Геннадій УДОВЕНКО «Рупор чужих ідей»

Геннадій Удовенко — дипломат, патріот, виважений політик, розсудливий, поважний, спокійний... Якщо продовжу перелік, то виведу логічний ланцюг — дачник-пенсіонер. Мемуари треба писати, а не кидатися на Євгена Марчука. Це як потрібно любити себе, щоб заради звання Президента нестися ведмедем, маскуючись дипломатичними реверансами, ламати партію, державу. А чого варта запопадливість перед «головним»: щоб чогось поганого не подумав. Програми немає, а рецепт на кшталт «допоки небо синє, допоки сонце світить» втратив актуальність на початку 90-х. «Епіцентр» Піховшека взяв його тепленького в барлогу, а він так і не прокинувся.

Удовенко. Всі його «плюси» — від Руху та ООН, а взагалі — дуже загадкова людина в плані політичного спектру: заявляє, що в опозиції, і в той же час ніякої критики на адресу нинішньої влади.

Унікальний міжнародний імідж (досвід роботи Генеральним секретарем сесії ООН) міністра закордонних справ, починаючи ще з УРСР (це і мінус...). Чималий життєвий досвід. Популярність як у старих, так і в нових структурах (плюс-мінус...). Професійне уміння рівно викладати свої думки (аналогічно...). За ним — структури однієї з усе ще найсильніших партій і правонаступництво від харизматика В’ячеслава Чорновола. Принаймні зовні, джентльменські відносини з держструктурами. Спроби активного подолання негативного вікового іміджу.

І все ж — вік... (як не пригадати старців біля керма СРСР...). Рекордно мінімальний партстаж в НРУ, а тим більше — в ролі його голови. Обтічність там, де потрібна визначеність, і в той же час принизлива (хоч би перед пам’яттю попереднього голови партії...) безкомпромісність з «головою», що відділилася від НРУ (Ю.Костенко), численні звинувачення (у ЗМІ), починаючи підграванням Л.Кучмі до участі в трагедії з В’ячеславом Чорноволом...

«Плюси»

1. Широка міжнародна популярність внаслідок професійної дипломатичної діяльності.

2. Також широка популярність у самій Україні.

3. Спільність із покійним В.Чорноволом.

«Мінуси»

1. Він є паном «Ніхто», здатним бути рупором чужих ідей, але не стати генератором власних.

2. Його виступи, можливо, і підходять для дипломатичних раутів, але абсолютно непридатні для самостійного політика.

3. Чітка пропрезидентська орієнтація.

Висновки: Удовенко Г. ні в якій комбінації не зможе стати Президентом України. Завдання колишнього міністра закордонних справ — «скинути» голоси виборців у «скарбничку» Президента. Шкода тільки, що так безславно він співає свою «лебедину пісню». Адже попереду політичне забуття і, дай Боже, вже думи про душу.