«Екологічна свідомість» визначає якість життя
У газеті «День» я з великою цікавістю читаю статті вченого-еколога Віталія Межжеріна, а також полемічні матеріали про збереження архітектурного обличчя Києва. У поняття екології, в моєму розумінні, входить не лише створення здорового довкілля для людини і тваринного світу, а й умов для збереження унікальних пам’яток старовини, їхньої своєчасної реконструкції, бо не хлібом єдиним живе людина. Проблеми тут спільні, й вирішувати їх слід у контексті. У зв’язку з цим хочу поділитися своїми подорожніми нотатками. Пам’ятаючи, що «не можна осягнути неосяжне», я вибрала лише два гарні міста України й два — Західної Європи, де є екологічні проблеми.
Місто на Поділлі — Кам’янець-Подільський, або просто Кам’янець, як офіційно він значився в документах раніше і як продовжують називати його старожили тепер, — одне з найстаріших українських міст, що давно хвилює уяву істориків, археологів, літераторів, кінематографістів. А ще він має поетичну назву «Перлина на камені», оскільки всі його будівлі, починаючи зі Старої фортеці з її міцними мурами, баштами, мостом через ріку Смотрич і кінчаючи культовими спорудами, а також житловими будинками у Старому місті, побудовано з каміння. Важко знайти інше місто, яке б багаторазово упродовж століть переходило «з рук у руки». Там хазяювали монголо-татари, поляки, литовці, турки, знову поляки, потім — царська Росія. І кожний народ залишав у Старому місті і його околицях свій неповторний національний слід у вигляді різних архітектурних споруд, цілих ансамблів, багато яких повністю або частково збереглися, хоча деякі потребують реконструкції, а отже — чималих коштів. Взяти хоча б Високий Замковий міст, що з’єднує Старе місто з легендарною Старою фортецею. Його іноді називають Турецьким, але це неправильно, оскільки його будували поляки, а турки, прийшовши на зміну полякам, обклали міст каменем. Нині Замковий міст потребує відновлення. І хоча Старий Кам’янець є історико- архітектурним заповідником, своєрідним музеєм просто неба і, безсумнівно, в майбутньому стане одним iз туристичних центрів в Україні, прибутки від туризму поки невеликі. І місто потребує фінансової підтримки. Щодо Замкового мосту, то два роки тому в Кам’янець приїжджала польська культурна делегація з проектом його реконструкції. Цього року під час свого приватного візиту в Кам’янець-Подільський («День» від 5 липня 2002 р.) прем’єр-міністр Польщі Лешек Міллер дав згоду на участь у фінансуванні цих реставраційних робіт. Дай, Боже, їм здійснитися! Але крім головного мосту в Старому місті є й інші історичні цінності, що потребують реставрації.
Аналогічно до Старого Кам’янця мені пригадалися столиці Чехії та Словаччини — Прага і Братислава. Староместська площа в Старій Празі нагадує площі Старого міста в Кам’янцi, тільки вона більша й добре збереглася. Вона ж молодшa за кам’янецькі площі, та й наплив туристів у Прагу щось та значить. Сумне видовище являла собою Староместська площа під час сильної повені цього літа. Зазвичай спокійна Влтава не пощадила її. Постраждав надзвичайно красивий історичний центр Праги.
Дуже близький за своїм зовнішнім виглядом, та й віком народження, до Старої фортеці Кам’янця Кріпосний Замок у Старому Граді Братислави. Замок височіє на горі над Дунаєм. Внизу, недалеко від Дунаю, розкинувся Старий Град, вузькі вулички якого рясніють історичними визначними пам’ятками. Увагу любителів класичної музики привертають дві будівлі, в яких давали концерти шестирічний Вольфганг Амадей Моцарт і десятирічний Ференц Ліст. Під час великого підйому Дунаю (чого побоювалися цього літа) Кріпосний Замок Братислави не постраждав би: надто високо він стоїть. А от низинну частину старої Братислави могла залити вода, і тоді цінні в історичному плані будівлі були б ушкоджені. На щастя, цього разу нічого такого не сталося...
Однак повернімося в Україну. Красуня Одеса, або, як її ще називають, Південна Пальміра, відома передусім знаменитими Потьомкінськими сходами, що ведуть до морського порту, і пам’ятником першому градоначальнику — герцогу де Рішельє. А також не менш знаменитим Оперним театром. Це візитівки міста. Але Одеса — це ще й історичні вулиці з будинками чудової архітектури, які «пам’ятають» перебування тут Олександра Пушкіна та Адама Міцкевича. Однак через осідання грунту і протікання водоканалізаційних труб у старій частині міста відбувається деформація будинків і споруд, зокрема й історично цінних. Постійне занепокоєння викликає чудова будівля театру Опери і балету, від зовнішньої та внутрішньої архітектури якого у звахваті наші й закордонні гості. За підрахунками фахівців, для повної реставрації цього Храму мистецтва необхідна значна сума грошей, якої у міста просто немає. Стає страшно від перспективи втратити унікальну архітектурну пам’ятку.
Нарівні із соціальними проблемами у сфері екології існують численні природні катаклізми, однак великої шкоди довкіллю завдає й сама людина. Достатньо нагадати про забруднення довкілля й руйнування природного ландшафту внаслідок господарської діяльності. Нині вчені б’ють на сполох, говорять про початок глобальної екологічної кризи. Українські екологи ( Віталій Межжерін, «День» від 3.09.2002 р. ) дають рекомендації щодо виходу із цієї кризи в масштабах планети. Всі вони дуже важливі, але нарівні з цим, на мій погляд, необхідна копітка робота для підвищення екологічної культури, виховання в людей «екологічної свідомості», характерної, наприклад, для скандинавів. У екології не може бути дрібниць.
