Iз історії боротьби киян за Голосіївський лісопарк

Боротьба киян за Голосіївський лісопарк — власність громадян Києва — триває вже понад 20 років. Шматочки, шматки, гектари з року в рік захоплюють різноманітні хижаки. Із цього приводу першою забила тривогу громадська організація «Спілка порятунку Голосієва». А вже в 2000-і роки почалися протести «неорганізованих» громадян. А як не протестувати?! Ось лише одна з махінацій.

Спочатку приблизно один із двох гектарів землі, на яких було розташоване лісництво, що опікувалося лісопарком, тодішній мер Києва Омельченко «надав» почесному консулові Кіпру під будівництво резиденції консульства. А пізніше, — але вже після того, як лісопарк згідно з указом президента України було перетворено на національний парк, решту землі, понад гектар, було продано якійсь фірмі «Рудана плюс». А земля тут, наприклад, на вулиці Рильського, на той час (2006—2007 роки) коштувала орієнтовно 30 тисяч доларів США за одну сотку, тобто за два гектари — 6 мільйонів доларів. Зазначена фірма поки що не розпочала тут будівництво 30-поверхового будинку, а здала дві будівлі лісництва комусь в оренду, а велетенську будівлю, де лісництво мало цех переробки деревини та гаражі для професійної техніки, разом із відповідною ділянкою землі «передала» резиденції консульства Кіпру. А тепер для національного парку нову контору, цех переробки деревини, гаражі місту доведеться будувати знову, і знову за наш, платників податків, рахунок... А в чиїх інтересах це усе було зроблено? Хай тепер той «він» і платить ! А ще краще взагалі ліквідувати цю «оборудку» і зберегти лісопарк — власність київської громади.

Листи з протестами проти махінацій щодо захоплення земель Голосієва, підписані тисячами киян, друкувались і друкуються в газетах «Имею ПРАВО», багато разів — у виданнях «Україна молода», «Сільські вісті», «Ведомости», «Дзеркало тижня», «День», «Голосіївська газета» та інші. Громадянські протестні листи надсилались меру Києва Омельченку, Київраді, президентові Ющенку, Януковичу як премєр-міністру, голові Верховної Ради Морозу, меру Черновецькому, прем’єр-міністрові Азарову, Президентові Януковичу, голові Верховної Ради Литвину, голові адміністрації Голосіївського району Садовому, голові КМДА Попову, прокуратурі міста Києва, прокуратурі України...

Але жодних відповідей по суті справи громадянам Києва надано не було. Відбувалися переадресації листів зверху вниз по інстанціях, мали місце на рівні прокуратури району, екологічної служби міськради визнання порушень при виділенні та продажу голосіївських земель... Проте жодних реальних дій на захист інтересів населення міста жодні владні рівні не зробили, не роблять і, очевидно, не збираються робить. Ні громадянські протести, ні преса країни для них нічого не важать! Вони нас не чують, вони нас не бачать... Чому?..

Але тоді про яке приєднання України до Європи може йтися?!