польської національності навряд чи згодні поступитися джентльменським набором вад як продовженням чеснот польського характеру. А татари, цигани та інші гагаузи... Якщо по-вченому, то від зміни географічних координат сума вад національного характеру не змінюється. Напрошується лише застереження проти підсумовування різноплемінних вад в окремо взятій особистості. Щоб уникнути переходу кількості в нову непередбачувану якість.

Тому звертаюся із закликом до ініціаторів проекту «Запитання «Дня» не обмежуватися вузьконаціональними рамками, утискуючи тим самим вистраждане право нацменшин на характер iз вадами.

Відрадно, що до участі в актуальному проекті вже залучено значні наукові й творчі сили. І просто чудово, що за всього драматизму передвиборного моменту, гумор не залишає сторінок «Дня».

З глибокою повагою Ігор СМУШКОВ, Київ