I промінь слави не міняє суті
Добро і зло, одвічне й тлінне, світло й темрява... Ці антиподи постійно борються за місце під сонцем. На жаль, у сучасній Україні суєта і пітьма часто святкують перемогу. Охочих лаяти темряву — хоч греблю гати. Набагато менше тих, хто світить свою свічечку, щоб подолати її. Приємно відзначити, що серед тих патріотичних сил, котрі протистоять бездуховності та псевдокультурі, долають темряву та плекають вічне — всеукраїнська газета «День» і її редактор Лариса Олексіївна Івшина. Це завдяки їй українці нещодавно познайомились із талановитою вишивальницею з богом забутого села Бритавка, справжньою берегинею української автентичності.
...Отже, притча. Стояла в кришталевій вазі розкішна троянда, і всі нею милувались: «Ах, які оксамитові пелюстки, які фантастичні відтінки рожевого! Та вона ж як жива!». Троянда гордо піднімала голівку і сама починала вірити, що вона найкраща, зрештою єдина в світі! Але... пройшло небагато часу, і викинута на смітник троянда стала звичайнісіньким мотлохом.
А в потаємному куточку лісового затишку вбирала в себе енергію землі й сонця конвалія. І ось настав день, коли земні й небесні сили в ній досягли найвищої гармонії та вибухнули білими дзвіночками з неповторним ароматом весни. Ніхто, крім птахів і метеликів, не милувався квіткою, проте вона від того не страждала: її переповнювала радість буття. І от пустотливий сонячний зайчик торкнувся потайної конвалії і показав її світові в усій красі та принадності. Що це: доля чи його величність випадок? Та ж нічого випадкового на світі, як відомо, не буває. То сама Доля обдарувала конвалію промінчиком слави, не змінивши її суті.
